Грушуваха
село Грушуваха | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Барвінківський район |
Рада | Грушуваська сільська рада |
Облікова картка | Грушуваха |
Основні дані | |
Населення | 860 |
Площа | 3,695 км² |
Густота населення | 232,75 осіб/км² |
Поштовий індекс | 64720 |
Телефонний код | +380 5757 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°06′54″ пн. ш. 36°53′45″ сх. д. / 49.11500° пн. ш. 36.89583° сх. д.Координати: 49°06′54″ пн. ш. 36°53′45″ сх. д. / 49.11500° пн. ш. 36.89583° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
73 м |
Водойми | Канал Дніпро — Донбас |
Місцева влада | |
Адреса ради | 64720, с. Грушуваха, вул. Миру, 31а |
Сільський голова | Маслов Олександр Іванович
Попередник Безуглий Леонід Тимофійович |
Карта | |
Мапа | |
Грушува́ха — село в Україні, у Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 860 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грушуваська сільська рада.
Географія
Село Грушуваха знаходиться на правому березі каналу Дніпро-Донбас, у місці, де для цього використовується русло річки Берека, є міст. На північному сході заболочені луки з озерами. Село перетинає балка Широка, якою протікає пересихаючий струмок. Поруч проходять автомобільні дороги Р79, Т 2110.
Історія
На території села знайдені курганні поховання ямної культури (друга половина III тис. до н. е.).
Село засноване в 1690 році.
За даними на 1864 рік у казенній слободі Грушуваха (Трушуваха) Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 1637 осіб (833 чоловічої статі та 804 — жіночої), налічувалось 246 дворових господарств, існувала православна церква, відбувався 3 щорічних ярмарки[1].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Великокомишуваської волості мешкало 3705 осіб, налічувалось 405 дворових господарства, існували православна церква, школа та 2 лавки[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3164 осіб (1525 чоловічої статі та 1639 — жіночої), з яких 3164 — православної віри[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках[4].
Економіка
- В селі є кілька молочно-товарних, свино-товарна і птахо-товарна ферми, фермерскі господарства, господарство з вирощування троянд, продуктові магазини.
Культура
- Школа
- Клуб
- Спортивний майданчик
Релігія
- Свято-Миколаївський храм.
Відомі люди
- Макогон Іван Васильович — український скульптор.
Примітки
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1946)(рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-248. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 389
Посилання
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (вересень 2014) |
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |