Мусаєва Севгіль Хайретдинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:25, 16 лютого 2022, створена Mr.Rosewater (обговорення | внесок) (Mr.Rosewater перейменував сторінку з Севгіль Мусаєва на Мусаєва Севгіль Хайретдинівна поверх перенаправлення: ВП:ІС)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Севгіль Мусаєва
Народилася 18 червня 1987(1987-06-18) (36 років)
Джума (Узбекистан)
Громадянство Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка
Галузь журналістика[1], політологія[1], військова окупація[1] і права людини[1]
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов українська[1] і російська
Заклад Українська правда
Посада головна редакторка «Української правди»
Нагороди

Севгіль Хайретдинівна Мусаєва (крим. Sevgil Hayretdin qızı Musayeva, нар. 18 червня 1987, Джума, Узбекистан) — українська журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда» (з 2014). У 2011‒2013 роках була кореспонденткою журналу «Forbes Україна». У 2014 році запустила ділове інтернет-видання Hubs і була його головною редакторкою. Спеціалізувалась на нафтогазовій тематиці та паливно-енергетичному комплексі. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка. Шість разів отримувала премію PRESSZVANIE[2][3].

Біографія

Ранні роки та початок кар'єри

Севгіль Мусаєва народилася 18 червня 1987 року в місті Джума (Узбекистан)[2]. У 1989 році, коли кримським татарам дозволили повернутися до Криму, її родина переїхала до Керчі[2][4]. Під час навчання в школі почала друкуватися у республіканській пресі, з 9-го класу відвідувала місцеву школу журналістики[2]. Була членом Малої академії наук та отримувала стипендію Ради міністрів Криму[5]. З 2004 по 2010 рік навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка[2].

Першим місцем роботи Севгіль у Києві був спортивний телеканал[6]. Кар'єру у діловій журналістиці вона розпочала у 2007 році в агентстві «Економічні новини». У 2008 році перейшла до газети «Дело», а у лютому 2009 року стала репортером видання «Власть денег», де сформувалась як спеціалістка з нафтогазової тематики й паливно-енергетичного комплексу[3]. У червні 2011 року перейшла до журналу «Forbes Украина»[2]. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка[2]. У серпні 2013 року пішла з Forbes після того, як видання придбав Сергій Курченко[7].

Восени 2013 року запустила проєкт Hubs, ставлячи за мету створити альтернативний Forbes. Запуск Hubs збігся з початком Євромайдану і в перший час у проєкті публікувались новини та репортажі, пов'язані з протестами[3][8]. Спочатку проєкт розвивався у Facebook, а у лютому 2014 року був запущений як окреме ділове інтернет-видання, головною редакторкою якого стала Мусаєва[9]. Після анексії Криму Росією виступила співініціаторкою проєкту «КримSOS», спрямованого на надання достовірної інформації та допомогу людям у питаннях безпеки, переселенні та пошуку ресурсів[10][11].

В «Українській правді»

Докладніше: Українська правда

На запрошення Олени Притули у жовтні 2014 року стала головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда»[3][12]. У листопаді 2014 року агентство «Рейтер» опублікувало розслідування про олігарха Дмитра Фірташа та його зв'язки з президентом Росії Володимиром Путіним, співавтором якого виступила Севгіль Мусаєва[13]. У травні 2015 року стала однією з ведучих проєкту «Громадське. Крим» на Громадському телебаченні[14]. У березні 2016 року разом із заступницею головного редактора сайту «Страна.ua» Світланою Крюковою запустила спецпроєкт «Чорне і біле», в рамках якого на «Українській правді» вийшла серія парних інтерв'ю з елементами репортажу[15].

У жовтні 2016 року увійшла до складу Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (проєкт «Трансперенсі Інтернешнл» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів)[16]. У березні 2017 року була опублікована книга-інтерв'ю Севгіль Мусаєвої та Аліма Алієва «Мустафа Джемілєв. Незламний» про життя Мустафи Джемілєва[17]. У квітні 2017 року повідомлялось, що Мусаєва стане персонажем комп'ютерної гри BizWorld[18]. У жовтні 2017 року стала ведучою кримськотатарського каналу ATR[19].

У лютому 2018 року стала стипендіаткою Інституту Reuters і пів року навчалася в Оксфордському університеті[20]. У березні 2018 року на телеканалі ZIK відбулася прем'єра спільного з виданням «Українська правда» викривального проєкту «Джокери», ведучою якого стала Севгіль Мусаєва[21]; у грудні 2018 року Мусаєву в «Джокерах» замінив Міхеіл Саакашвілі[22]. У серпні 2018 року стала стипендіаткою програми з журналістики фундації Nieman у Гарвардському університеті, де навчалась протягом 10 місяців. Повернулась до роботи в «Українській правді» у червні 2019 року[20].

Видання theБабель у червні 2019 року повідомляло, що президент Володимир Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати його прессекретаркою, коли тривав конкурс на цю посаду; журналістка цю інформацію не підтвердила і не спростувала[23]. У жовтні 2019 року взяла участь у фотопроєкті «17 цілей сталого розвитку» в рамках кампанії ООН «Be the Change»[24].

