Держава Хулагуїдів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ایلخانان
Держава Хулагуїдів
1256 – 1335

Прапор Держава Хулагуїдів

Прапор

Розташування Держава Хулагуїдів
Держава Хулагуїдів
Столиця Марага
Тебриз
Сольтаніє
Мови середньомонгольська
перська
Релігії шаманізм та буддизм
(1256–1295)
іслам
(1295–1335)
Форма правління Монархія
Законодавчий орган Курултай
Історія
 - Засновано 1256
 - Ліквідовано 1335
Площа
 - 1310 3 750 000 км2
Попередник
Наступник
Blank.png Монгольська імперія
Khwarezmian Empire 1190 - 1220 (AD).PNG Шахи Хорезму
Black flag.svg Аббасидський халіфат
Музаффариди MuzaffaridDynastyofIranMapHistoryofIran.png
Картіди Kartid-Kurtdynasty1244-1389.png
Еретна Blank.png
Чобаніди Blank.png
Інжуїди InjuidsMapHistoryofIran.png
Сербедари Blank.png
Джалаіриди Blank.png
Мамлюкський султанат Blank.png
Сьогодні є частиною Іран Іран
Азербайджан Азербайджан
Вірменія Вірменія
Афганістан Афганістан
Туреччина Туреччина
Туркменістан Туркменістан
Пакистан Пакистан
Ірак Іран
Грузія Грузія
Сирія Сирія
Таджикистан Таджикистан
Росія Росія

Держава Хулагуїдів - прийняте в українському сходознавстві (в західній історіографії - Ilkhanate, Il-Khanate) позначення держави, заснованої чингізидом Хулагу, управляння якою сдійснював він, а потім його нащадками. Самовільно створене Хулагу під час завойовницьких походів (1256 - 1260), держава була визнана в 1261 ханом Монгольської імперії Хубилаєм, дарував Хулагу титул Ільхан («хан племені», в значенні улусний хан [1]). До вступу на престол Газана (1295 - 1304) Хулагуїди визнавали номінальну залежність від великого хана (імператора Юань).

Держава, що знаходилося до 1290-м років у важкому економічному стані, продовжила своє існування завдяки реформам Газа-хана, проведеним його міністром Рашид ад-Діном, але лише до 1335 року. Після смерті ільхана Абу Саїда (30 листопада 1335) безсилі Ільхани зводилися на престол лише для надання законності влади нових династій, Чобанідів і Джалаіридів.

Територія[ред.ред. код]

Держава Хулагуїдів включала в себе Іран, Арран, Ширван, Азербайджан, більшу частину Афганістану, Ірак, Курдистан, Джезіру (Верхня Месопотамія) і східну частину Малої Азії (до р. Кизил-Ірмак). Васалами і платниками данини Хулагуїдам були Грузія, Трапезундська імперія, Конійський султанат, Кілікійська Вірменія, кіпрське королівство [2], держава куртів в Гераті; столицями були послідовно Мераге, Тебриз, Сольтаніє, потім знову Тебриз.

Передісторія[ред.ред. код]

Вперше монгольські війська з'явилися на територіях, що пізніше увійшли до Хулагуїдської держави, в 1220-1221 роках. Загони Субедея і Джебе, що переслідували хорезмшаха Мухаммеда, розорили багато перських міст, зокрема Казвін, Хамадан, Ардебіль і Марагу. Тебриз, майбутня столиця ільханів, уникнула спустошення, двічі виплативши контрибуцію. Останній хорезмшах Джелал ад-Дін, закріпившись в Західному Ірані, в 1227 році досяг відносного успіху в битвах з монгольськими військами, але в підсумку зазнав поразки і загинув (1231). Хорасан був завойований військами Толуя в 1221 році. Мерв і Нишапур були спустошені, жителі Герату скорилися і отримали пощаду. У 1231-1239 роках нойон Чормаган завоював Арран, Ширван, Картлі і Вірменію. Хазараспіди Лурестану, Салгуріди Фарсу і Кутлугшахі Керману виплатили контрибуцію і визнали верховну владу хана Угедея.

Історія[ред.ред. код]

Похід Хулагу і створення держави[ред.ред. код]

До початку 1250-х монгольським намісникам в Ірані не підпорядковувалися лише ісмаїліти - нізарити в горах Ельбурса і Кухістані і халіфи-Аббасиди в Іраку Арабському і Хузестані. Прийшовший до влади в 1251 році Мунке прийняв рішення довершити завоювання регіону, для чого був організований загальноімперський похід на чолі з Хулагу, молодшим братом хана. До 1257 року було взято переважна більшість ісмаїлітських фортець, включаючи Аламут і Меймундіз; в 1258 році захоплений Багдад, останній халіф був забитий на початку 1260 року монголами, вступивши до Сирії, зайняли Дамаск і Халеб. Поразки від мамлюків при Айн-Джалуті і Хомсі зупинили монгольський наступ, і Сирія на десятиліття стала лінією фронту воєн мамлюків і Хулагуїдів

За Рашид ад-Діном, Мунке спочатку планував передати іранські землі в особистий уділ Хулагу. Однак, Рашид як придворний історик ільханів міг бути тенденційним і повідомляти відомості, легітимізуючі владу своїх покровителів. І. П. Петрушевський вважає, що Хулагу самовільно створив новий улус, а Хубілай пізніше (1261) визнав вже фактично незалежну державу. Держава Хулагуїдів, хоча і визнавали номінальну залежність від великого хана, користувалася повною самостійністю у зовнішній і внутрішній політиці.

Правляча династія[ред.ред. код]

Докладніше: Хулагуїди

Примітки[ред.ред. код]

  1. {{{Заголовок}}}. — С. 187.
  2. Петрушевський І. П.  // Татаро-монголи в Азії та Європі.