Калмиківка (Міловська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:25, 5 травня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (вилучення контактної інформації (п. 4 ВП:НЕКАТАЛОГ))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калмиківка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Міловський
Рада Стрільцівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1750
Населення 596
Площа 4,28 км²
Густота населення 139,25 осіб/км²
Поштовий індекс 92532
Телефонний код +380 6465
Географічні дані
Географічні координати 49°16′30″ пн. ш. 39°51′21″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 39.85583° сх. д. / 49.27500; 39.85583Координати: 49°16′30″ пн. ш. 39°51′21″ сх. д. / 49.27500° пн. ш. 39.85583° сх. д. / 49.27500; 39.85583
Середня висота
над рівнем моря
72 м
Водойми р. Комишна
Місцева влада
Адреса ради 92530, с. Стрільцівка, вул. Центральна, 4
Карта
Калмиківка. Карта розташування: Україна
Калмиківка
Калмиківка
Калмиківка. Карта розташування: Луганська область
Калмиківка
Калмиківка
Мапа
Мапа

Калми́ківка — село в Україні, у Міловському районі Луганської області. Населення становить 596 осіб. Орган місцевого самоврядування — Стрільцівська сільська рада.

Історія

За даними на 1864 рік на казенному хуторі Калмиків Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 1152 особи (578 чоловічої статі та 574 — жіночої), налічувалось 130 дворових господарства[1].

Станом на 1885 рік на колишньому державному хуторі Стрільцівська волості, мешкало 1094 особи налічувалось 180 дворових господарств[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1508 осіб (766 чоловічої статі та 742 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

За даними на 1914 рік у слободі проживало 1992 мешканців[4].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Калмиківській сільській раді — 199 людей[5].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 596 осіб, з них 94,97 % зазначили рідною мову українську, 4,7 % — російську, а 0,33 % — іншу[6].

Також

Посилання

Примітки

  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3017)(рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-252. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  5. Мартиролог. Луганська, ст. 183—187
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua