Бабишкін Олег Кіндратович

|Ім'я=

Бабишкін Олег Кіндратович
Народився	4 листопада 1918(1918-11-04) Переяслав, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	29 червня 1991(1991-06-29) (72 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	УНР →  СРСР →  Україна
Діяльність	мистецтвознавець, літературознавець, викладач університету, літературний критик, кінокритик
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету (1941)
Галузь	літературознавство, літературна критика, кінознавство, кінокритика і мистецтвознавство
Заклад	Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України Головна редакція УРЕ КДУ ім. Т. Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1964)
Членство	Спілка журналістів України НСКУ Національна спілка письменників України
Партія	ВКП(б)
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Оле́г Кіндра́тович Баби́шкін (4 листопада 1918(19181104), Переяслав — 29 червня 1991, Київ, похований на Байковому кладовищі) — український літературознавець, доктор філологічних наук, лесезнавець.

Початки

Закінчив восьмирічку, в 1933—1935 роках працював швейником на 4-й взуттєвій фабриці у Києві, навчався на робітфаку. Згодом вчився на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Учасник Другої світової війни — пройшов від донських степів до Угорщини й Австрії, поранений. За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома медалями «За відвагу», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «35 років перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Після Другої світової

З 1945 року працює в Інституті літератури та видавництві «Українська Радянська Енциклопедія». Захистив кандидатську, 1964 — докторську дисертацію — про творчість Лесі Українки — головним опонентом на захисті був Максим Рильський.

Свій творчий шлях пов'язав з лесезнавством, про Лесю Українку має десятки наукових праць та кілька книжок окремо — про Миколу Вороного, Олеся Гончара, Ольгу Кобилянську, Агатангела Кримського, Володимира Самійленка, Михайла Стельмаха, Юрія Яновського, велику кількість журнальних і газетних публікацій.

Потрапив під вогонь критики тогочасних керівників у сфері літератури й заздрісників, серед аргументів: батька у 1930-ті роки кілька разів арештовували.

Звільнився «за власним бажанням» з видавництва «УРЕ», перейшов на викладацьку роботу в Київський університет ім. Т. Г. Шевченка 1965 року. Виконував обов'язки професора кафедри теорії і практики радянської журналістики факультету журналістики.

У 1968—1988 роках — професор і завідувач кафедр історії журналістики, теорії й практики радянської преси, літератури та журналістики.

В університеті його й далі звинувачували у «націоналізмі» — особливо за часів успіху кінофільму «Тіні забутих предків» і Гончаревого «Собору» — Бабишкін високо оцінював згадані твори у своїх лекціях — це швидко ставало відомо в певних службах.

Крім історії літератури народів СРСР, також читав курс мистецтвознавства.

Був членом творчих спілок письменників, журналістів, кінематографістів.

Його книжки-дослідження:

• 1955 — «Леся Українка: життя і творчість»,
• 1957 — «Юрій Яновський — життя і творчість»,
• 1963 — «Ольга Кобилянська — нарис про життя і творчість»,
• 1963 — «Володимир Самійленко (1864—1925): літературно-критичний нарис»,
• 1967 — «Агатангел Кримський. Літературний портрет»,
• 1968 — «Олесь Гончар — творчий шлях»,
• 1971 — «У мандрівку століть. Слово про Лесю Українку».
• 1985 — «Вистояти і перемогти — проблема морального випробування у творчості Василя Бикова»,
• 1989 — «Олександр Довженко — публіцист: літературно-критичний нарис»,
• «Амвросій Бучма у кіно»,
• «Українська література на екрані»,
• «Кіномистецтво сьогодні»,
• «Кінематограф сучасного Заходу».

Джерела

• Бабишкін Олег Кіндратович
• Електронний каталог