Машина часу (роман)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Машина часу (значення).

«Машина часу»

Обкладинка українського видання, КСД, 2014 рік
Автор	Герберт Веллс
Назва мовою оригіналу	англ. The Time Machine
Країна	Велика Британія
Мова	англійська
Тема	подорожі у часі
Жанр	темпоральна фантастика, романтичний художній твірd, дистопія, наукова фантастика і постапокаліпсис
Місце	Лондон
Видавництво	William Heinemann
Видано	1888
Редактор	William Ernest Henleyd
Видання українською
Видано українською	1967
Перекладач(і)	Микола Іванов (1967)
Видавництво	Фоліо Клуб Сімейного Дозвілля Мультимедійне видавництво Стрельбицького Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Машина часу у Вікісховищі

«Машина часу» (англ. The Time Machine) — роман Герберта Веллса, написаний у 1895, перший науково-фантастичний роман письменника. Вперше «Машина часу» публікувалася у 1888 році у скороченому журнальному вигляді як оповідання під назвою «Аргонавти часу», а в січні-травні 1895 року в журналі New Review роман видано повністю під назвою «Повість мандрівника у часі». Окреме видання з'явилося в травні 1895 року. З цього і наступних книжкових видань було видалено один розділ.

Українською роман вперше переклав 1967 року Микола Іванов у складі збірки «Війна світів».

«Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описано мандри людини в часі за допомогою технічного пристрою. Основна частина цього порівняно невеликого за обсягом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди вирушає безіменний Мандрівник в часі. У книзі описано два види істот, на яких перетворилася людина під час еволюції під впливом класового поділу — морлоки та елої. Морлоки — це нащадки робітників, що мешкають у підземному світі та обслуговують машини. Вони набагато менші й слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. А елої — це нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі та тендітні істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, що не вимагало розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин.

Сюжет

Мандрівник у часі ділиться з оповідачем та ще кількома людьми (Психологом, Дуже Молодим Чоловіком, Провінційним мером, Лікарем) своїми ідеями щодо можливості переміщення у часі, як одному з вимірів. Він заявляє про свій винахід — машину часу, яку вже встиг випробувати. Один з його гостей, Дуже Молодий Чоловік, захоплено описує можливості подорожей в минуле, проте Мандрівник у часі називає проблеми, такі як привернення зайвої уваги й невідповідність історичних знань дійсності. На доказ своїх слів про винахід Мандрівник у часі приносить модель машини часу. Її роботу, однак, присутні сприймають за фокус. Помітивши недовіру, Мандрівник показує повнорозмірну машину, за допомогою якої обіцяє побувати в інших епохах та в зазначений час повернутися. Але оскільки ще дещо у машині треба доробити, тож він запросив гостей прийти до нього через тиждень.

У зазначений день гості приходять до Мандрівника, але його ще не було вдома і вони вирішили почекати. Із запізненням, Мандрівник виходить зі своєї лабораторії, брудний та стомлений. Привівши себе до ладу, він запевняє гостей у тому, що він подорожував у часі й запрошує їх до курильної кімнати послухати свою довгу розповідь.

Зображення сфінкса з першого видання 1895 року

Вирушаючи у подорож, він спочатку перенісся лише на кілька годин у майбутнє. Впевнившись у роботі машини, Мандрівник продовжив подорож, в ході якої спостерігав зникнення лабораторії, зміни пір року, виникнення нових будівель, поки машина не дала збій. Мандрівник опинився під час граду перед кам'яним сфінксом 802701-го року. Скоро його помітили тендітні з вигляду люди, чотири фути заввишки, одягнені в туніки і красиві з вигляду. Трохи побувши з ними, Мандрівник зауважив, що ці люди, елої, лише розважаються, а величні будівлі навколо пошкоджені від часу та частково зруйновані. З побаченого Мандрівник зробив висновок, що потрапив у часи занепаду людства, який настав після епохи загальної рівності й достатку.