Благодійність

У червні 2012 року Севгіль Мусаєва та журналіст Борис Давиденко створили до Дня журналіста благодійний аукціон, на якому розпродавались подарунки, отримані журналістами від пресслужб[25][26][27]. Перший аукціон за три місяці зібрав 76 тисяч гривень, на які були куплені нові меблі та ліжка для школи-інтернату в Трипіллі. За рік існування аукціону на благодійні цілі було зібрано 220 тисяч гривень[2].

У грудні 2012 року за участі Севгіль Мусаєвої була організована благодійна вистава «Лети, метелику». Діти з театральної студії своїм виступом збирали гроші на лікування своїх онкохворих ровесників. Отримані кошти були передані проєкту «Таблеточки», що спрямований на закупівлю ліків для онкохворих дітей[2].

Родина

У серпні 2014 року Севгіль Мусаєва вийшла заміж за Андрія Боровика[28]. У Севгіль є сестра Елядіє Мусаєва, кінорежисерка-початківець, чия стрічка OTUZ про депортацію кримських татар була представлена на кінофестивалі «Молодість»; нині Елядіє мешкає в Нью-Йорку[2].

Примітки

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Севгіль Мусаєва: Перше фото Курченка — з його паспорта — ми отримали від читача Forbes [Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine.], Телекритика (3 вересня 2013)
  3. ↑ а б в г Севгіль Мусаєва: «У мене була амбіція поставити Курченка на місце — створити альтернативний Forbes», Детектор медіа (28 серпня 2019)
  4. ↑ Севгиль Мусаева Мой Крым [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.], Hubs (28 лютого 2013)
  5. ↑ Севгиль Мусаева: «Читатель — наш главный клиент», Боспор Крым (4 квітня 2013)
  6. ↑ Головна редакторка УП Севгіль Мусаєва: Я розвиваюсь, коли мені складно, Українська правда _Життя (5 жовтня 2017)
  7. ↑ Акименко та Мусаєва залишають Forbes через розслідування про Курченка [Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine.], Телекритика (1 серпня 2013)
  8. ↑ Наталія Данькова Ніч штурму євромайдану очима Найєма, Мусаєвої, Червакової та Кузьменка [Архівовано 2014-10-23 у Wayback Machine.], Телекритика (19 грудня 2013)
  9. ↑ Севгіль Мусаєва: «Жодного стосунку ані WOG, ані структури Дмитра Фірташа до проекту Hubs не мають», Телекритика (12 лютого 2014)
  10. ↑ Ірина Виртосу Один в полі не воїн, Або як допомогти Криму, Українська правда _Життя (7 березня 2014)
  11. ↑ Микола Владзімірський За межами Криму: Люди допомагають людям, Крим. Реалії (30 травня 2014)
  12. ↑ Новым главредом Украинской правды назначена Севгиль Мусаева, Фокус (23 жовтня 2014)
  13. ↑ Reuters за участі Севгіль Мусаєвої підготувала розслідування про Путіна і Фірташа, Детектор медіа (26 листопада 2014)
  14. ↑ Громадське. Крим, Громадське телебачення (7 травня 2015)
  15. ↑ Черное и белое: Севгиль Мусаева-Боровик и Светлана Крюкова запустили спецпроект, Детектор медіа (5 березня 2016)
  16. ↑ В Україні створено Незалежний антикорупційний комітет з питань оборони, Інтерфакс-Україна (25 жовтня 2016)
  17. ↑ В Укрінформі презентували книгу «Мустафа Джемілєв. Незламний», Укрінформ (17 березня 2017)
  18. ↑ Главный редактор «Украинской правды» Севгиль Мусаева-Боровик станет персонажем компьютерной игры, Детектор медіа (25 квітня 2017)
  19. ↑ Канал ATR поповнився новими ведучими, Детектор медіа (11 жовтня 2017)
  20. ↑ а б Севгіль Мусаєва повертається в «Українську правду», Детектор медіа (5 червня 2019)
  21. ↑ ZIK та «Українська правда» запускають новий проект із Севгіль Мусаєвою, Детектор медіа (22 березня 2018)
  22. ↑ Саакашвілі замінив Севгіль Мусаєву в «Джокерах» на каналі ZIK, Детектор медіа (5 грудня 2018)
  23. ↑ Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати речницею, коли тривав конкурс на цю посаду — ЗМІ, Детектор медіа (5 червня 2019)
  24. ↑ Українські журналісти взяли участь у фотопроєкті в рамках кампанії ООН, Детектор медіа (27 жовтня 2019)
  25. ↑ Журналісти виставили на благодійний аукціон свої подарунки до Дня журналіста [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.], Телекритика (20 червня 2012)
  26. ↑ Журналісти продають подарунки прес-служб, Українська правда _Життя (21 червня 2012)
  27. ↑ Катя Варапай Благотворительность «с молотка», или Зачем журналисты продают свои подарки, INSIDER (13 ноября 2013)
  28. ↑ Севгиль Мусаева вышла замуж, МедиаНяня (19 серпня 2014)

Посилання

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мусаєва_Севгіль_Хайретдинівна&oldid=34670324