Координати: 41°45′21″ пн. ш. 12°17′30″ сх. д. / 41.75583° пн. ш. 12.29167° сх. д. / 41.75583; 12.29167

Остія Антика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:50, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 лютого 2022, заснована на цій версії.
Остія Антика
Ostia Antica
Ринкова площа в Остія Антіка
Ринкова площа в Остія Антіка
Сучасне розташуванняОстія, провінція Рим, Лаціо, Італія
РегіонРома Капіталеd
Географічні координати41°45′21″ пн. ш. 12°17′30″ сх. д. / 41.75583° пн. ш. 12.29167° сх. д. / 41.75583; 12.29167
Типпоселення
Площа50 га (0,5 км²)[1]
Історія
Заснування7 ст. до н.е.(?)
або 4 ст. до н.е.
КультураСтародавній Рим
Ключові подіїSiege of Ostiad
Додаткова інформація
Розкопки1939-42, 1966-70, 1974-75, 2014
Стан на сьогоднішній деньзруйноване
Власникпублічна
Публічний доступтак
Вебсайтwww.ostiaantica.beniculturali.it

Остія Антика (лат. Ostia Antica) — велика археологічна ділянка, недалеко від сучасного передмістя Остії, де колись розташовувалось місто-гавань Стародавнього Риму, у 25 км на північний захід від Рима. Слово Ostia (множина від ostium) походить від os («гирло»). У гирлі річки Тибр, Остія була морським портом Риму, але через замулення зараз ділянка розташована у 3 км від моря[2]. Ділянка є важливою відмінним збереженням старовинних будівель, прекрасними фресками і вражаючими мозаїками.

Історія

Старий вхід в місто

Витоки

Остія, можливо, була першою римською колонією. За легендою Анк Марцій, напів-легендарний четвертий цар Риму, спочатку знищив Фікану, стародавнє місто, яке було розташоване всього в 17 км від Риму і мало невеликий порт на Тибрі, а потім приступив до створення нової колонії у 10 км далі на захід і ближче до морського узбережжя. Один з написів, здається, підтверджує створення старого каструму Остія в 7 столітті до нашої ери.[3] Найдавніші археологічні залишки, виявлені на цей час, датуються лише 4-м століттям до нашої ери[4]. Найстаріші споруди, які розкопані на цей час, походять з 3-го століття до н. е., зокрема Каструм (військовий табір);[5] трохи пізніша - Капітолій (храм Юпітера, Юнони й Мінерви). Opus quadratum стін первісного каструму в Остії дає важливу інформацію щодо методів будівництва, які використовувались в римській урбанізації в період середньої Республіки[6].

Громадянські війни

Остія була ареною бойових дій у період громадянської війни між Гаєм Маріем і Суллою протягом 1-го століття до нашої ери. У 87 році до н. е. Марій напав на місто, щоб перекрити торговий потік до Риму. Сили на чолі з Цинною, Карбо та Серторієм перетнули Тибр у трьох місцях перед тим, як захопили місто і його розграбували. Після перемоги тут, Марій атакував і захопив Анцій, Аріцій і Ланувіум для подальшого знищення харчових запасів Риму.[7]

Розграбування піратами

В 68 році до н. е. місто було розграбоване піратами.[8] Під час пограбування,[9] порт був підпалений, консульський військовий флот був знищений, а два впливових сенатори були викрадені. Цей напад викликав таку паніку в Римі, що Помпей Великий влаштував, щоб трибун Авл Габіній, піднявся на римському форумі і запропонував закон, lex Gabinia, який дозволяв Помпею зібрати армію і знищити піратів. Протягом року пірати були переможені.[10]

Місто було заново відбудоване і забезпечене захисними стінами державним діячем і оратором Марком Тулієм Цицероном.[11]

Імперська Остія

Карта відомої частини Остії Антики.
Інсули в Остії Антиці.

Під час правління Юлія Цезаря як диктатора, одним з його поліпшень в місті було створення кращого контролю поставок зерна до Рима. Він запропонував кращий доступ до зерна за рахунок використання нової гавані в Остії разом з каналом від Tarracina.

Громадські латріни (туалети).

