Ехінопсис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:16, 18 січня 2022, створена SalweenBot (обговорення | внесок) (заміна Еудікоти на Евдикоти за запитом)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ехінопсис
Echinopsis spachiana
Echinopsis spachiana
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Ехінопсис (Echinopsis)
Zucc., 1837
Echinopsis eyriesii[1]
(Turpin) Zucc., 1839

близько 130, див. Список видів роду ехінопсис

Посилання
Вікісховище: Echinopsis
Віківиди: Echinopsis
EOL: 2918119
IPNI: 30001009-2
NCBI: 183648
Fossilworks: 33008

Ехінопсис (Echinopsis)  — рід кактусів.

Етимологія

Назва роду походить від грец. έχίνος (эхінус) — їжак та грец. όψις (опсис) — подібний.

Історія

Рід був описаний в 1837 році Джозефом Зуккаріні. На початку 20 століття Натаніель Лорд Бріттон і Джозеф Нельсон Роуз включали в цей рід 28 видів кактусів, що зустрічаються в долинах і передгір'ях Анд, на півночі Болівії, в Парагваї, Уругваї, на півдні Бразилії і Аргентини. Пізніше до роду ехінопсис були включені кактуси, що раніше належали до родів псевдолобівія, трихоцереус та деяких інших.

Опис

Echinopsis maximiliana

Невибагливі південноамериканські кактуси з кулястими або циліндричними, багатореберними стеблами. Рід численний, має багато видів і різновидів. Розповсюджений від Болівії до Чилі. На гострих ребрах у крупних ареолах бувають довгі і не дуже колючки, в залежності від ботанічного виду. Колючки шилоподібні, сіро-коричневого відтінку. У боковій частині стеблини у старих ареолах розвиваються великі воронкоподібні квіти, які розпускають свої пелюстки тільки увечері. Квіти білі, рожеві, широко відкриті, в більшості ароматні, з довгою, волохатою трубочкою до 20 см, діаметр квітки до 14 сантиметрів.

Види

Echinopsis tegeleriana

Ехінопсис трубкоквітковий — Echinopsis tubiflora (Pfeiff.) Zucc. Батьківщіна — Аргентина. Гібриди цього виду — розповсюдженні кімнатні рослини. Стеблина темно-зелена, куляста, до 12 сантиметрів у діаметрі. Ребер звичайно до 12. У білих ареолах знаходяться 20 жовтувато-білих, шилоподібних колючок. Центральні колючки зовсім чорні, довжиною до 1,5 сантиметра. Цвітіння — травень — червень.

Ехінопсис чакоанський — Echinopsis chacoana Schutz. Батьківщіна — Парагвай. Красивий кулястий або короткоциліндричний кактус. На стеблині чітко видні 12—18 гострих, прямих ребер. У сірих рідких ареолах знаходяться 7—8 колючок, довжиною до 2 сантиметрів. Одна центральна колючка, довжиною до 7 сантиметрів, спрямована униз. Квіти — білі, плоди коричневі.

Echinopsis ancistrophora Speg. Батьківщіна — західна Аргентина (провінція Сальта) та південь Болівії. Стебло здавлено-кулястої форми, до 6 см в діаметрі. Ребер близько 20, прямих, горбистих. Колір епідермісу — темно-зелений, глянцевий. Денні квітки відрізняються різноманітністю забарвлення: яскраво-рожеві, червоні, білі, оранжуваті, лавандові. Розташовані на довгій (до 15 см) квітковій трубці.

Всього Едвард Андерсен у своїй фундаментальній монографії «The Cactus Family» (2001) налічує 129 видів та 16 таксонів нижчого рівня (див. Список видів роду ехінопсис).

Echinopsis obrepanda
Кактуси Сан-Педро серед опунцій у Перу

Культивування

Культивують при помірному сонячному світлі і поливі у період вегетації. Для рясного квітнення необхідно взимку утримувати при температурі повітря 8—12 градусів. Утворення великої кількості бокових паростків свідчить про надмірне зволоження. Землесуміш готують із листової та дернової землі, і суміші піску з гравієм (4 : 3: 3). Розмножуються насінням і боковими паростками. В теплу пору року бажано розміщувати на свіжому повітрі, але не під прямим сонячним промінням. Деякі види і їх гібриди застосовуються як підщепи.

Ехінопсис у культурі індіанців

В горах Еквадора та Перу на висоті 1 500 — 2 700 м над рівнем моря росте Echinopsis pachanoi, який місцеві жителі називають «кактус Сан-Педро». Він містить мескалін так само як і лофофора Вільямса (Lophophora williamsii), тому має галюциногенні властивості. Уже понад 1 300 років триває ритуальне використання Echinopsis pachanoi індіанцями. Іспанці робили численні спроби викорінити культ цієї рослини, так само як і культ пейота у Мексиці. Тому він поступово став сумішшю доіспанських і католицьких вірувань. Звідки власне і походить назва Сан Педро кактус — кактус Святого Петра. Більшість християн вірять, що Святий Петро володіє ключами від неба. Ефект від вживання кактуса давав віру корінним жителям Перу у те, що він є ключем, який дозволяє володіти небесами уже в земному житті.

Окрім того декілька інших південноамериканських кактусів з роду Ехінопсис також містять мескалін. Це такі як Echinopsis peruviana, Echinopsis cuzcoensis, Echinopsis deserticola, Echinopsis tacaquirensis, та Echinopsis uyupampensis.

Охорона у природі

77 видів роду ехінопсис входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[2]:


Синоніми

Див. також

Примітки

Література

Джерела

Посилання