Увечері Мандрівник виявив зникнення машини часу і страх людей перед сфінксом. В ході безуспішних пошуків, він звернув увагу на колодязі, над якими тремтіло повітря. Познайомившись з жінкою, на ім'я Віна, яку він врятував, коли вона потопала в річці, Мандрівник довідався про страх тогочасного людства перед темрявою і підземеллями. Вдосвіта ж йому вдалося помітити якихось істот неподалік.

На четвертий день перебування в майбутньому, Мандрівник у часі, ховаючись від спеки в руїнах, побачив схожу на лемура істоту, що втекла вглиб. У нього виникла думка про розділення людства на два види, де нащадки еліти ведуть безтурботне життя на поверхні, а нащадки робітників — працюють під землею. Ще за два дні Мандрівник наважився спуститися в один з колодязів, де виявив підземних людей, морлоків, які обслуговували різноманітні машини для забезпечення потреб елоїв. Також він дізнався, що морлоки харчуються м'ясом. Відбившись від морлоків, він зумів вибратися на поверхню. Пізніше, Мандрівник дійшов висновку, що м'ясо, яке він бачив у тунелі, котре їдять морлоки, було м'ясом елоїв, і що морлоки вирощують елоїв, як худобу на фермі.

Зрозумівши, що це морлоки забрали машину часу, Мандрівник поставив собі за мету повернути її. Для здійснення задуманого він навідався з Віною у будівлю колишнього музею, де знайшов сірники і камфору. Мандрівник вирішив заночувати просто неба, під захистом відкритого вогню, тому коли він із Віною йшли пізно увечері через ліс, він збирав хмиз для багаття. Під час цього на них напали морлоки, тому Мандрівник запалив хмиз, який він збирав, щоб відігнати їх. У цей час вони з Віною намагалися вибратися з лісу, але морлоки їх наздоганяють. Мандрівник знову розвів багаття і вирішив отаборитися в цьому місці до ранку, та він вночі заснув і багаття згасло, через що їх оточили морлоки. Мандрівник відбився від нападу, але нападники забрали Віну. Зранку Мандрівник повернувся до сфінкса. Там він знайшов свою машину за дверима на п'єдесталі сфінкса і, відбивши новий напад, вирушив далі в майбутнє.

Мандрівник зупинився в часі, коли сонце досягло фази червоного гіганта, а швидкість обертання Землі навколо своєї осі істотно зменшилася. Там він зустрів велетенських істот, схожих на крабів, які намагалися напасти на нього. Далі Мандрівник у часі перескочив у тридцятимільйонний рік, де застав остаточне запустіння планети, яка занурилася у морок і температура впала нижче нуля. Після цього він вирішив повернутися свого часу та перенісся до лабораторії на кілька годин після початку своєї подорожі.

На цьому Мандрівник закінчив свою розповідь. Він зрозумів, що гості йому не повірили, навіть коли він показав квіти з майбутнього, які Віна поклала йому до кишені.

Через декілька днів оповідач прийшов до Мандрівника та зустрів його підготовленим до наступної подорожі, з якої він хотів повернутися з більш переконливими доказами мандрівки в майбутнє. Мандрівник попросив почекати його з подорожі і після чого, за словами оповідача, пройшло більш як три роки з того дня, а він так і не повернувся. Оповідач побоюється, що Мандрівник більше ніколи не повернеться.

Видалений розділ

У видаленому розділі, одразу після того, як Мандрівник знаходить машину часу та втікає від морлоків, він опиняється на вкритій інеєм рівнині. Там він бачить невеликих істот, покритих сірим хутром, яких описує подібними на кроликів чи кенгуру, і вбиває одну каменем. На цих істот нападають велетенські багатоніжки, тож Мандрівник переноситься в наступний день. На тому місці лишаються кістки, з яких Мандрівник робить висновок, що з'їдена багатоніжками істота походила від людини. Він продовжує переміщення в часі, спостерігаючи сповільнення обертання Землі.

Цей розділ під номером 11 входив до твору у травневому номері New Review (1895), але був видалений з подальших видань редактором Вільямом Ернестом Генлі через зображення «повної дегенерації людства». Проте епізод публікувався й надалі як додаток під назвою «Сіра людина» (англ. The Grey Man).

