Грушецькі
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (травень 2012) |
Груше́цькі (пол.Gruszeccy, рос.Грушецкие) — польський шляхетський рід гербу Любич та російський дворянський рід. Прізвище Грушецькі походить від містечок Велика і Мала Грушкі (Грушіци)[1]. Село Грушкі, поблизу від Любліна, король Владислав II Ягайло подарував близько 1411р. в нагороду кровавих лицарських заслуг коронному хорунжому Матвею (Maciej)[1] [2]. Грушецькі були володарями і інших міст — Верцішов і Биховка (Wierciszów i Bychawka) у Люблінському воєводстві. Представники роду проживали в Польщі, Росії, Україні та Білорусі.
Відомі представники роду Грушецьких в Україні
- Андрей — шляхтич-пекар, с 1592 р. — Львівский міщанин[2].
- Кароль — маршалок шляхти Уманського повіту[3]
- Броніслав Самуель Шумиліст названи — поручник у Зборовського, потім войський і ловчий чернігівський (з 1644 р.), з 1649 р. чашник галицький[4]. В 1629 р., на Поділлі, в Голоскові, збудував оборонний замок[5], кам'яну фортецю[6][7]. Помер у 1673 р..
- Станіслав Ян (брат Броніслава Самуїла) — суддя земський Подільський. Стольник Летичівский, депутат на Трибунал коронний в 1694 р.
- Жозеф — суддя гродський, подсуддя земський Подільський.
- Томаш (син Жозефа) — чесник Подільський. Дружина — Анжела Лоховська (стольниця річицька).
- Казімір (син Жозефа) — монах монашого ордену. Проповідь на коронації Підкамінської ікони Божої Матері.
- Антоній (1734–1798) — художник, професор живописi Краківського університету[8].
- Василь Грушецький[ru] (уродженець Київської губернії) — професор, статський радник у місті Могильові.
- Войцех Олександрович (нар. 1825 р.) — дворянин Київської губернії, засланий з позбавленням прав на проживання, знаходився у Ялуторовську, опісля в Омську, служіння, містив їдальню, при нім дружина[9].
- Михайло (пол. Michał) (нар. 24 листопада 1814 р., Кодень, Волинь — † 5 жовтня 1892 року, Житомир). Закінчив Варшавську гімназію, після чого працював у Варшаві стажистом криминальнага суду. У 1838 годзе був заарештований за пренадлежность до «Товариству польського народу» і засуджений на п'ять років каторги, яку відбував на Нерчинських копальнях. Повернувся із заслання в Україну 1856/1858 років. Після повстання 1863–1864 роки був знову засланий до Сибіру з поселенням в Усоллі Іркутської губернії. Там разом з Вельгорським, Гриневицьким, Конопацьким і Толочком заснував фабрику з виробництва мила. 1872 року Михайло Грушецкий повернувся до Варшави. Він видав описи тунгусів і якутів[10].
Наприкінці XVIII – нач. IXX ст. Грушецькі жили в Київській губернії, в повітах:
- В Васильківському повіті (2 рода): с.Буда, Ярошівка.
- В Звенигородському повіті (3): с.Терешки, Михаловка.
- В Таращанському повіті (1): с.Грузкі, Чернінская буда[11].
Легітимізація
Легітимізовані були 3 роди
- Київський повіт, 1817 р. – ч. 1, а в 1835 – в ч. 6.
- Уманський повіт, 1803 р. – ч. 1.
- Уманський повіт, 1816 р. – ч. 1, були офіціалістами графа Потоцького.
Грушецькі входили до родословної книги Київського дворянського депутатського зібрання 1906 року[11].
Джерела
- ↑ Польща, Люблінське воєводство, Замостський повіт, Ґміна Нелиш, Велика Грушка /Polska, wojewodztwo Lubelskie, powiat Zamojski, gmina Nielisz, Gruszka Duża
- ↑ Генеалогический форум ВГД
- ↑ Humań, Powiat humański
- ↑ Адам Бонецкий. Gruszeccy v. Grusieccy h. Lubicz z Gruszki // Гербовник польський = Herbarz polski. — Варшава : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1904. — Т. VII: Grabowscy - Hulkiewiczowie. — С. 142–145.
- ↑ Каспер Несецький. Gruszecki herbu Lubicz // Гербовник польський = Herbarz polski. — Лейпциг : J.N. Bobrowicz, 1839-1845. — Т. IV. — С. 301-302.
- ↑ Jan Ciechanowicz. Gruszecki (Grušeckas) herbu Ślepowron i Lubicz // Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. — Лейпциг : FOSZE, 2001. — Т. III: E-K. — С. 96. — ISBN 83-87602-86-8.
- ↑ Голосків. Замки і храми України. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Марозава С.В. (2001). Глава 2. Набліжэнне Беларусі да Заходне-Еўрапейскай культурнай прасторы праз унію. Сакральнае мастацтва. Жывапіс. Уніяцкая царква Ў этнакультурным развіцці Беларусі (1596-1839 гады) (біл.). Гродненський державний університет імені Янки Купали. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 28 квітня 2013.
- ↑ Мулина С. А. (2005). Список участников восстания 1863-1864 гг., сосланных в Западную Сибирь. Грушецкий Войцех Александров. Участники польского восстания 1863 года в западносибирской ссылке (рос.). Процитовано 1 травня 2013.
{{cite web}}:|archive-date=вимагає|archive-url=(довідка) - ↑ Барковский А. (2013). Паўстанцы. Грушэцкі / Gruszecki, Грушецкий/ Міхал /Michał, Михаил. Удзельнікі паўстаньня 1863-1864 гадоў у Царстве Польскім, Паўночна-Заходнім краі ды Паўднёва-Заходнім краі Расейскай імпэрыі, якія пабывалі ў Якуцкай вобласьці. Архів оригіналу за 22 лютого 2014.
- ↑ а б Грушецкие. Список легитимизированной шляхты кон.18- сер. 19 вв. Киевской и Волынской губерний (рос.). 29 березня 2009. Архів оригіналу за 5 січня 2013.
Посилання
- Шляхта Украïни ("Правобережна шляхта (кінець 18 перша половина 19 ст.). Список шляхти Волинськоï, Киïвськоï та Подільськоï губерній, дворянські права якоï перевірила Центральна ревізійна комісія".)
- Центральний державний історичний архів України, Фонд 481. Центральная комиссия для ревизии действий Дворянских Депутатских Собраний Киевской, Подольской и Волынской губерний. Опись 2, 1840-1844 годы. Дело 74. О выдаче свидетельства Иосифу Грушецкому о дворянском происхождении.
- ЦДІАК України («Центральний державний історичний архів України», м. Київ), Фонд 481 «Центральная комиссия для ревизии действий дворянских депутатских собраний Киевской, Подольской и Волынской губерний», Опись 3, Дело 155 «Дело о дворянском происхождении рода Грушецких». 40 листов
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |