Герберт Пламер

Герберт Пламер
Herbert Charles Onslow Plumer
Народження	13 березня 1857(1857-03-13) Кенсінгтон, Лондон
Смерть	16 липня 1932(1932-07-16) (75 років) Найтсбрідж, Лондон
Поховання	Вестмінстерське абатство
Країна	Велика Британія
Приналежність	Британська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Ітонський коледж Королівський військовий коледж у Сандгерсті Штабний коледж у Камберлі
Роки служби	1876–1919
Звання	фельдмаршал
Формування	Йорксько-Ланкастерський піхотний полк I армійський корпус
Командування	Британська Рейнська армія 2-га армія V армійський корпус Східне командування Північне командування 5-та піхотна дивізія 7-ма піхотна дивізія 10-та Ірландська піхотна дивізія
Війни / битви	Повстання Махді Друга війна з матабеле Друга англо-бурська війна Перша світова війна Західний фронт Друга Іпрська битва Друга Мессенська битва Битва на Лисі Битва біля Пашендейле Весняний наступ П'ята Іпрська битва
Титул	Сер, віконт, барон
Діти	Thomas Plumer, 2nd Viscount Plumerd, Eleanor Mary Plumerd, Sybil Margaret Plumerd і Marjorie Constance Plumerd
Нагороди	Орден Святого Михайла і Святого Георгія Орден Британської імперії (військовий) Великий офіцер ордена Почесного легіону Воєнний хрест (Бельгія) Кавалер воєнного хреста 1914—1918 з пальмовою гилкою (Франція) Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Герберт Пламер у Вікісховищі

Сер Герберт Пламер, перший віконт Пламер (англ. Herbert Plumer, 1st Viscount Plumer; 13 березня 1857, Лондон — 16 липня 1932, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал Британської армії (1919), 1-й барон Мессінський і Білтонський (1919), віконт (1929). Учасник війн проти повстанців Махді, Другої англо-бурської та Першої світової. У роки Великої війни командував корпусом та армією, відзначився в Другій Мессенській битві, в оборонних боях Весняного наступу кайзерівської армії та Стоденному контрнаступі військ Антанти. У післявоєнний час губернатор Мальти (1919 — 1924) та верховний комісар Палестини (1925 — 1928).

Біографія

Герберт Чарльз Онслоу Пламер народився 13 березня 1857 року у лондонському районі Кенсінгтон у родині Холла Пламера та Луїзи Еліс Пламер (у дівоцтві Тернлі). Освіту здобув в Ітонському коледжі та Королівському військовому коледжі у Сандгерсті.

Військова кар'єра

• 11 вересня 1876 — лейтенант
• 29 травня 1882 — капітан
• 22 січня 1893 — майор
• 8 травня 1897 — підполковник (тимчасове звання)
• 17 жовтня 1900 — підполковник
• 29 листопада 1900 — полковник
• 22 серпня 1902 — майор-генерал
• 4 листопада 1908 — лейтенант-генерал
• 11 червня 1915 — генерал
• 31 липня 1919 — фельдмаршал

11 вересня 1876 року Пламер отримав звання лейтенанта та поступив на службу до 65-го пішого полку. 29 квітня 1879 року він прибув для проходження служби в Індію, де став ад'ютантом свого батальйону. 29 травня 1882 року став капітаном. 1884 році відбув зі своїм батальйоном до Судану, де діяв під час Нільської експедиції у ході придушення повстання Махді. У лютому 1884 року Пламер бився у битвах за Ель-Теб, а в березні — у битві при Тамаї. За проявлену мужність у ході бойових дій відзначений у наказі.

З 1886 до 1887 року навчався у Штабному коледжі в Камберлі. 7 травня 1890 року був призначений заступником генерального ад'ютанта в Джерсі. 22 січня 1893 року підвищений у майори та очолив 2-й батальйон Йорксько-Ланкастерського піхотного полку. У грудні 1895 року став помічником військового секретаря Генерального офіцера командування Капською колонією. В 1896 році він виїхав до Південної Родезії, де брав участь у подіях Другої війни з матабеле.

8 травня 1897 року Пламер став заступником помічника генерал-ад'ютанта в Олдершоті.