Написання

Чернетки показують, що Веллс розробляв 3 чітко виражені ідейні компоненти. Хронологічно останнім, але найважливішим з усіх є сама машина часу з обґрунтуванням принципу її роботи. Апокаліптична біологія, другий ідейний компонент, формує образ майбутнього в баченні Мандрівника. Третій компонент — це метафізична концепція взаємодоповнюваності між вільним вибором та приреченням.

Веллс пов'язує ідеї, висловлені Мандрівником у часі, з астрономом і математиком Саймоном Ньюкомбом, транскрипцію лекції якого він міг читати у журналі Nature 1888 року. Відкидаючи, однак, поняття «іншого [просторового] ​​напрямку під прямим кутом до трьох інших», Мандрівник пояснює час як «четвертий вимір» відмінної, непросторової природи.

Веллс часто заявляв, що планував видавати «Аргонавтів часу» частинами в газеті Pall Mall Gazette, але на прохання В. Е. Генлі, редактора National Observer, переписав начерки «Аргонавтів часу» у серію з 7-ми есе, які анонімно публікувалися в National Observer з 17 березня по 23 червня 1894 року. Герой Веллса, «Філософ», подорожував своїм розумом (але не тілесно) у 12203 рік, де морлоки та елої ніколи не контактують. Він розповідав про якийсь побачений у майбутньому парадокс, який руйнує очікування від розвитку суспільства, а далі надавав пояснення. Передостанній абзац останнього епізоду в National Observer містить згадку про далеке майбутнє, де Земля розділить «тяжке становище Меркурія», ставши розпеченою, завжди поверненою до Сонця одним боком планетою. Публікації в газеті наголошували на відкритості людського вибору та відповідальності за наслідки. Бачення Філософом майбутнього мали ймовірнісний характер і слугували попередженням, а не пророцтвом. Серія так і не була завершена, оскільки Генлі пішов з посади редактора в National Observer.

За підтримки Генлі, Веллс продовжив працювати над оповіданням, і наприкінці 1894 року, коли Генлі отримав посаду редактора The New Review, він організував публікацію оповідання частинами з січня по травень 1895 року. За це видавництво Heinemann заплатило Веллсу 100 фунтів стерлінгів (що дорівнює приблизно 15 тис. фунтів стерлінгів сьогодні). «Повість мандрівника у часі» 1868 року в New Review починається з протилежної до попередньої версії ідеї. Там майбутнє вже існує, а головний герой, Мандрівник у часі, подорожує в 802701 рік. Між 802701 і та 30-мільйонним роком Мандрівник у часі стає свідком дарвінівської боротьби між хижаком та здобиччю, дедалі більшого руйнування, що закінчується сонячним затемненням як символом кінця.

Американське видавництво Henry Holt and Company опублікувало перше книжкове видання 7 травня 1895 року; в Heinemann опублікувало британське видання 29 травня. Ці два видання не містять частини «Сіра людина» та відрізняються окремими абзацами одне від іншого. Зазвичай називаються «текстом Голта» та «текстом Гайнемана» відповідно. Майже всі сучасні перевидання відтворюють текст видавництва Heinemann.

Герберт Веллс, пишучи «Машину часу», ймовірно перебував під впливом роману Едварда Бульвер-Літтона «Вріл: Сила прийдешньої раси» (1871). Книга Бульвера-Літтона сатирично описувала життя безіменного Оповідача серед підземних мешканців, суспільство яких викривлено втілювало уявлення Оповідача про утопію. Одну зі своїх героїнь, Віну, Веллс можливо написав, спираючись на образ принцеси Зі. Обоє письменників використовували образ сфінкса як символ пророцтва. Назва «елої», можливо, утворена від єврейського «елогім», і може розумітися як «маленькі творці». Походження слова «морлоки», за словами Веллса, може стосуватися ханаанського бога Молоха, якому приносили в жертву дітей. Назва «морлок» також може бути грою слів з моллоками (mollocks) — як часом називали себе шахтарі, або шотландським словом для позначення сміття, або посиланням на громаду морлахів у Далмації.

