A440

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

A440 або А4 (також відомий як Штутгартська висота тону (англ. Stuttgart pitch)) — міжнародний стандарт (ІСО 16) для настроювання музичних інструментів, що встановлює частоту ноти ля першої октави в 440 Гц.

Історія і використання[ред. | ред. код]

88-клавіша піаніно з пронумерованими октавами, де виділені середня С (блакитна) та A4 (жовта).

До стандартизації в 440 Гц, з 1860-х років багато країн і організації мали французький стандарт у 435 Гц, який також був рекомендований австрійським урядом у 1885 році.[1] Йоган Шейблер рекомендував A440 як стандарт у 1834 році після винайдення приладу для вимірювання висоти звуку,[2] і у тому ж році був затверджений Німецьким товариством природничої історії[de].[3]

У 1926 році Американська музична індустрія досягла згоди щодо неофіційного стандарту в 440 Гц, а деякі компанії навіть стали використовувати його в приладобудуванні.

У 1936 році Американський національний інститут стандартів рекомендував стандарт А440,[4] а вже у 1955 році Міжнародною організацією зі стандартизації було затверджено стандарт (і підтверджено ними у 1975 році) як ІСО 16.[5]

Позначається A4 в Американській системі нотації, оскільки це відбувається в октаві, що починається з клавіши С на стандартній 88-клавішній клавіатурі піаніно, а на MIDI-клавіатурі — 69-та.

A440 широко використовується як еталон у Великій Британії[6] і в США.[7] У континентальній Європі частота А4 часто коливається від 440 Гц до 444 Гц.

Консенсус виник лише для старовинних інструментів у сучасному барокському кроці в 415 Гц (440 Гц відповідає А), і для деяких спеціальних у церковній музиці (чортонський крок) в 466 Гц (440 Гц відповідає A), і для класичного кроку в 430 Гц.[8]

A440 часто використовується для коригування гармонійного строю, незалежно від основної ноти або ключа.

Американська часова і частотна станція WWV[en] передає сигнал у 440 Гц другої хвилини кожного часу, при цьому WWVH[en] передає той же тон у першу хвилину кожного час. Це було зроблено в 1936 році, щоб допомогти оркестрам настроювати свої інструменти.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Karp, Theodore (1983). Dictionary of Music. Northwestern University Press. с. 406. ISBN 9780810106598. (англ.)
  2. Robert Thomas Beyer (1999). Sounds of our times: two hundred years of acoustics. Springer. с. 32. ISBN 978-0-387-98435-3. (англ.)
  3. Helmholtz, H. (1863). Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik: Mit in den Text eingedruckten Holzschnitten. J. Vieweg. с. 29. Процитовано 21 червня 2018. (нім.)
  4. Martin, George (2008). The Opera Companion. Hal Leonard Corporation. с. 92. ISBN 978-1-57467-168-1. (англ.)
  5. ISO 16:1975 Acoustics – Standard tuning frequency (Standard musical pitch). International Organization for Standardization. 1975. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 21 червня 2018. (англ.)
  6. Nistl, Franz. Europa E - SK. Klavierstimmung. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 21 червня 2018. 
  7. Nistl, Franz. Afrika Amerika Asien Ozeanien. Klavierstimmung. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018. (англ.)
  8. Oxford Composer Companion JS Bach, page 369—372. (англ.)
  9. History of WWV. Physical Measurement Laboratory, NIST. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2018. (англ.)