Машина часу (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Машина часу»
Timemachine1st.jpg
Автор Уеллс Герберт.
Назва мовою оригіналу The Time Machine
Країна Великобританія
Мова англійська мова
Публікація 1895
Публікація
українською
1977
Переклад Микола Іванов

Commons-logo.svg Машина часу у Вікісховищі

Машина часу (англ. The Time Machine) — роман Герберта Веллса написаний у 1895, перший науково-фантастичний роман письменника. Вперше «Машину часу» було видано в січні-травні 1895 року в журналі «New Review» під назвою «Повість мандрівника в часі». Окреме видання вийшло в травні 1895 року. З цього і наступних книжкових видань було видалено один епізод.

Українською роман вперше було перекладено в 1977 році Миколою Івановим у складі збірника «Війна світів»[1].

«Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описуються мандри людини у часі за допомогою техніки. Основна частина цього порівняно невеликого за об'ємом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди відправляється безіменний Мандрівник в Часі. У книзі описані два види істот, на яких перетворилася людина в ході класового поділу. Морлоки — нащадки робітників, що мешкають в підземному світі і обслуговують машини. Вони набагато менші і слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. Елої — нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі і тендітні істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, яке не вимагає розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин.

Сюжет[ред.ред. код]

Мандрівник в часі ділиться з оповідачем та ще кількома людьми (Психологом, Дуже Молодою Людиною, Провінційним мером, Лікарем) своїми ідеями щодо можливості переміщення в часі, як одному з вимірів. Він заявляє про свій винахід — Машину часу, яку вже встиг випробувати. Один з його гостей, Дуже Молодий Чоловік, захоплено описує можливості подорожей в минуле, проте Мандрівник в часі висуває свої контраргументи, як привернення зайвої уваги і спотворення історичних знань. На доказ своїх слів про винахід Мандрівник в часі приносить модель машини часу. Бачачи недовіру, він показує повнорозмірну машину, на якій обіцяє побувати в інших епохах та в зазначений час повернутися.

Із запізненням, Мандрівник в часі виходить зі своєї лабораторії в бруді та стомлений. Привівши себе до ладу, Мандрівник в часі запрошує гостей до курильної кімнати послухати свою довгу розповідь.

Вирушаючи у подорож, він спочатку перенісся лише на кілька годин. Впевнившись у роботі машини, Мандрівник продовжив подорож, в ході якої спостерігав зникнення лабораторії, зміни пір року, виникнення нових будівель, поки машина не дала збій. Мандрівник опинився в град перед камінним сфінксом 802701-го року. Скоро його помітили тендітні з вигляду люди, чотири фути заввишки[2], одягнені в туніки і красиві з вигляду. Трохи побувши з ними, Мандрівник зауважив, що ці люди, елої, лише розважаються, а величні будівлі навколо пошкоджені від часу та частково зруйновані. З побаченого Мандрівник зробив висновок, що потрапив у часи занепаду людства, який настав після епохи загальної рівності й достатку.

Ввечері Мандрівник виявив зникнення машини часу і страх людей перед сфінксом. В ході безуспішних пошуків, він звернув увагу на колодязі, над якими тремтіло повітря. Познайомившись з жінкою Віною, яку, потопаючу, витягнув з річки, Мандрівник довідався про страх тогочасного людства перед темрявою і підземеллями. Вдосвіта ж йому вдалося помітити якихось істот неподалік.

На четвертий день перебування в майбутньому, Мандрівник в часі, ховаючись від спеки в руїнах, побачив схожу на лемура істоту, що втікла вглиб. В нього виникла думка про розділення людства на два види, де нащадки капіталістів ведуть безтурботне життя на поверхні, а нащадки робітників — працюють під землею. Ще за два дні Мандрівник наважився спуститися в один з колодязів, де виявив підземних людей, морлоків, які обслуговували різноманітні машини і поїдали елоїв. Відбившись від морлоків, він зумів вибратися на поверхню.

Зрозумівши, що це морлоки забрали машину часу, Мандрівник поставив собі за ціль повернути її. Для здійснення задуманого він навідався з Віною в колишній музей, де добув сірники і камфору. Вони розвели багаття в лісі, та воно вночі згасло і обох оточили морлоки. Втративши Віну, Мандрівник відбився від нападу та добіг до сфінкса. Він знайшов свою машину за дверима в п'єдесталі сфінкса і, відбивши новий напад, вирушив у майбутнє.

Мандрівник зупинився в часі, коли сонце досягло фази червоного гіганта, а Земля припинила обертання навколо своєї осі. Зустрівши велетенських крабів, Мандрівник в часі перескочив у тридцятимільйонний рік, де застав остаточне запустіння планети. Після цього він вирішив повернутися в свій час та перенісся до лабораторії на кілька годин після початку своєї подорожі.

Скінчивши розповідь, Мандрівник в часі зібрався в наступну подорож, більш підготований, після чого, за словами оповідача, більше не повертався.

Видалений епізод[ред.ред. код]

У видаленому епізоді, одразу після знаходження машини часу та втечі від морлоків, Мандрівник в часі опиняється на покритій інеєм рівнині. Він бачить невеликих істот, покритих сірим хутром, яких описує подібними на кроликів чи кенгуру, і вбиває одну каменем. На цих істот нападають велетенські багатоніжки, Мандрівник переноситься у наступний день. На тому місці лишаються кістки, з яких Мандрівник робить висновок, що з'їдена багатоніжками істота походила від людини. Він продовжує переміщення в часі, спостерігаючи сповільнення обертання Землі.

Цей епізод під номером 11 входив до складу твору в травневому номері «New Review» (1895), але був видалений з подальших видань редактором Вільямом Ернестом Хенлі через зображення «повної дегенерації людства». Проте епізод публікувався як додаток під назвою «Сіра людина» (The Grey Man)[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інформація про переклад українською. 
  2. 1,2 метра
  3. The Grey Man - Wikisource, the free online library. en.wikisource.org. Процитовано 2015-09-11. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Веллс Г. Машина часу / Герберт Джордж Веллс; пер. з англ. М. Іванов // Машина часу. – Х. : Фоліо, 2003. – С. 33–106.


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.