Місто отримало подальший розвиток у перші століття нашої ери під впливом Тиберія, який наказав побудувати в місті перший форум. Місто також невдовзі збагатилось за рахунок будівництва нової гавані на північних гирлах Тібру (який досягає моря більшим гирлом у Остії, Fiumara Grande, і більш вузьким гирлом біля нинішнього міжнародного аеропорту Фьюмічіно). Нова гавань, яка називається Portus, що в перекладі з латинської означає «гавань», була викопана із землі за наказом імператора Клавдія. Ця гавань стала замулюватись і повинна була бути доповнена пізніше гаванню, побудованою Траяном, в 113 році нашої ери; вона має шестикутну форму[12]  Крім того, на порівняно невеликій відстані, була також гавань Чивітавекк'я (Centum Cellae). Ці елементи забрали частину бізнесу від власне Остії і почали її комерційний спад. У 2008 році британські археологи виявили останки найширшого каналу з коли-небудь побудованих римлянами, 90 футів у ширину; вони вважають, що він пов'язував Портус з Остією через Ізола Сакра, що робило б транспортування великих партій товару набагато простішим, ніж наземним транспортом. У 2014 році на північній стороні ріки навпроти міста були відкриті залишки і відома забудова міста простягнулась за межі периметра південної стіни (всередині стіни площа становить 69 гектарів). Остія мала власні усі служби міста, які потребувало місто того часу, зокрема, знаменитий маяк. Популярність культу Мітри засвідчена виявленням вісімнадцяти мітреумів (храмів Мітри).[13] Археологи також виявили публічні туалети (latrinae), організовані для колективного використання як ряд сидінь, які дозволяють нам сьогодні уявити, що їх функція мала ще й соціальний характер. Остія мала великий театр, багато громадських лазень, численні таверни і заїжджі двори і протипожежну службу. В Остії також виявлено найранішу відому синагогу в Європі; це наробило наукового галасу при відкритті при розкопках у 1960-61 рр.[14]

Пізньоримська доба і час після розвалу Імперії

Церква Санта-Ауреа.

Остія збільшилася до 50 000 жителів у 2-му столітті, досягнувши піку приблизно 100 000 мешканців у 2-3-му ст. нашої ери[15][16][17].

З часом торгова діяльність перемістилася на Портус. Остія перестала бути активним портом і стала популярним місцем заміського відпочинку для багатих аристократів з Рима[12]. Поет Клавдій Рутилій Намаціан відзначав відсутність обслуговування міського порту в 414 р.н. е.[18]. Ця точка зору була поставлена під сумнів Бойном, який стверджує, що вірш Намаціана є літературним конструктом і не узгоджується з археологічними даними (поет журиться з втрати величі Рима після розгрому 410 року і сподівається на новий підйом великого міста)[19]. Деякі багатоквартирні будинки були знесені, і натомість побудовані будинки для багатіїв; ремонти терм (26 діяли протягом 4-го століття) і громадських будівель, будівництво храмів, реконструкція вулиць, житлова та ділова експансії за межі периметра південної стіни і величезна вілла 4-го століття, розташована на схід, і подальше функціонування річкового порту на західній околиці міста, склад на східній стороні, позаду якого розташований великий банний комплекс, що помилково називають палаццо Імперіал, є свідченнями активного життя міста[19].

Місто був згадане Аврелієм Августином, коли він проходив там наприкінці 4 століття.[20]

З кінцем Римської імперії, Остія повільно занепала і остаточно була покинута в 9-му столітті внаслідок неодноразових нападів та грабежів арабських піратів, у тому числі битви при Остії 849 року між християнами і сарацинами; жителі переселилися в Григоріополіс (укріплений папою Григорієм IV бург поруч).[12]

Розграбування та розкопки

В Остії розміщувався монетний двір Пізньої Римської Імперії; ця монета Максенція була там викарбувана.

