Марі Мейнард Дейлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:39, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марі Мейнард Дейлі
Marie Maynard Daly
Народилася 16 квітня 1921(1921-04-16)
Корона, Квінз, Нью-Йорк
Померла 28 жовтня 2003(2003-10-28) (82 роки)
Нью-Йорк
Місце проживання Нью-Йорк
Країна США США
Національність афроамериканка
Діяльність біохімік
Alma mater Гантерський коледж
Коледж Квінзу
Нью-Йоркський університет
Колумбійський університет
Галузь біохімія
Заклад Говардський університет
Рокфеллерський університет
Коледж лікарів і хірургів Колумбійського університету
Медичний коледж імені Альберта Ейнштейна
Науковий керівник Мері Л. Колдвелл
Членство Нью-Йоркська академія наук
У шлюбі з Вінсент Кларк[1]
Нагороди
CMNS: Марі Мейнард Дейлі у Вікісховищі

Марі Мейнард Дейлі (англ. Marie Maynard Daly; нар. 16 квітня 1921(19210416) — пом. 28 жовтня 2003) — американська біохімік, яка стала першою у США афроамериканкою зі ступенем докторки філософії в хімії[2]. Дейлі зробила важливий внесок у вивченні хімії гістонів, синтезу білків, зв'язків між холестеролом і гіпертензією, поглинанні креатину м'язовими клітинами[3].

Біографія

Батько Дейлі, Айван Дейлі, емігрував з Британської Вест-Індії[en], знайшов роботу поштового службовця й одружився з Гелен Пейдж із Вашингтона[4]. Марі народилася та виросла в Короні, Квінз[2]. Вона часто відвідувала бабусю та дідуся по материнській лінії у Вашингтоні, де вона могла читати про науковців і їхні досягнення у великій дідовій бібліотеці. Її особливо вразила робота Поля де Крайфа[en] «Мисливці на мікробів», яка частково вплинула на її рішення стати вченим[5].

На зацікавленість Дейлі у науці також вплинув її батько, який відвідував Корнелльський університет з наміром стати хіміком, але не зміг завершити навчання через брак коштів[6]. Багато років по тому, Дейлі започаткувала у Коледжі Квінзу стипендіальний фонд на його честь, щоб допомогти афроамериканським студентам на хімічних і фізичних спеціальностях[6][5].

Навчання

Дейлі навчалася у Середній школі Гантерського коледжу[7]. Потім вона поступила в Коледж Квінзу[en], у районі Флашинґ[en]. Вона жила вдома, щоб заощадити гроші, й у 1942 році закінчила Коледж Квінзу з відзнакою, отримавши ступінь бакалавра хімії[2][5][8].

Нестача робочої сили й необхідність науковців підтримувати воєнні дії дозволили Дейлі отримати стипендію на навчання в Нью-Йоркському та Колумбійському університеті для отримання ступеня магістра й доктора філософії, відповідно[7].

Під час навчання в Нью-Йоркському університеті Дейлі працювала лаборантом у Коледжі Квінзу. У 1943 вона здобула ступінь магістра хімії. її керівницею була доктор Мері Л. Колдвелл[en]. Колдвелл, яка мала докторський ступінь у нутриціології, допомогла Дейлі в дослідженні участі вироблених організмом хімічних речовин у процесі травлення. У 1947 Дейлі завершила докторську роботу на тему «Дослідження продуктів, що утворюються при дії панкреатичної амілази на кукурудзяний крохмаль».[6][9][5]

Кар'єра

з 1947 по 1948 рік Дейлі працювала викладачем фізичних наук у Говардському університеті, одночасно проводячи дослідження під керівництвом Германа Бренсона[en]. Після отримання гранту від Американського онкологічного товариства[en] на підтримку її досліджень, вона приєдналася до доктора Альфдреда Мірські[en] в Рокфеллерському інституті, де вони вивчали клітинне ядро та його складові[6]. У той час структура та функція ДНК ще не були до кінця зрозумілі[10].

