Anthology of Interest I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серія «Футурами»
«Антологія інтересів. Частина І
Anthology of Interest I»
Футурама Антологія І.jpg
Сезон № 2
Серія № 29
Код виробника 2ACV16
Вийшов на екрани в США
21 травня 2000 року
в Україні
Сценарій Terror at 500 Feet:
Ерік Роджерс
Dial L for Leela:
Кен Кілер
Un-freeze of a Lifetime:
Девід Коен
Режисер(и) Кріс Лауден
Річ Мур
Нові актори Ал Ґор
Стівен Хокінґ
Нішель Ніколс
Ґері Ґайґекс

«Anthology of Interest I» (укр. «Антологія інтересів. Частина І»), або «Tales of Interest» (укр. «Казки на всі смаки») — шістнадцята серія другого сезону анімаційного серіалу «Футурама», що вийшла в ефір у Північній Америці 21 травня 2000 року.
Автори сценарію: Ерік Роджерс, Кен Кілер, Девін Коен.
Режисери: Кріс Лауден, Річ Мур.

Ця серія, як і пізніша «Anthology of Interest II», складається з трьох «уявних» історій, що ріднить її з регулярними щорічними серіями «Treehouse of Horror» іншого серіалу авторства Мета Ґрейнінґа «Сімпсони».

Сюжет[ред.ред. код]

Пролог[ред.ред. код]

Професор Фарнсворт збирає команду «Міжпланетного експреса» для демонстрації свого нового винаходу: подовжувача для пальців під назвою «довготелес». Випробовуючи його, професор вмикає інший пристрій: машину «а-що-якби?», яка створює коротенькі фільми з гіпотетичним сценарієм у відповідь на питання «Що було б, якби… ?» Професор пропонує всім членам команди скористатися новинкою.

Terror at 500 Feet[ред.ред. код]

(укр. 500-футовий жах)

Першим Бендер питає в машини, що сталося б, якби він мав зріст 500 футів. Починається гіпотетична історія, в якій сотні звичайних роботів-згинальників будують велетенського Бендера на далекій планеті. Бендер досягає Землі й падає у став посеред Центрального парку, де зустрічає недавно розмороженого Фрая. Робот і Фрай швидко стають добрими друзями. Під час їхніх ігор Бендер руйнує майже весь Центральний парк, і проти нього висувається військо.

Втім, земна армія безсила проти Бендера, натомість солдати вражають електричним струмом Фрая, який намагається захистити друга. Розлючений цим Бендер починає трощити місто з подвійною силою. Для боротьби з ним професор перетворює доктора Зойдберґа на такого самого велетня (за допомогою «променю збільшення»). Проте Зойдберґ, охоплений жагою помсти за своє життя, сповнене невдач, сам заходиться руйнувати місто, доки не стикається з Бендером, який вбачає в цьому зазіхання на «свою» територію. Між велетнями зав’язується жорстокий двобій, в якому Бендер зрештою перемагає, зіштовхнувши Зойдберґа у стадіон, наповнений окропом.

Увагу впевненого в перемозі Бендера раптом відволікає Фрай. В цей момент з води вистрибує Зойдберґ, який перерізає клешнями ноги Бендера. Той, втративши рівновагу, падає, наштрикнувшись на Емпайр-Стейт-Білдінґ. Вбитий горем Фрай звинувачує в бендеровій трагедії жителів Нью-Йорка. Помираючи, Бендер повідомляє, що найбільше шкодує про неможливість здійснення своєї завітної мрії: повбивати всіх людей. На цьому сценарій завершується.

Dial L for Leela[ред.ред. код]

(укр. Натисніть Л, щоби викликати Лілу)

Професор пропонує Лілі поставити своє питання машині «а-що-якби?» Ліла цікавиться, як би склалося її життя, якби вона була «трішки» більш імпульсивною.

