Гравець у крокет
 | |
| Автор | Герберт Уеллс |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | The Croquet Player |
| Країна | Велика Британія |
| Мова | англійська |
| Жанр | Фантастика |
| Видавництво | «Chatto & Windus» |
| Видано | 1936 |
| Тип носія | тверда обкладинка |
| Сторінок | 98 |
| Попередній твір | Бібліографія Герберта Уеллса |
| Наступний твір | Єдинородна зірка |
«Гравець у крокет» (англ. The Croquet Player) — фантастична повість[1][2][3] (у низці джерел твір названо романом[4][5][6]) британського письменника Герберта Уеллса. Уперше повість видана в 1936 році[7][2] в лондонському видавництві «Chatto & Windus».[8] Повість вийшла в світ під час громадянської війни в Іспанії[9][2], і в ній письменник у алегоричній формі описує небезпеку поширення у тогочасному європейському суспільстві фашизму, та висловлює неприйняття позиції невтручання частини забезпечених матеріально його сучасників, що зайняті виключно своїми особистими справами[1], а також несприйняття позиції європейських урядів щодо невтручання у громадянську війну в Іспанії.[7]
Сюжет повісті
Оповідь повісті ведеться від імені свідомо не названого автором по імені чи прізвищу молодого чоловіка[1], який народився за кілька років до Першої світової війни[10][комент. 1], та вважає себе одним із кращих у світі гравців у крокет, хорошим лучником та тенісистом[12]; і в зв'язку із тим, що він є досить забезпеченою людиною, ці спортивні ігри, а також гольф займають практично весь його вільний час.[13] Після розлучення батьків головний герой повісті проживає разом із своєю тіткою, місс Фробішер, яка є активною учасницею жіночого гуманістичного руху[10], постійно їздить по світу у справах цього руху, а вільний час разом із племінником проводить на спортивних майданчиках. З початку повісті читачі дізнаються, що головний герой із тіткою відпочивають на одному із курортів Нормандії після одного із з'їздів жіночого гуманістичного руху.[13] На цьому курорті він познайомився з іншим англійцем, лікарем за професією, Фінчеттоном.[14] У розмові новий знайомий розповів головному герою повісті, що його тривалий час мучать якісь кошмари та погані передчуття.[11] Головний герой повісті зацікавився історією життя Фінчеттона, і вислухав його розповідь. Новий знайомий розповів йому, що після тривалого перенапруження він вирішив покинути роботу в лондонській клініці, та поїхати в малолюдну місцевість біля так званого Каїнового болота, де він практично не мав конкуренції як лікар.[15] Спочатку місцеві жителі здались йому тихими та привітними[16], проте старий місцевий священник повідомив йому, що цей зовнішній спокій є видимим, а в окрузі постійно зростає кількість убивств та самогубств.[17] Пізніше й у самого Фінчеттона з'являються ознаки психічних порушень — безсоння, нічні кошмари, навіть галюцинації.[18] Пізніше подібні ознаки лікар почав знаходити й у оточуючих його місцевих жителів[19], причому майже всі вони боялись темряви.[20] Фінчеттон вирішив поговорити про можливі причини цього явища із старим священником, який сам повідомив, що після переїзду в цю місцевість він не може знайти спільної мови з дружиною, хоча раніше вони жили дуже дружно[21], а місцеві жителі дуже грубо поводяться із членами своєї родини, включно з дітьми, та з особливою жорстокістю відносяться до тварин.[22] На запитання про причини появи цих порушень психіки старий священник спочатку не хотів відповідати, проте пізніше він висловив думку, що причиною цього є розкопки старих могил[23], особливо археологічні розкопки поховань первісних людей.[24] Після виходу з будинку священника Фінчаттон і сам почав спостерігати навколо себе привиди первісних людей.[25] Для порад щодо боротьби з цим явищем він вирішив звернутися до молодого священника із сусідньої церкви.[26] Проте цей священник сказав, що причиною цих явищ є те, що люди відвернулись від Бога та потрапили під вплив диявола, причому вимовив це із яскраво вираженим фанатичним виразом обличчя.[27] Побачивши це, Фінчаттон зрозумів, що й цей священник потрапив під вплив загального психозу. Фінчаттон вирішив для відпочинку своєї нервової системи поїхати до найближчого природничого музею. Він поговорив із співробітником музею, який займався археологією, і той повідомив Фінчаттону, що дійсно в цій місцевості ще сотні тисяч років тому жили первісні люди, й навіть показав велетенський череп одного з них.[28] Побачивши цей череп, Фінчаттон вирішив, що саме дух цієї древньої істоти спричинює загальний психоз у цій місцевості.[29] Співробітник музею також підтримав цю думку, і більше того, він сказав, що й у всьому світі люди заражені цим психозом внаслідок того, що люди почали частіше заглядати в своє минуле і все далі заглядати й у майбутнє.[30] Способу лікування співробітник музею не знав, проте порадив звернутися із порадою до лондонського лікаря-психіатра Норберта, який займався лікуванням саме даного психічного розладу.[31] По дорозі додому Фінчаттон бачить численні прояви жорстокості та психічних розладів у жителів цієї місцевості[32], а уві сні бачить кошмари, в тому числі полчища озброєних людей та авіанальоти із загиблими дітьми.[33][комент. 2] Після цих видінь Фінчаттон негайно відбув до лондонського психіатра, який порадив йому змінити обстановку, та відрізняти реальні події від своїх страхів і видінь.[34]