У 1955 році Дейлі почала працювати у Коледжі лікарів і хірургів Колумбійського університету. Разом із доктором Квентіном Б. Демінґом вона вивчала артеріальний метаболізм[6][2]. У 1960 році вона продовжила цю роботу вже у ролі асистента[en] біохімії та медицини Медичного коледжу Альберта Ейнштейна в Університеті Єшива[en][6]. З 1958 по 1963 рік Дейлі також працювала дослідником Американської кардіологічної асоціації[en][11].

Дейлі подобалося викладати студентам-медикам і вона присвятила себе збільшенню кількості студентів з меншин, зарахованих до медичних шкіл. У 1971 році вона стала молодшим професором[en][6].

У 1975 році Дейлі була однією з 30 жінок науковиць представників меншин, які взяли участь у конференції про проблеми, з якими стикаються жінки меншин у STEM-науках. Конференція була проведена Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Результатом стала публікація доповіді «Подвійний зв'язок: ціна, яку сплачують жінки-науковці з меншин» (1976).[8][12]

Дейлі була членом престижної ради керівників Нью-Йоркської академії наук протягом двох років. Додаткові стипендії, які Дейлі отримала протягом усієї своєї кар'єри, включають Американське онкологічне товариство, Американську асоціацію сприяння розвитку науки, Нью-Йоркську академію наук і Раду з артеріосклерозу Американської кардіологічної асоціації[6].

Дейлі була призначена вченою Ради медичних досліджень міста Нью-Йорк. У 1986 році Дейлі звільнилася з Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. У 1999 році вона була визнана Національною технічною асоціацією однією з 50 найкращих жінок в науці, техніці та технології[13].

Мері Мейнард Дейлі Кларк померла 28 жовтня 2003 року у віці 82 років[10].

На честь Дейлі названо початкову школу P.S.360Q The Dr. Marie M. Daly Academy of Excellence[14]

Дослідження

Гістони

Дейлі цікавилася дослідженнями білків клітинного ядра. Вона розробила методи фракціонування матеріалу ядра та визначення його складу.[15][16][17][18][19]

Вона вивчала гістони, білки клітинних ядер, і змогла довести амінокислотний склад різних фракцій гістонів. Вона припустила, що основу гістонів складають амінокислоти аргінін і лізин[15][16][17][18][19]. Пізніше було доведено важливу роль гістонів в експресії генів[10]. Робота Дейлі над вивченням гістонів вважається фундаментальною[3].

Білки

Дейлі розробила методики виділення ядер з тканин і вимірювання нуклеотидного складу пуринів і піримідинів у дезоксипентозних нуклеїнових кислотах[10][3]. Вона прийшла до висновку, що «крім аденіну, гуаніну, тиміну та цитозину, інші основи не були наявні в суттєвих кількостях»[20].

Вона досліджувала біосинтез білків[10], включаючи роль у процесі цитоплазматичного рибонуклеопротеїну[21][22]. Використовуючи мічену радіоактивним ізотопом амінокислоту гліцин, вона виміряла зміну метаболізму білків у мишей при годуванні та голодуванні. Це також дозволило їй спостерігати за активністю цитоплазми при введенні радіоактивно міченого гліцину в клітинне ядро[6].

У 1953 році Джеймс Ватсон і Френсіс Крік описали структуру ДНК. Приймаючи у 1962 році Нобелівську премію, Ватсон згадав важливість дослідження Дейлі на тему «Роль рибонуклеопротеїну в синтезі протеїну» для його роботи[10][23][21].

Холестерол і гіпертензія

Дейлі та її колеги одними з перших визначили зв'язок між раціоном харчування і здоров'ям серця та кровоносної системи, досліджуючи вплив холестеролу, цукру та інших поживних речовин. Вона вперше встановила, що гіпертензія передує атеросклерозу[11], виявила зв'язок між холестеролом й утворенням артеріальних бляшок[24], що було вагомим відкриттям для розуміння природи настання серцевих нападів[4][10].

Її особливо цікавив вплив гіпертензії на систему кровообігу. Вона довела, що високий рівень холестеролу в раціоні призводить до засмічення артерій, а гіпертензія підвищує цей вплив. Вона вивчала вплив раціону і виявила, що холестерол і цукор пов'язані з виникненням гіпертензії[4][10][25][26][27][28]. Досліджуючи старіння, вона припустила, що гіпертрофія гладких м'язів через старіння може бути причиною гіпертензії й атеросклерозу[29]. Дейлі також проводила ранні дослідження впливу сигаретного диму на легені та гіпертензію[30][31].