Нова імпульсивна вдача Ліли спершу проявляється в тому, що вона демонструє друзям нові чоботи, придбані під дією імпульсу — єдине, що відрізняє їх від старих чобіт це зелена смужка. Згодом професор викликає Лілу до себе, щоби повідомити новину: він обрав її своєю спадкоємицею (саме через брак імпульсивності). Дізнавшись про це, Ліла без вагань зіштовхує професора у яму з мурахоїдами-людожерами. Коли Гермес з’ясовує участь Ліли у загибелі професора (завдяки відеозапису), Ліла примушує його замовкнути, розчленувавши його живцем і запхавши шматки тіла в каналізацію. Це виявляє Бендер, який шантажує Лілу, і та «імпульсивно» знищує його за допомогою мікрохвильової печі, зібравши з уламків невеличкий кар для пересування в приміщенні. Після цього Ліла дає собі обіцянку втримуватися від убивств, заспокоюючи себе жуванням ґумки. Побачивши Лілу на карі, Емі кепкує з неї, й оскільки в неї не знаходиться ґумки, Ліла вбиває її, сховавши тіло у високому кімнатному годиннику.

Доктор Зойдберґ, який береться рослідувати низку загадкових убивств, збирає рештки команди для обговорення. Тим часом як Зойдберґ аналізує свідчення, К'юберт, Сліпень і Жуйка намагаються вказати на Лілу, як винуватицю всіх смертей, але по черзі гинуть, заколоті одним мечем, для чого Ліла щоразу на мить вимикає світло. Зойдберґ виявляє труп Емі в годиннику з пасмом фіолетового волосся в руці, а також лист, написаний покійним Бендером, але Фрай, який знудився від цього всього, перериває його і йде геть дивитися телевізор. Ліла вбиває (і з’їдає) Зойдберґа. Наступного дня Фрай нарешті розуміє, хто винний в усіх убивствах, що змушує Лілу вдатися до дечого «по-справжньому імпульсивного»: переспати з Фраєм, щоби змусити його мовчати. Реплікою, яку Фрай вимовляє в темряві, («Мені це страшенно подобається!») завершується другий сценарій.

Un-freeze of a Lifetime[ред.ред. код]

(укр. Розморожування життя)

Фрай запитує в машини, що сталося б, якби його не було заморожено.

Дія повертається у 31 грудня 1999 року. Фраю вдається уникнути падіння в кріогенну камеру, але внаслідок цього утворюється розрив у просторово-часовому континуумі, через який Фрай бачить команду «Міжпланетного експреса» в майбутньому. Наступного дня він розповідає про свою пригоду містерові Пануччі, чим привертає увагу відвідувача піцерії Стівена Хокінґа (відомого британського фізика), який влаштовує викрадення Фрая. У секретному пересувному штабі, замаскованому під звичайний шкільний автобус, Фрая знайомлять із командою, задачею якої є захист просторово-часового континууму: до неї, крім Стівена Хокінґа, входять тогочасний віце-президент США Ал Ґор, зірка серіалу «Зоряний Шлях» Нішель Ніколс, винахідник гри «Підземелля і дракони» Ґері Ґайґекс і шаховий комп’ютер Deep Blue.

Фрай пояснює, що сталося з ним у новорічну ніч у лабораторії. Команда віце-президента вирішує, що для відновлення послідовності подій Фрай мав би померти і намагається вбити його. В цей час просторово-часовий розрив з’являється знов, і Нішель Ніколс пропонує заморозити його у кріогенній камері. Ґері Ґайґекс дає Фраю булаву для захисту від п’яних роботів у майбутньому, але Фрай розбиває нею скло у камері, зробивши цим своє замороження неможливим. Внаслідок цього Всесвіт зазнає колапсу, втягнувшись у просторово-часову діру. Фрай разом із віце-президентською командою опиняється у невизначеному вимірі десь за межами Всесвіту. Наприкінці сюжету Ґері Ґайґекс пропонує присвятити наступний квадрильйон років грі «Підземелля і дракони», на що всі охоче погоджуються.