У 1899 році він повернувся до Південної Родезії, де очолив підготовку тамтешніх кавалерійських підрозділів. Брав участь у бойових діях Другої англо-бурської війни. 29 листопада 1900 року став полковником і очолив зведений загін, який захопив у Гамельфонтейні потяг бурського генерала Крістіана де Вета.

У квітні 1902 року Пламер повернувся до Англії, де був удостоєний аудієнції британського монарха Едуарда VII.

22 серпня 1902 року він отримав за визначну службу звання майор-генерала і 1 жовтня 1902 року став командиром 4-ї бригади у складі I армійського корпусу. Наступного року він став командиром 10-ї Ірландської дивізії у складі IV армійського корпусу та у грудні 1903 року очолив командування Східним округом.

У лютому 1904 року Пламер став генерал-квартирмейстером військ, у квітні 1906 року — командиром 7-ї піхотної дивізії, а з травня 1907 року — 5-ї дивізії. 4 листопада 1908 року він отримав звання лейтенант-генерала, а у листопаді 1911 року Пламера призначили командувачем Північного командування британської армії.

На початок Першої світової війни перебував в Англії. Після несподіваної смерті сера Джеймса Грієрсона після приїзду до Франції у 1914 році, Пламер вважався відмінним кандидатом на посаду командира одного з двох корпусів Британських експедиційних сил поряд із Дугласом Гейґом; втім, ​​ця посада врешті дісталася Горацію Сміт-Дорріену.

У лютому 1915 року Пламер був відправлений до Франції, де прийняв під своє командування V корпус, яким він керував в ході Другої битви за Іпр у квітні 1915 року.

У травні 1915 року лейтенант-генерала Пламера призначили командувачем 2-ї британської армії. 11 червня 1915 року він став повним генералом.

У червні 1917 року він здобув приголомшливу перемогу над німецькою кайзерівською армією в битві при Месені. Битва розпочалася одночасно підривом серії мін, розміщених у тунелях на Іпрському виступі, створених під німецькими позиціями Королівськими інженерами. Внаслідок підриву зарядів утворилося 19 великих кратерів; ця подія була описана як найгучніший вибух в історії людства. Після того, як міни підірвалися, солдати Пламера перейшли в наступ та просунулися на 3 км вперед, що по мірках Першої світової було неймовірним успіхом у позиційній війні.

У вересні 1917 року Пламер здобув перемоги у битві на хребті Менін-роуд та в битві під Полігоном Вуд, а в жовтні — в битві при Брудсейнді, просунувшись на глибину 5000 метрів у бойові порядки німців.

У листопаді 1917 року генерал Пламер був визначений командувачем Британських експедиційних сил в Італії — складова зведених англо-французьких військ, що вирушала на Італійський фронт після нищівної поразки італійської армії в битві при Капоретто.

Наприкінці Першої світової війни, Пламер продовжував командувати 2-ю британською армією, що протистояла німцям у Весняному наступі та Стоденній битві до переможного завершення Великої війни.

У грудні 1918 року генерал Пламер став командувачем Британської Рейнської армії, а в травні — генерал-губернатором Мальти. 31 липня 1919 року йому присвоїли звання фельдмаршала, а 18 жовтня 1919 року він став бароном Пламером Мессінським і Білтонським.

У серпні 1925 року він був призначений верховним комісаром Британського мандату в Палестині.

Див. також

• Бернард Монтгомері
• Фердинанд Фош
• Дуглас Гейґ
• Джон Френч
• Фрідріх Бертрам фон Армін
• Марі Еміль Файоль

Примітки

Джерела

Виноски

Література

• Harington, General Sir Charles (1935). Plumer of Messines. London: Murray. OCLC 3004191.
• Powell, Geoffrey (1990). Plumer: The Soldier's General: A Biography of Field-Marshal Viscount Plumer of Messines. Barnsley: Pen and Sword Books. ISBN 0-85052-605-1.
• Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003

Посилання

• Who's Who — Herbert Plumer (англ.)
• Field Marshal Herbert Charles Onslow Plumer, 1st Viscount Plumer, GCB GCMG GCVO GBE(англ.)
• HERBERT PLUMER, 1ST VISCOUNT PLUMER(англ.)
• Плюмер Герберт Чарльз Онслоу(рос.)