Невдовзі до розмови Фінчаттона і гравця у крокет приєднався і сам лондонський психіатр Норберт, та, підтвердивши все сказане Фінчаттоном, запропонував гравцю в крокет оцінити все сказане своїм пацієнтом. Проте гравець у крокет вирішив ухилитися від відповіді, мотивуючи це тим, що тітка чекає його на сніданок, запропонувавши продовжити розмову пізніше.[35] Удруге гравець у крокет прийшов на місце зустрічі трохи більше за добу після знайомства з Фінчаттоном і Норбертом, і описаний Фінчаттоном образ первісної людини тривалий час стояв у нього перед очима.[36] На зустріч прийшов лише психіатр Норберт, який повідомив гравцю в крокет, що вся ця історія — лише плід фантазії Фінчаттона[37], проте в цілому світі дійсно відбувається переродження свідомості людей, що супроводжується поверненням психіки людини до часві первісного суспільства.[38] Психіатр повідомляє гравцю в крокет про це, що він і сам перехворів даною хворобою, проте сам розробив і лікування до неї. Він запропонував головному герою повісті приєднатися до боротьби з пошестю, повідомивши, що лише найсильніші можуть боротися із нею.[39] Проте гравець у крокет відмовляється від пропозиції, та повідомляє, що в нього вже запланована гра в крокет із тіткою на половину першої години дня.[40]
Відгуки
Сучасник Уеллса, Джон Бойнтон Прістлі дуже хвалив повість, та порівнював її із антивоєнним романом Томаса Манна «Маріо і чарівник», виданому в 1928 році.[41] На думку радянських літературознавців та літературних критиків, ця повість є найбільш антивоєнним твором у творчості Уеллса, а образ «гравця у крокет» є яскраво вираженим образом типового обивателя, та відображенням політики тогочасних європейських урядів, які своєю політикою невтручання сприяли приходу до влади фашистів та подальшому розв'язуванню Другої світової війни.[2][1]
Примітки та коментарі
Коментарі
- ↑ У повісті вказано, що головному герою 33 роки[11], тому, враховуючи рік виходу повісті в світ, ймовірним роком його народження є 1903.
- ↑ Ймовірно, Уеллс у повісті цим описом передбачив події Другої світової війни[1], хоча цей опис міг бути зроблений під впливом повідомлень про громадянську війну в Іспанії.
Примітки
- ↑ а б в г д Герберт Уэллс (Herbert George Wells, 1866—1946) (рос.)
- ↑ а б в г Литература Англии и Ирландии (рос.)
- ↑ Герберт Велс. Основні твори. Біографія і творчий шлях
- ↑ Герберт Веллс у Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. (рос.)
- ↑ "Гравець у крокет" у міжнародній електронній базі фантастики Internet Speculative Fiction Database (англ.)
- ↑ MY READER'S BLOCK: The Croquet Player: Review (англ.)
- ↑ а б Герберт Джордж Уэллс (рос.)
- ↑ The Croquet Player (англ.)
- ↑ Norman and Jeanne Mackenzie, H.G. Wells: A Biography (New York: Simon and Schuster), p. 405. (англ.)
- ↑ а б Уэллс, 1964, с. 483.
- ↑ а б Уэллс, 1964, с. 486.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 482.
- ↑ а б Уэллс, 1964, с. 484.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 485.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 488.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 490.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 491.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 492.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 493.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 494.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 495.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 496.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 497.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 498.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 500-501.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 502.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 503.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 504-505.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 506.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 507-508.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 509.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 510.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 511-512.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 512-513.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 513-515.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 516-517.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 518.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 519.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 519-524.
- ↑ Уэллс, 1964, с. 526.
- ↑ David C. Smith, H.G. Wells: Desperately Mortal (New Haven and London: Yale University Press, 1986), p. 327. (англ.)
Література
- Герберт Уэллс. Собрание сочинений в пятнадцати томах. — Москва : Правда, 1964. — Т. 12. — С. 481-526. — 528 с. — 350 000 прим.
Посилання
- Повний текст повісті (рос.)
- «Игрок в крокет» на сайті «Лаборатория Фантастики» (рос.)
- «Гравець у крокет» на livelib.ru (рос.)
