Гліцин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліцин
Glycin - Glycine.svg
Назва за IUPAC 2-Амінооцтова кислота
Властивості
Молекулярна формула C2H5NO2
Молярна маса 75,07 г/моль
Густина 1,607 г/см3
Тпл 290 °C
Кислотність (pKa) 2,34; 9,58
Ізоелектрична точка 5,97
Небезпеки
R-фрази -
S-фрази -
R/S фрази -
Головні небезпеки -
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
0
0
Температура спалаху -
Ідентифікатори
Абревіатури G, Gly
Номер CAS 56-40-6
PubChem 750
Номер EINECS 200-272-2
DrugBank 00145
KEGG D00011
ChEBI 15428, 57305 і 42964
Код ATC B05CX03
SMILES NCC(=O)O
InChI 1/C2H5NH2/c3
-1-2(4)5/h1,3H2,
(H,4,5)/f/h4H
Номер Бельштейна 635782
Номер Гмеліна 1807
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гліци́н — одна із двадцяти амінокислот, які входять до складу білків. У мРНК кодується триплетами нуклеотидів: GGU, GGC, GGA, GGG. Оскільки, на відміну від інших протеїногенних амінокислот, бічної групи в гліцину немає він не проявляє оптичної активності. Назва гліцин походить від грец. glycos — солодкий.

Входить в склад багатьох, особливо фібрилярних білків; бере участь у біосинтезі глутатіону, серину, холіну, пуринових основ, креатину.

Унаслідок місії НАСА Стардаст, гліцин було виявлено на кометі 81P/Wild[1]. За допомогою місії Розетта гліцин виявлено в атмосфері комети Чурюмова-Герасименко.

Перетворення в організмі[ред. | ред. код]

У ссавців (у тому числі в людини) синтезується з холіну, а також з інших амінокислот. Деградація відбувається шляхом окиснення у CO2.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]