Бульверія тонкодзьоба
| Бульверія тонкодзьоба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Bulweria bulwerii (Jardine & Selby, 1828)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria bulwerii Jardine & Selby 1828 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бульве́рія тонкодзьоба[3] (Bulweria bulwerii) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[4]. Мешкає в Атлантичному, Індійському і Тихому океанах. Вид названий на честь англійського натураліста Джеймса Бульвера[en][5].
Тонкодзьоба бульверія — невеликий морський птах, середня довжина якого становить 26-29 см, розмах крил 63-73 см, вага 75-139 г[6]. Він має відносно невелику, округлу голову, довгі, тонкі крила і відносно довгий хвіст, який зазвичай є згорнутим, однак, коли птах його розгортає у формі віяла, що буває нечасто, то помітно, що він має клиноподібну форму. На відміну від інших буревісників, політ тонкодзьобої бульверії є повільним, граційним, в польоті цей птах летить низько над хвилями, тримаючи голову припіднятою, як голуб. Тонкодзьобі бульверії мають повністю темне, чорнувато-буре забарвлення, першорядні і другорядні верхні покривні пера крил світлі, формують зверху на крилах характерні чіткі світлі смуги. Перед линянням, коли пір'я птаха стираються, ці смуги стають слабо помітними. Нижня частина тіла дещо сірувата, нижня сторона крил темна. Очі карі, дзьоб чорний, короткий, відносно тонкий, перетинчасті лапи рожевувато-сірі, іноді з темними кінчиками пальців. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення дорослих птахів, однак другорядні нижні покривні пера крил у них мають сріблясто-сірі краї, що формують на нижній стороні крил чіткі смуги.
Тонкодзьобі бульверії мають пантропічне поширення, зустрічаються в тропічних і субтропічних водах Атлантичного, Індійського і Тихого океанів. В Атлантиці вони гніздяться на островах Макаронезії, зокрема на острівці Віла-Франка[en], розташованому поблизу острова Сан-Мігел в Азорському архіпелазі[7]., на островах Порту-Санту і Дезерташ в архіпелазі Мадейра[8][9], на островах Селваженш, Тенерифе, Лансароте, Гран-Канарія[10] і, можливо, Фуертевентура в Канарському архіпелазі та на островах Расу[en] і Сіма[en] на Кабо-Верде[11]. Після вимирання санта-геленської бульверії, тонкодзьобі бульверії заселили також острів Святої Єлени[12]. В Індійському океані ці птахи гніздяться на острові Раунд-Айленд поблизу Маврикія в архіпелазі Маскаренських островів. В Тихому океані тонкодзьобі бульверії гніздяться на деяких островах Південнокитайського моря, на островах Огасавара в Японії[13], на Гавайських островах, на атолі Джонстон, на островах Фенікс у Кірибаті та на Маркізьких островах у Французькій Полінезії. Під час негніздового періоду бродячі птахи досягають берегів Північної Америки, Західної Європи, Австралії і Нової Зеландії[14][15][16][17].
Тонкодзьобі бульверії ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Живляться кальмарами і невеликими рибами, а також ракоподібними і планктоном[18]. В морі зустрічаються поодинці, їжу шукають переважно вночі, виявляючи її за біолюмінісценцією[19]. Можуть пірнати на глибину до 3 метрів.[20]
Формують гніздові колонії на океанічних островах, гніздяться в норах і тріщинах серед скель. Дорослі птахи повертаються до місць гніздування в квітні-на початку травня. В травні-червні відкладається 1 білувате яйце розміром 42×30 мм, яке насиджують і самиці, і самці. Інкубаційний період триває 42-46 днів, пташенята вилуплюються в липні, а відлітають в море у вересні[21].
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, світова популяція тонкодзьобих бульверій становить від 500 тисяч до 1 мільйона птахів, з яких в Атлантиці гніздиться менше 11 тисяч птахів, в Японії і Китаї 100-10000 гніздових пар, на Гаваях 75-103 тисячі гніздових пар[22]. Тонкодзьобим бульверіям загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів[23].
- ↑ BirdLife International (2016). Bulweria bulwerii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Jardine, William; Selby, Prideaux John (1828). Illustrations of Ornithology. Т. 2. Edinburgh: W.H. Lizars. Plate 65, text.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 80. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Derek Onley, Paul Scofield (2007). Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World. с. 60. ISBN 978-0713643329. Процитовано 22.03.2022.
{{cite web}}: Проігноровано|розділ=(довідка) - ↑ L. R. Monteiro, J. A. Ramos, J. C. Pereira, P. R. Monteiro, R. S. Feio, D. R. Thompson, S. Bearhop, R. W. Furness, M. Laranjo, G. Hilton, V. C. Neves, M. P. Groz and K. R. Thompson. Status and Distribution of Fea's Petrel, Bulwer's Petrel, Manx Shearwater, Little Shearwater and Band-Rumped Storm-Petrel in the Azores Archipelago // Waterbirds: The International Journal of Waterbird Biology. — 1999. — Т. 22, № 3. — С. 358–366.
- ↑ J. L. Mougin. Faithfulness to mate and nest site of Bulwer's petrel Bulweria bulwerii at Selvagem Grande // Marine Ornithology. — 1995. — С. 15–18.
- ↑ Mário Boieiro, Paulo Catry, Carolina S. Jardim, Dília Menezes, Isamberto Silva, Nádia Coelho, Paulo Oliveira, Marie C. Gatt, Patrícia Pedro, José P.Granadeirod. Invasive Argentine ants prey on Bulwer’s petrels nestlings on the Desertas Islands (Madeira) but do not depress seabird breeding success // Journal for Nature Conservation. — 2018. — Вип. 43. — С. 35–38.
- ↑ Luzardo, J.; López-Darias, M.; Suárez, V.; Calabuig, P.; García, E.; Martín, C. (2008). First breeding population of Bulwer’s petrel Bulweria bulwerii recorded on Gran Canaria (Canary Islands)—population size and morphometric data (PDF). Marine Ornithology. 36: 159—162. Процитовано 10 грудня 2016.
- ↑ W. R. P. Bourne. The birds of Cape Verde islands // Ibis. — 1955. — Т. 97, № 3. — С. 508–556.
- ↑ Steffen Oppel, Fiona Burns, Gavin Ellick, Kevin George. Recent observations suggest Bulwer's petrel Bulweria bulwerii might breed on St. Helena // Marine Ornithology. — 2012. — Т. 40. — С. 67–68. Архівовано з джерела 17 червня 2022. Процитовано 2022-09-25.
- ↑ Kazuto Kawakami, Kazuo Horikoshi. Recovery or change? Differences between in seabird fauna in island ecosystems before alien mammal disturbance and after alien mammal eradication // Restoration Ecology. — 2021. — DOI:.
- ↑ Simon B. Z. Gorta. Influx of pantropical Bulwer's petrel Bulweria bulwerii into the Tasman Sea // Marine Ornithology. — 2020. — Вип. 49. — С. 145–150.
- ↑ Bulwer's petrel Bulweria bulwerii (Jardine & Selby, 1828).
- ↑ Mike Carter, Tim Reid. [1] // Australian Bird Watcher. — 1989. — Т. 4, вип. 13. — С. 114–117. — ISSN 0045-0316.
- ↑ Bulwer’s Petrel Bulweria bulwerii in Brazilian waters // British Ornithologists’ Club. — 2012. — С. 214–216.
- ↑ Verónica C. Neves, