Звенигородський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звенигородський повіт
Zvenigorodka COA (Kiev Governorate) (1852).gif
Герб повітового центру
Kiev gub (1863) zvenigorod.PNG
Губернія Київська губернія
Центр Звенигородка
Створений 1796 рік
Площа 2 649 км²
Населення 274 704 чоловік (на 1897 рік) осіб 

Звенигородський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії, утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Звенигородка.

Опис[ред. | ред. код]

Повіт на півночі межував з Канівським повітом, на півдні з Херсонською губернією, на заході з Уманським і Таращанським повітами і Черкаським і Чигиринським на сході. Загальна площа повіту становила 289381 десятин (2 649 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 274 704 чоловік. З них 88,05 % — українці, 9,69 % — євреї, 1,37 % — росіяни[1].

На 1887 рік у повіті було 557 населених пунктів, з яких 7 були містечками. Поділявся на 3 стани і 4 благочинних округи.

Згідно із Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня 1918 року, частина повіту мала увійти до складу Черкаської землі Української Народної Республіки.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

на 1861 рік[ред. | ред. код]

Волості: Антонівська, Босівська, Боярська, Бужанська, Васильківська, Вільшанська, Вільховецька, Виноградська, Воронівська, Дамуківська, Журжинецька, Кирилівська, Кобринська, Козачанська, Кримчанська, Лисянська, Лозоватська, Маринська, Мокро-калигірська, Неморожена, Окнянська, Пединівська, Рижанівська, Степівська, Ступичанська, Сухо-калигірська, Теремківська, Толстянська, Чижівська, Шестеринська, Шполянська.[2]

на 1885 рік[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]