A440

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

A440 або А4 (також відомий як Штутгартська висота тону (англ. Stuttgart pitch)) — міжнародний стандарт (ІСО 16) для настроювання музичних інструментів, що встановлює частоту ноти ля першої октави в 440 Гц.

Історія і використання[ред. | ред. код]

88-клавіша піаніно з пронумерованими октавами, де виділені середня С (блакитна) та A4 (жовта).

До стандартизації в 440 Гц, з 1860-х років багато країн і організації мали французький стандарт у 435 Гц, який також був рекомендований австрійським урядом у 1885 році.[1] Йоган Шейблер рекомендував A440 як стандарт у 1834 році після винайдення приладу для вимірювання висоти звуку,[2] і у тому ж році був затверджений Німецьким товариством природничої історії[de].[3]

У 1926 році Американська музична індустрія досягла згоди щодо неофіційного стандарту в 440 Гц, а деякі компанії навіть стали використовувати його в приладобудуванні.

У 1936 році Американський національний інститут стандартів рекомендував стандарт А440,[4] а вже у 1955 році Міжнародною організацією зі стандартизації було затверджено стандарт (і підтверджено ними у 1975 році) як ІСО 16.[5]

Позначається A4 в Американській системі нотації, оскільки це відбувається в октаві, що починається з клавіши С на стандартній 88-клавішній клавіатурі піаніно, а на MIDI-клавіатурі — 69-та.

A440 широко використовується як еталон у Великій Британії[6] і в США.[7] У континентальній Європі частота А4 часто коливається від 440 Гц до 444 Гц.

Консенсус виник лише для старовинних інструментів у сучасному барокському кроці в 415 Гц (440 Гц відповідає А), і для деяких спеціальних у церковній музиці (чортонський крок) в 466 Гц (440 Гц відповідає A), і для класичного кроку в 430 Гц.[8]

A440 часто використовується для коригування гармонійного строю, незалежно від основної ноти або ключа.

Американська часова і частотна станція WWV[en] передає сигнал у 440 Гц другої хвилини кожного часу, при цьому WWVH[en] передає той же тон у першу хвилину кожного час. Це було зроблено в 1936 році, щоб допомогти оркестрам настроювати свої інструменти.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Karp, Theodore (1983). Dictionary of Music. Northwestern University Press. с. 406. ISBN 9780810106598. (англ.)
  2. Robert Thomas Beyer (1999). Sounds of our times: two hundred years of acoustics. Springer. с. 32. ISBN 978-0-387-98435-3. (англ.)
  3. Helmholtz, H. (1863). Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik: Mit in den Text eingedruckten Holzschnitten. J. Vieweg. с. 29. Процитовано 2018-06-21. (нім.)
  4. Martin, George (2008). The Opera Companion. Hal Leonard Corporation. с. 92. ISBN 978-1-57467-168-1. (англ.)
  5. ISO 16:1975 Acoustics – Standard tuning frequency (Standard musical pitch). International Organization for Standardization. 1975. (англ.)
  6. Nistl, Franz. Europa E - SK. Klavierstimmung. 
  7. Nistl, Franz. Afrika Amerika Asien Ozeanien. Klavierstimmung. (англ.)
  8. Oxford Composer Companion JS Bach, page 369—372. (англ.)
  9. History of WWV. Physical Measurement Laboratory, NIST. 2015-09-16. (англ.)