Адаптації

Постер фільму 1960 року

Кіно й телебачення

• «Машина часу» (1949) — телевистава.
• «Машина часу» (1960) — фільм.
• «Машина часу» (1978) — фільм.
• «Машина часу» (2002) — фільм.
• «Машина часу» (2003) — анімаційний фільм.

Комікси

• «Машина часу» (1956) — частина серії «Ілюстрована класика» (англ. Classics Illustrated) видавництва Gilbertond.
• «Машина часу» (1976) — № 2 в серії «Класичні комікси Marvel» (англ. Marvel Classics Comics). Початково видано в чорно-білому варіанті Pendulum Press 1973 року.
• «Машина часу» (1990) — серія коміксів від Eternity Comics, у 1991 перевидана як графічний роман.

Відеоігри

• The New Adventures of the Time Machine (2000) — пригодницька гра-головоломка за мотивами роману для Windows.
• The Time Machine: Trapped in Time (2009) — пригодницька гра з пошуку предметів за мотивами роману для iOS, Microsoft Windows, Mac OS.

Відгалуження

Література

Після публікації «Машини часу» різні письменники створювали продовження чи окремі історії про Мандрівника у часі. Серед них:

• «Прекрасна Валенсія» (ісп. La Belle Valence, 1923) Тео Варле та Андре Бландена — книга про солдата Першої світової війни, що знаходить машину часу та переноситься до іспанського міста Валенсія XIV століття.
• «Поворот машини часу» (нім. Die Rückkehr der Zeitmaschine, 1946) Егона Фріделя — пряме продовження книги Веллса, зосереджене на парадоксах, спричинених подорожами в минуле. Двоє головних героїв шукають машину часу, щоб знищити її та відновити порушений хід історії.
• «Гертфордський рукопис» (англ. The Hertford Manuscript, 1976) Річарда Каупера — оповідання, що продовжує пригоди Мандрівника в часі. Під час наступної подорожі він виявляє, що машина зламана, та потрапляє в 1665 рік у Лондон, охоплений епідемією чуми. В оповіданні вказано деталі особи Мандрівника в часі: Роберт Джеймс Пенслі, народжений 1850 року та зниклий 1894.
• «Машина простору» (англ. The Space Machine, 1976) Крістофера Пріста — герой роману за допомогою другої машини Мандрівника випадково потрапляє на Марс, безпосередньо перед початком вторгнення марсіан, описаним у «Війні світів», і потім допомагає здолати інопланетних загарбників. Герберт Веллс з'являється як другорядний персонаж.
• «Ніч морлоків» (англ. Morlock Night, 1979) К. В. Джетера — стимпанк-фентезійний роман, у якому морлоки, вивчивши машину Мандрівника, створюють власну та вторгаються у Вікторіанський Лондон.
• «Машина часу II» (англ. Time Machine II, 1981) Джорджа Пала та Джо Моргайма — Мандрівник у часі на ім'я Джордж та вагітна Віна намагаються потрапити в XIX століття, але гинуть під час бомбардування. Їхній новонароджений син виростає в Сполучених Штатах під ім'ям Крістофер Джонс і будує власну машину часу, щоби врятувати батьків.
• «Людина, що любила морлоків» (англ. The Man Who Loved Morlocks, 1981) та «Правда про Віну» (англ. The Truth about Weena, 1998) — роман і оповідання Девіда Дж. Лейка. Кожне з них стосується спроб повернення Мандрівника в часі в майбутнє. У першому він не може повернутися туди, де вже був, і вирушає в далеке майбутнє, де закохується в нащадку морлоків. В другому його супроводжує Веллс, і йому вдається врятувати Віну та повернути її в 1890-ті роки, де її політичні ідеї спричиняють перебудову суспільства.
• Серія коміксів «Видатна ілюстрована класика» містить адаптація роману Веллса 1992 року, де додано епізод з прибуттям Мандрівника у 2200 рік, де він потрапляє у громадянську війну між угрупованнями технократичного суспільств