Епілог[ред.ред. код]

По закінченні сценарію, створеного машиною для Фрая, професор піддає їх нищівній критиці та кидає машину «а-що-якби?» до смітника. Натомість він пророкує «довготелесу» великий успіх, з чим його вітають усі члени команди. Після чого глядач бачить, що всі показані раніше події були лише гіпотетичним сценарієм, згенерованим машиною «а-що-якби?» у відповідь на питання професора «що сталося б, якби я винайшов довготелес?».

Послідовність дії[ред.ред. код]

  • У коміксах «Футурама» професор усе ж таки винаходить «довготелес». Цей пристрій також з’являється в наступних серіях.
  • В новелі «Розморожування життя» команда «Міжпланетного експреса» складається, крім інших, із Бендера і Ліли. Це видається малоймовірним, оскільки саме завдяки Фраю Бендер не покінчив життя самогубством, а Ліла покинула роботу в «Прикладній кріоніці», внаслідок чого вони опинилися в «Міжпланетному експресі».
  • Не зважаючи на те, що клон професора К'юберт Фарсворт був створений виключно для того, щоби стати спадкоємцем і наступником професора, у сценарії, де спадкоємицею названо Лілу, він все одно наявний.

Критика[ред.ред. код]

Участь у серії Ала Ґора зазнала критики через те, що його роль в сюжеті «суперечила певним положенням виборчої програми Ґора, спрямованим проти насильства, куріння і на захист сімейних цінностей». Речник віце-президента відповів на це, що серіал має суто розважальну мету і не повинен бути сприйнятий буквально [1].

Пародії, алюзії, цікаві факти[ред.ред. код]

  • Сюжет історії про велетня-Бендера нагадує сюжет анімаційного фантастичного фільму «Залізний гігант», режисер якого — Брет Берд — неодноразово співпрацював з авторами «Футурами».
  • Під час сцени битви з велетенським Бендером звучить пісня гурту Black Sabbath «Iron Man» (укр. Залізна людина).
  • Двобій велетня-Бендера з велетнем-Зойдберґом є алюзією на численні японські фільми про Ґодзіллу.
  • Репліка Фрая після загибелі Бендера — «Добраніч, любий принце» — є цитатою з трагедії Шекспіра «Гамлет» (належить Гораціо). Цей рядок також звучить після смерті Бендера у серії «Anthology of Interest II» (в українській озвучці замінена фразою «Спи спокійно, дорогий товаришу»).
  • Назва новели «Натисніть Л, щоби викликати Лілу» пародіює назву фільму Альфреда Хічкока «У випадку вбивства набирайте «М»» (англ. «Dial M for Murder»).
  • Капелюх, який вдягає доктор Зойдберґ, починаючи слідство, і люлька нагадують атрибути Шерлока Холмса

Особливості українського перекладу[ред.ред. код]

  • Бендер питає в машини «а-що-якби?», що сталося б, якби він мав зріст 300 метрів. Насправді 500 футів відповідають 152,4 метрам.
  • У репліці Бендера «I'm a big robot, and I need a big cereal» (укр. «Я великий робот і хочу великих пластівців»), яка пародіює телевізійну рекламу пластівців «Honeycomb», слово «cereal» було помилково інтерпретовано як «serial», отже в українській озвучці ця репліка звучить як «Я великий робот і хочу довгий серіал».
  • Дізнавшись про загибель професора, Гермес вигукує (у своїй звичній римованій манері): «Гігантська мурахоїда на святого діда!»
  • З діалогу Бендера і Ліли:
Ліла: Це шантаж?
Бендер: Мені більше подобається слово «здирство». «Дир» — це звучить гордо!
  • З діалогу Фрая і членів «Міжпланетного експреса» у новелі «Розморожування життя»:
Фрай: Серед вас є Головач Лєна?
Зойдберґ: Як піца для неї, тоді я чия завгодно голова.
  • Сидячи за пультом керування, Нішель Ніколс повідомляє: «На нас вийшла канадська оптова компанія».
  • Гра «Підземелля і дракони» в українському перекладі була замінена на кості, отже решта жартів, пов’язаних з грою втратили сенс.