«Місцеве розграбування» здійснили архітектори доби бароко, які використовували залишки міста як свого роду склад мармуру для палаців, які вони будували в Римі. Незабаром після них, з'явились і зарубіжні дослідники в пошуках стародавніх статуй і предметів. Папство почало організовувати свої власні дослідження з часів папи Пія VII; за правління Беніто Муссоліні масові розкопки проводилися з 1939 по 1942 рік[4] , в ході яких кілька залишків, особливо республіканського періоду, були виведені до світла. Перший том офіційної серії «Scavi di Ostia» з'явився 1954 року; він був присвячений топографії міста Італо Джисмонді і, після перерви, дослідження все ще триває. Хоча нерозкопані території, прилеглі до початкових розкопок, були залишені недоторканими в очікуванні більш точного датування типів римської кераміки, «Лазні плавця», названі за мозаїчним малюнком в apodyterium, були ретельно розкопані в періоди 1966-70 і 1974-75 років, частково як тренувальний майданчик для молодих археологів і частково для створення лабораторії добре зрозумілих знахідок як навчального посібника. Було підраховано, що дві третини стародавнього міста ще не розкопані. У 2014 році геофізичні дослідження з допомогою магнітометрії, поряд з іншими методами, виявив існування прикордонної стіни на північній стороні Тібру, що оточує  нерозкопані райони міста, які містять три масивні склади.[21][22]

Сучасність

Розкопки в Остії відкриті для громадськості як туристична пам'ятка. Ряд знахідок із розкопок зберігається в музеї Остіенсе,[23] де також є ресторан та інші об'єкти.[24] Театр також іноді використовується для проведення культурних заходів.[25]

Згадки в ЗМІ

  • Остія згадувалась в романах «Я, Клавдій» і «Клавдій Бог» британського письменника Роберта Грейвса. Романи включають в себе сцени, дія яких відбувається в Остії, що охоплюють період від правління Августа до правління Клавдія, у тому числі виїзд Агріппи до Сирії і відбудову порту Клавдієм. У телесеріалі 1976 року «Я, Клавдій» Остія часто згадується, але ніколи не показується.
  • Остія згадувалась у творі «Війна всередині: Гладіатор» Натана Д. Макі. Після замаху на імператора Коммода герої Антоній і Февда втікають, притискаючись до баржі на річці Тибр, досягають Остії, і, сховавшись на триремі, прямують на північ, в Равенну.
  • Остія коротко згадується у кінці розділу «Римська імперія» комедійного фільму 1981 року «Всесвітня історія, Частина I», де головні герої садяться на галеон (який має логотип El Al) і направляються в Юдею. Однак у фільмі, Остію називають лише просто «порт».
  • Остія згадується кілька разів в історично-драматичному серіалі 2005 HBO/BBC «Рим».
  • Остія згадується у фільмі 2000 року «Гладіатор», коли головний герой Максимус дізнається, що його армія розташувалася в Остії і очікує подальших вказівок.
  • Одне з чудес, яке можна збудувати у моді «Зліт і падіння Римської імперії» для гри Сіда Мейера «Civilization III», називається «Portus Ostiae».
  • Остія — це назва втраченого королівства у Magic World і розташування гладіаторських ігор в серії манги «Negima!».
  • Остія — це назва найбільш важливого міста також вигаданого Лікійського Союзу у серії «Вогняна емблема».
  • Остія згадується в кількох романах Ліндсей Девіс серії «Маркус Дідус Фалько».
  • Остія показана у фільмі «Римські пригоди» 1962 року[26].

Галерея

  • Напис, який колись був згори головної брами міста.
    Напис, який колись був згори головної брами міста.
  • Вид на театр зі стародавньої головної дороги.
    Вид на театр зі стародавньої головної дороги.
  • Всередині театру.
    Всередині театру.
  • Залишки квартирного будинку початку 2 ст. н.е. поблизу центра міста
    Залишки квартирного будинку початку 2 ст. н.е. поблизу центра міста
  • Мозаїчна підлога у термах 2 ст.н.е.
    Мозаїчна підлога у термах 2 ст.н.е.
  • Склади вздовж старих берегів Тибру
    Склади вздовж старих берегів Тибру
  • Статуя Аттіса у його святилищі
    Статуя Аттіса у його святилищі
  • Віа делле Томбе
    Віа делле Томбе
  • Головні терми
    Головні терми