• «Кораблі часу» (англ. The Time Ships, 1995) Стівена Бакстера — продовження, офіційно схвалене спадкоємцями Веллса з нагоди сторіччя публікації оригіналу. Мандрівник у часі розповідає про свої пригоди друзям, один з них публікує їх як роман і це призводить до кардинальної зміни майбутнього. Коли Мандрівник вирушає в другу подорож аби врятувати Віну, то зустрічає суспільство більш цивілізованих і мирних морлоків. Він подорожує зміненими версіями XX століття та далекого майбутнього з другом-морлоком у спробах відшукати ту версію історії, де Віна, яку він знав, жива.
• «Парова людина прерії та зішестя Темного вершника» (англ. The Steam Man of the Prairie and the Dark Rider Get Down, 1999) Джо Р. Ленсдейла — після нападу марсіан Мандрівник у часі випадково перетворюється на вампіра, та зустрічає героїв роману «Парова людина прерій».
• «Алан і розірвана вуаль» (англ. Allan and the Sundered Veil, 1999—2000) Алана Мура та Кевіна О'Ніла — приквел до «Ліги видатних джентльменів», де Мандрівник у часі зустрічає інших відомих літературних персонажів Вікторіанської епохи.
• «На поверхні» (англ. On the Surface, 2003) Роберта Дж. Сойєра — в цьому оповіданні морлоки будують флот машин часу та використовують їх для завоювання Землі ще дальшого майбутнього, де вони можуть жити на поверхні.
• «По той бік машини часу» (англ. Beyond the Time Machine, 2005) та «Клубки часу» (англ. Tangles in Time, 2005) Берта Лібе — Мандрівник у часі залучає жителя 1980-х років у подорож до 3204 і в далеке майбутнє, де існує третій вид людей — морлої, щоб допомогти своїй дочці.
• «Машина часу: продовження» (англ. The Time Machine: A Sequel, 2010) Девіда Гейдена — новела-продовження, де Мандрівник у часі дізнається про інших мандрівників, які з'явилися внаслідок публікації роману Веллсом. Йому вдається врятувати Віну та перенести її в 4100-і роки, щоб відвернути описане Веллсом майбутнє.
• «Британська імперія: Психічні батальйони проти морлоків» (англ. The British Empire: Psychic Battalions Against The Morlocks, 2010) Саймона Бакстера — морлоки вторгаються у стимпанковий світ, де Британська імперія залишається домінуючою світовою силою, але опиняються не на Землі, а на Марсі.
• «Десант машини часу» (англ. Time-Machine Troopers, 2011) Гела Коулбетча — Мандрівник у часі повертається у світ майбутнього з Робертом Бейденом-Поуеллом, аби навчити елоїв протистояти морлокам.
• «Оповідь мандрівника в часі: Хроніка полону морлоків» (англ. The Time Traveller’s Tale: Chronicle of a Morlock Captivity, 2012) Пола Шуллері — після багатьох років відсутності Мандрівник у часі повертається та описує свої подальші пригоди. Його спроби мобілізувати елоїв для захисту від морлоків зазнали невдачі. Значна частина книги присвячена відкриттям деталей симбіозу морлоків і елоїв, поступовій асиміляції Мандрівника в суспільство морлоків та розкриттю справжньої причини розділення людства на два види.

Кінематограф

• «Час після часу» (англ. Time After Time, 1979) — фільм, де винахідник машини часу намагається завадити злочинцеві — втікачеві до майбутнього.
• «Час після часу» (англ. Time After Time, 2017) — серіал за мотивами фільму.

Переклади українською

• Велз, Г. Машина часу; пер. з англ. М. Іванов. — Одеса: Держлітвидав України, 1929. — 116 с.^{[перевірити]}
• Веллс Г. Машина часу / Герберт Джордж Веллс; пер. з англ. М. Іванов // Машина часу. — Х. : Фоліо, 2003. — С. 33–106.

Посилання

• Текст роману в електронній українській бібліотеці світової літератури [Архівовано 6 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Wells, H. G. в Encyclopedia of Science Fiction [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Повний текст роману «Машина часу» Герберта Веллса (укр.), пер. з анг. Миколи Іванова
• The Time Machine by H. G. Wells (англ.) at LitArchive