Монастир Святого Стефана (Іран)

Монастир Святого Стефана
Монастир Святого Стефана
Світова спадщина
Монастир Святого Стефана
38°58′44.6520001″ пн. ш. 45°28′24.03840009999″ сх. д.
Країна	Іран
Тип	культура
Критерії	ii, iii, vi
Об'єкт №	[http://whc.unesco.org/en/list/1262 [1]]
Зареєстровано:	1988 (12 сесія)
Монастир Святого Стефана у Вікісховищі

Монастир святого Стефана (вірм. Սուրբ Ստեփանոս վանք, Surb Stepanos Vank; перс. کلیسای سن استپانوس‎, Kelisā-ye San Estepānus), також відомий вірменською мовою як Маґардаванк (Մաղարդավանք) — вірменський монастир, розташований приблизно 15 км на північний захід від міста Джульфа у провінції Східний Азербайджан у північно-західній частині Ірану. Монастир лежить глибоко у каньйоні біля ріки Аракс, на іранському боці кордону між Іраном і Нахічеванською Автономною Республікою. Спочатку він був побудований у IX столітті, а перебудований за доби Сефевідів, після пошкодження через війни та землетруси.

Монастир належить до Вірменських монастирських ансамблів Ірану, які також були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Святий апостол Варфоломій вперше заснував церкву на місці монастиря приблизно 62 року AD, за правління Парфянського царства. Перший монастир був побудований у VII столітті, а згодом був розширений у X столітті. Монастир був пошкоджений під час війн між сельджуками та Візантійською імперією у XI і XII століттях.

У середині XIII століття, після завоювання регіону монголами Хулагу-хана, онука Чингісхана, було підписано мирну угоду між Вірменською церквою та Державою Хулагуїдів, і християни змогли зберегти рівноправну ситуацію. Монастир був відновлений у другій половині XIII століття, і був повністю перебудований під керівництвом Захарії у 1330 році. Протягом XIV і XV століть Монастир святого Стефана був на висоті свого культурного та інтелектуального впливу, виготовляючи картини та вірменські мініатюри з релігії, історії і філософії.

На початку XV століття нова династія Сефевідів захищала вірмен, але регіон опинився у центрі конфліктів з Османською імперією, яка вторглася у Західну Вірменію у 1513 році. У XVI столітті монастир поступово занепав. Шах Аббас I Великий вигнав жителів регіону в 1604 році, і монастир був покинутий. Після 1650 року Сефевіди знову зайняли регіон і покинутий монастир було відновлено в останній частині XVII століття.

На початку XVIII століття регіон потрапив під розширення Російської імперії. Єреван був завойований росіянами в 1827 році, і відповідно до Туркманчайського мирного договіру, кордон між Іраном і Росією згодом був встановлений уздовж ріки Аракс. Отже, частина населення була насильно переселена до Вірменії у складі Російської імперії. Каджарські правителі продовжували захищати вірмен і заохочували відбудову Монастиря святого Стефана між 1819 і 1825 роками.

У XX столітті у монастирі проводилося декілька реставрацій.

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Див. також

• Монастир Святого Тадея
• Монастир Дзор Дзор
• Церква Чупан