Луїс Кан

,містобудівні проекти ,нереалізовані проекти

Луїс Кан
Лейзер-Іцок Шмуйловський англ. Louis Isadore Kahn англ. Itze-Leib Schmuilowsky
Інститут біологічних досліджень Солка, Сан-Дієго, США
Народження	1 лютого 1901(1901-02-01) Курессааре, Сааремаа, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть	17 березня 1974(1974-03-17) (73 роки) Пенсильванія-стейшн, Мангеттен, Нью-Йорк, США ° інфаркт міокарда
Країна	США
Навчання	Пенсільванський університет і Єльський університет
Діяльність	архітектор, викладач університету, художник, дизайнер, педагог, філософ
Архітектурний стиль	Модернізм, бруталізм, структуралізм
Найважливіші споруди	Музей мистецтв Кімбеллаd
Членство	Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук
Заклад	Єльський університет, Zantzinger, Borie & Medaryd, Массачусетський технологічний інститут і Пенсільванський університет
Учні	Bernard Huetd
Нагороди	Римська премія Королівська золота медаль (1972) Frank P. Brown Medald (1964) премія «Золота тареля»d (1970) Fellow of the American Institute of Architectsd Rokach Awardd (1984)
Діти	·Nathaniel Kahnd
Луїс Кан у Вікісховищі

Луї́с Ісрае́ль Кан (англ. Louis Israel Kahn, справжнє ім'я: Лейзер-Іцок Шмуйловський, англ. Itze-Leib Schmuilowsky, 20 лютого 1901 — 17 березня 1974) — американський архітектор єврейського походження, один із авторів містобудівного плану Філадельфії.

Біографія

Луїс Кан народився на острові Езель (тепер — Сааремаа) в Естонії 20 лютого 1901 року. 1906 року Луїс разом зі своїми братами і матір'ю Бертою перебираються у США до Філадельфії, до батька Леопольда, що емігрував 1904-го, побоюючись відправлення на Російсько-японську війну. 1914-го він став громадянином США, а наступного року узяв прізвище Кан. 1923 року закінчив архітектурний факультет Пенсильванського університету в місті Філадельфія. Його навчителем був Поль Крет, вихованець паризької школи мистецтв «Эколь де Боз ар», у якого Кан продовжував після закінчення університету.

У 1928 - 1929 роках здійснив подорож Європою, де був особливо вражений середньовічним містом Каркассонн у Франції і замками Шотландії. Познайомившись тоді з "авангардистською" європейською архітектурою він переглянув своє ставлення до доктрин класицизму. Враження від знайомства з роботами Ле Корбюзьє підштовхнуло його до переходу на функціоналізм.

Вернувшись із Європи потрапив під розпал економічної кризи. Тому знайти застосування своїм силам знайти тривалий час не вдавалось. Працював з кількома філадельфійськими архітекторами, як помічник. Згодом став консультантом з питань громадянського будівництва та проектування міст.

Лабораторії медичних досліджень Річардса

У 1935 році вступив до Американського інституту архітектури, відкриває власну студію в Філадельфії.

1948 Луїс Кан стає професором архітектури в Єльському університеті. Викладання дало потужний поштовх його творчості. Першими значними роботами Кана стали розширення Художньої галереї Єльського університету (1951 - 1953) і будівля федерації медробітників США у Філадельфія (1954 - 1956).

Від 1957 до 1974 року викладав у Пенсильванському університеті у Філадельфії.

Широку відомість Кану принесла будівля медичних лабораторій Пенсильванського університету (1957 – 1961). Далі, протягом короткого відтинку часу, Кан створює цілу низку великих проектів. Зокрема, комплекс урядового центру в Дацці, Індійський інститут управління в Ахмадабаді, Палац конгресів у Венеції, художній коледж у Філадельфії, Біологічний інститут Солка в Сан-Дієго.

Нагороджений Золотою медаллю Американського інституту архітекторів у 1971 і Золотою медаллю RIBA в 1972.

Помер Кан у Нью-Йорку 17 березня 1974.

Проекти й будови

Бібліотека академії Екстера. Інтер'єр атріуму

• Художня галерея Єльського університету в Нью-Гейвені (1951—1953);
• Американська федерація медичних робітників у Філадельфії, США (1954—1956);
• Типографія «Трибун рев'ю» Грінсбург, Пенсільванія, США, (1956—1961);
• Лабораторії медичних досліджень Річардса у Філадельфії, США, 1961;
• Інститут біологічних досліджень Солка в Сан-Дієго, Каліфорнія, США, 1959–1966.
• Завод «Оліветті» в Гаррісбергу, Пенсільванія, США, 1960-ті рр.
• Бібліотека академії Екстера, Нью-Гемпшир, США, 1969;
• Консульство США в Анголі, Луанда, 1959—1962;
• Будівля Національної асамблеї Дакка, Бангладеш, 1962;
• Індійський інститут управління (Indian Institute of Management), Ахмадабад, Індія, 1962;
• Школа тропічної медицини в місті Дакка, Бангладеш, 1964;
• Проект синагоги конгрегації «Мікве Исраель», Філадельфія, Пенсільванія, 1961–1970. Нездійснений.
• Реконструкція синагоги «Хурва» в Старому місті Єрусалима, Ізраїль, 1968.
• «Меморіал шести мільйонам», Мангеттен, Нью-Йорк, США, 1967–1969.
• Будівля Центру єврейської громади Трентона, Нью-Джерсі, США, 1954–1959.
• Синагога «Бет-Ель» в районі Чаппаква, Нью-Йорк, 1966–1972.
• Центр Вольфсона на території Тель-Авівського університету, Тель-Авів, Ізраїль. Факультет машинобудування та інженерів транспорту.
• Єльський центр британського мистецтва, Єльський університет, Нью-Гейвен, Коннектикут, 1969–1974.
• Палац конгресів у Венеції, Італія;
• Художній коледж у Філадельфії США;

• 
  Художня галерея Єльського університету
• 
  Бібліотека Академії Екстера

Посилання

• Луїс Кан на сайті Grand Architect
• Біографія Луїса Кана
• Луїс Кан на сайті ARCHITIME
• Луїс Кан
• Луїс Кан на сайті Зарубежная архитектура
• Луис Кан на сайті Архитектура и архитекторы