Кадочникова Лариса Валентинівна

Кадочникова Лариса Валентинівна
	Лариса Кадочникова у 2014
	Лариса Кадочникова у 2014
Ім'я при народженні	Кадочникова Лариса Валентинівна
Народилася	30 серпня 1937 (86 років); Москва, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	акторка, художниця
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1959 — тепер. час
Провідні ролі	«Тіні забутих предків»
IMDb	nm0434389
	Нагороди та премії
	Кадочникова Лариса Валентинівна у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кадочникова.

Ка́дочникова Лари́са Валенти́нівна (нар. 30 серпня 1937(19370830), Москва, РРФСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно, лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка (1991). Народна артистка України (1992). Член Національної Спілки кінематографістів України.

Біографія

Народилася в родині художника та режисера Валентина Івановича Кадочникова і акторки Ніни Улянівни Алісової. Батько помер 1942 року в Алма-Аті від запалення легенів. Мама — лауреат Сталінської премії за роль Пусі у фільмі «Райдуга», заслужена артистка РРФСР. Молодший брат — кінооператор Вадим Алісов, народний артист Росії^[1]. Відомий по роботі у фільмах Е. Рязанова «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Забута мелодія для флейти» тощо.

1955 року поступила на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії. Займалася у майстерні Ольги Пижової і Бориса Бібікова.

1959 року дебютувала у кіно, зіграла у фільмі «Василь Суриков» дружину художника.

1961 року завершила навчання і несподівано потрапила до театру «Современник», допомагала знайомому показати етюд. Галина Волчек відмовила актору, а Ларису Кадочникову взяли до трупи Олега Єфремова.

Навесні 1963 року поїхала в Карпати у складі знімальної групи Сергія Параджанова. Зіграла Марічку в «Тінях забутих предків»

З 1964 року була актрисою Київського театру російської драми імені Лесі Українки.

Інші театри

«Чайка» Антона Чехова; реж. Віктор Кошель — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса (Київський класичний художній альтернативний театр)

Особисте життя

Була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. Другим чоловіком став директор театру імені Лесі Українки Михайло Саранчук.^[2]

Фільмографія

Проєкт	Рік	Роль
Василь Суриков	1959	дружина художника
Мічман Панін	1960	Жозефіна
Воскресіння	1961	Дячиха
Час, уперед	1965	Катя
Вулиця Ньютона, будинок 1	1963	Лариса
Тіні забутих предків	1964	Марічка
Криниця для спраглих	1965	Соломія, Параска
Вечір на Івана Купала	1968	Підорка
Комісари	1969	вчителька Шура
Білий птах з чорною ознакою	1971	Дана
Наперекір усьому	1972	Бояна
Червоний агат	1973	Ганнуся
Мріяти і жити	1974	Марія
Важкі поверхи	1974	Віра
На край світу…	1975	лікар
Час — московський	1976	Ганна
Припустимо, ти капітан	1976	мати
Море	1978	Віра
Зліт	1979	Варвара Євграфівна
Червоне поле	1980	Кіра
Чорна курка, або Підземні жителі	1980	мати
Історія одного кохання	1981	Ганна Олександрівна
Нехай він виступить	1981	Маргарет
Блакитна троянда	1988
Київські прохачі	1992
Дідусь моєї мрії	2005
Сьоме небо	2006
Сюрприз	2008
Мама напрокат	2010
Наречена мого друга	2012
Політ метелика	2012
Порох і дріб	2012
Шеф поліції	2013
F63.9 Хвороба кохання	2013	пані з таксою
Турецький транзит	2014
Офіцерські дружини	2015

Нагороди

Нагороди та номінації


Рік	Категорія	Робота	Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2017	Премія за внесок у розвиток українського кінематографа		Перемога
Київська пектораль
1996	Найкраще виконання жіночої ролі	Вдови	Номінація
2018	Визначний внесок у театральне мистецтво		Перемога
Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття»
2010	Знакова постать		Перемога

Державні премії

Державна премія Української РСР імені Т. Г. Шевченка у галузі кінематографії 1991 року — за художній фільм «Тіні забутих предків» Київської ордена Леніна кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка (у складі колективу)^[3]
Народний артист України (1992)
Орден «За заслуги» III ст. (19 серпня 1997) — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, та з нагоди шостої річниці незалежності України^[4]
Народний артист Росії (2004)
Орден «За заслуги» II ст. (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України^[5]
Орден «За заслуги» I ст. (27 березня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру^[6]

Примітки

↑ Почему мы должны ненавидеть? / Радіо «Свобода», 16.03.2014. [Архівовано 12.03.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Лариса Кадочникова: «Через Іллєнка я пішла зі „Современника“, а він повівся зі мною несправедливо» // [[Високий замок (газета)|Високий замок]], 15.08.2013. Архів оригіналу за 21.12.2016. Процитовано 10.12.2016.
↑ Постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 52 «Про присудження Державних премій Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва 1991 року». Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
↑ Указ Президента України № 841/97 від 19 серпня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 27 березня 2013. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
↑ Указ Президента України № 715/2007 від 20 серпня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2013. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
↑ Указ Президента України № 163/2013 від 27 березня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 14 березня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кадочникова Лариса Валентинівна

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кадочникова Лариса Валентинівна
Биография Ларисы Кадочниковой

Джерела

«Кіномистецтво України в біографіях»
Актеры советского кино. Вып. 9-й, Москва, 1973. — С. 120—236, 299. (рос.)
Kino, Riga, 1980
Спілка кінематографістів України, Київ, 1985. — С. 67.
Кино: Энциклопедичиский словарь. Москва, 1987. — С. 163.
Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 283.
Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 281.
Хто є хто в Україні, Київ, 1997. — С. 198—199.
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія, Київ, 1999. — С. 589—590.
На сайті про акторів радянського кіно.
Лариса Кадочникова. 1. Мадонна над Черемошем. Укрінформ. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2021.
Лариса Кадочникова. 2. Я — не служниця часу. Укрінформ. Процитовано 14 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Кадочникова Лариса Валентинівна. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.

Це незавершена стаття про радянського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Почему мы должны ненавидеть? / Радіо «Свобода», 16.03.2014. [Архівовано 12.03.2014, у Wayback Machine.] (рос.)

[2] Лариса Кадочникова: «Через Іллєнка я пішла зі „Современника“, а він повівся зі мною несправедливо» // [[Високий замок (газета)|Високий замок]], 15.08.2013. Архів оригіналу за 21.12.2016. Процитовано 10.12.2016.

[3] Постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 52 «Про присудження Державних премій Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва 1991 року». Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

[4] Указ Президента України № 841/97 від 19 серпня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 27 березня 2013. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

[5] Указ Президента України № 715/2007 від 20 серпня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2013. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

[6] Указ Президента України № 163/2013 від 27 березня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 14 березня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Кадочникова Лариса Валентинівна

Зміст