Креатин

У 1970-х роках Дейлі почала вивчати поглинання креатину м'язовими клітинами. У роботі «Поглинання креатину культивованими клітинами» (1980) вона описала умови, при яких м'язові тканини найкраще поглинають креатин[10][32].

Примітки

  1. ↑ Clark, Marie Maynard Daly (1921-2003). BlackPast.org. Процитовано 21 червня 2019.
  2. ↑ а б в г Kessler, James; Kidd, J.S.; Kidd, Renee; Morin, Katherine A. (1996). Distinguished African-American Scientists of the 20th Century. Phoenix, AZ: Oryx Press. с. 57. ISBN 9780897749558. Процитовано 21 червня 2019.
  3. ↑ а б в Marie M. Daly PhD Memorial Lecture. Albert Einstein College of Medicine. Процитовано 21 червня 2019.
  4. ↑ а б в Marie M. Daly. Biography. A&E Television Networks. Процитовано 21 червня 2019.
  5. ↑ а б в г Marie Maynard Daily. Science History Institute. June 2016. Процитовано 21 червня 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж и к Grinstein, Louise S.; Rose, R. K.; Rafailovich, M. H. (1993). Women in chemistry and physics: a biobibliographic sourcebook (вид. 1. publ.). Westport, Conn.: Greenwood Press. с. 149. ISBN 9780313273827.
  7. ↑ а б 1934-, Brown, Jeannette E. (Jeannette Elizabeth) (2012). African American women chemists 911. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0199742882. OCLC 761692608.
  8. ↑ а б Collins, Sibrina Nichelle (7 серпня 2017). Unsung: Marie Maynard Daly. UnDark. Процитовано 21 червня 2019.
  9. ↑ Brown, Mitchell C. (1996). Marie Maynard Daly: Biochemist. The Faces of Science: African-Americans in the Sciences.
  10. ↑ а б в г д е ж и к DeBakcsy, Dale (28 лютого 2018). Marie Maynard Daly (1921-2003), America's First Black Woman Chemist. Women You Should Know. Процитовано 21 червня 2019.
  11. ↑ а б Spangenburg, Ray; Moser, Kit (2003). African Americans in science, math, and invention. New York: Facts on File, Inc. с. 55—56. ISBN 9781438107745. Процитовано 21 червня 2019.
  12. ↑ Malcom, Shirley Mahaley; Quick Hall, Paula; Brown, Janet Welsh (1976). The Double Bind: The Price of Being a Minority Woman in Science. Report of a Conference of Minority Women Scientists, Arlie House, Warrenton, Virginia (PDF). Warrenton, Virginia: Arlie House. с. 63. Процитовано 21 червня 2019.
  13. ↑ Irwin, Demetria (7 березня 2016). [UNSUNG SHEROES] Dr. Marie Maynard Daly, a Trailblazer in Medical Research. EBONY. Процитовано 21 червня 2019.
  14. ↑ PS 360Q PTA The Dr. Marie M. Daly Academy of Excellence. PTBoard. Процитовано 21 червня 2019.
  15. ↑ а б Brachet, Jean; Mirsky, Alfred E. (1959). The Cell: Biochemistry, Physiology, Morphology. New York: Academic Press. с. 196, 230, 257. ISBN 9781483216546. Процитовано 22 червня 2019.
  16. ↑ а б Brusch, Harris (1965). Histones and other nuclear proteins. Academic Press. с. 13—15, 76—77. ISBN 9780123955937. Процитовано 22 червня 2019.
  17. ↑ а б DALY, MM; MIRSKY, AE (20 січня 1955). Histones with high lysine content. The Journal of General Physiology. 38 (3): 405—13. doi:10.1085/jgp.38.3.405. PMC 2147486. PMID 13221780.
  18. ↑ а б DALY, MM; ALLFREY, VG; MIRSKY, AE (November 1952). Uptake of glycine-N15 by components of cell nuclei. The Journal of General Physiology. 36 (2): 173—9. doi:10.1085/jgp.36.2.173. PMC 2147362. PMID 13011275.