Примітки

  1. ↑ History - Ostia Antica. www.ostiaantica.beniculturali.it (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
  2. ↑ Ostia-Introduction, OSTIA Harbour City of Ancient Rome, 2008, процитовано 24 жовтня 2008
  3. ↑ «Анк Марцій, четвертий цар від Ромула після заснування міста [Риму] заснував цю першу колонію» (Anco Marcio regi quarto a Romulo qui Ab Urbe condita primum coloniam — deduxit).
  4. ↑ а б https://www.britannica.com/place/Ostia
  5. ↑ http://www.ostia-antica.org/intro.htm
  6. ↑ White, Michael. OSMAP Building Types. www.laits.utexas.edu. Процитовано 1 вересня 2017.
  7. ↑ Appian, The Civil Wars, 1.8, ed. Horace White, 1899
  8. ↑ Robert Harris, «Pirates of the Mediterranean» New York Times, 30 September 2006
  9. ↑ Cicero, On the Command of Cn. Pompeius, 33
  10. ↑ Cicero, Marcus Tullius; Yonge, C. D. (Transl.). To the citizens on Gnaeus Pompeius's command. Wikisource. Процитовано 1 вересня 2017.
  11. ↑ [1], Ostia Antica, A guide to Excavations, Pellegrino, 2000
  12. ↑ а б в Ostia - Italy. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 1 вересня 2017.
  13. ↑ Griffith, Alison. Topographical dictionary - Mithraism. www.ostia-antica.org. Процитовано 1 вересня 2017.
  14. ↑ L. Michael White, «Synagogue and Society in Imperial Ostia: Archaeological and Epigraphic Evidence» The Harvard Theological Review 90.1 (January 1997), pp 23-58; Anders Runesson, «The Oldest Original Synagogue Building in the Diaspora: A Response to L. Michael White» HTR 92.4 (October 1999), pp 409—433; L. Michael White «Reading the Ostia Synagogue: A Reply to A. Runesson», HTR 92.4 (October 1999), pp 435—464.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 13 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ The Jewish Traveler: Hadassah Magazine's Guide to the World's Jewish Communities and Sights. Rowman & Littlefield. 1994. Процитовано 6 червня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  17. ↑ Garwood, Duncan (2009). Mediterranean Europe. Lonely Planet. Процитовано 6 червня 2021.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  18. ↑ RUTILIUS NAMATIANUS. www.ostia-antica.org. Процитовано 1 вересня 2017.
  19. ↑ а б Ostia in Late Antiquity, Douglas Boin, 2013, Cambridge University
  20. ↑ St. Augustine at Ostia. celt.ucc.ie. Процитовано 1 вересня 2017.
  21. ↑ Thomas, Emily (17–19 April 2014). Archaeologists Unearth New Areas Of Ancient Roman City. huffingtonpost.com. Процитовано 4 травня 2014.
  22. ↑ Earl, Graeme. New city wall discovered at Ostia. University of Southampton. Процитовано 4 травня 2014.
  23. ↑ The Ostiense Museum - Ostia Antica. www.ostiaantica.beniculturali.it (англ.). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
  24. ↑ Ostia - Visiting the ruins. www.ostia-antica.org. Процитовано 2 вересня 2017.
  25. ↑ Teatro romano di Ostia Antica. www.turismoroma.it. Процитовано 2 вересня 2017.
  26. ↑ Rome Adventure, Filming Locations. IMDB.com. IMDB. Процитовано 25 січня 2017.

Посилання

  • Boatwright, Mary Taliaferro. The Romans: From Village to Empire. 2nd ed. New York: Oxford UP (2012): 248
  • Hermansen, Gustav 1982. Ostia: Aspects of Roman City Life (Edmonton: University of Alberta Press)
  • Meiggs, R. (1960) 1973. Roman Ostia 2nd ed. (Oxford University Press) The standard overview.
  • Packer, James E. 1971 The Insulae of Imperial Ostia" M.Am.Acad. Rome 31
  • Pavolini, C. 'Ostia: Guida Archeologica Laterza (Rome: Laterza) (Italian)
  • Lorenzatti Sandro, Ostia. Storia Ambiente Itinerari Roma 2007 (Rome: Genius Loci)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ostia Antica
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остія_Антика&oldid=34637085