  19. ↑ а б DALY, MM; MIRSKY, AE; RIS, H (20 березня 1951). The amino acid composition and some properties of histones. The Journal of General Physiology. 34 (4): 439—50. doi:10.1085/jgp.34.4.439. PMC 2147226. PMID 14824510.
  20. ↑ Daly, M. M. (20 травня 1950). PURINE AND PYRIMIDINE CONTENTS OF SOME DESOXYPENTOSE NUCLEIC ACIDS. The Journal of General Physiology. 33 (5): 497—510. doi:10.1085/jgp.33.5.497. PMC 2147206. PMID 15422104. Процитовано 22 червня 2019.
  21. ↑ а б ALLFREY, V; DALY, MM; MIRSKY, AE (20 листопада 1953). Synthesis of protein in the pancreas. II. The role of ribonucleoprotein in protein synthesis. The Journal of General Physiology. 37 (2): 157—75. doi:10.1085/jgp.37.2.157. PMC 2147435. PMID 13109153.
  22. ↑ ALLFREY, VG; DALY, MM; MIRSKY, AE (20 січня 1955). Some observations on protein metabolism in chromosomes of non-dividing cells. The Journal of General Physiology. 38 (3): 415—24. doi:10.1085/jgp.38.3.415. PMC 2147482. PMID 13221781.
  23. ↑ Watson, James. James Watson – Nobel Lecture. NobelPrize.org. Nobel Media. Процитовано 22 червня 2019.
  24. ↑ Lee, D. N. (6 липня 2014). You Should Know: Dr. Marie Daly. Scientific American. Процитовано 22 червня 2019.
  25. ↑ FREIS, EDWARD D. (May 1969). Hypertension and Atherosclerosis (PDF). The American Journal of Medicine. 46 (5): 735—740. doi:10.1016/0002-9343(69)90024-2. Процитовано 22 червня 2019.
  26. ↑ DEMING, QB; MOSBACH, EH; BEVANS, M; DALY, MM; ABELL, LL; MARTIN, E; BRUN, LM; HALPERN, E; KAPLAN, R (1 квітня 1958). Blood pressure, cholesterol content of serum and tissues and atherogenesis in the rat. The Journal of Experimental Medicine. 107 (4): 581—98. doi:10.1084/jem.107.4.581. PMC 2136835. PMID 13513919.
  27. ↑ Deming, Q.B.; Brun, L.M.; Kaplan, R.; Daly, M.M.; Bloom, J.; Schechter, M. (1961). Hypertension, Recent Advances. У Brest, A.N.; Moyer, J.H. (ред.). The Second Hahnemann Symposium on Hypertensive Disease. Philadelphia: Lea & Febiger. с. 160–.
  28. ↑ Daly, M. M.; Deming, Q. B.; Raeff, V. M.; Brun, L. M. (1 жовтня 1963). CHOLESTEROL CONCENTRATION AND CHOLESTEROL SYNTHESIS IN AORTAS OF RATS WITH RENAL HYPERTENSION*. Journal of Clinical Investigation. 42 (10): 1606—1612. doi:10.1172/JCI104845. PMC 289439. PMID 14074354.
  29. ↑ Kritchevky, David (1975). Lipids, Lipoproteins, and Drugs. New York and London: Plenum Press. с. 295. ISBN 9781468432589.
  30. ↑ Marie Maynard Daly, biochemist. The Valentina Project. April 2014. Процитовано 22 червня 2019.
  31. ↑ Park, Sung Suh; Kikkawa, Yutaka; Goldring, Irene P.; Daly, Marie M.; Zelefsky, Melvin; Shim, Chang; Spierer, Morris; Morita, Toyohiko (1 червня 1977). An Animal Model of Cigarette Smoking in Beagle Dogs Correlative Evaluation of Effects on Pulmonary Function, Defense, and Morphology. American Review of Respiratory Disease. 115 (6): 971—9. PMID 262108. Процитовано 22 червня 2019.
  32. ↑ Daly, Marie M.; Seifter, Sam (August 1980). Uptake of creatine by cultured cells. Archives of Biochemistry and Biophysics. 203 (1): 317—324. doi:10.1016/0003-9861(80)90182-4. Процитовано 22 червня 2019.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марі_Мейнард_Дейлі&oldid=34636071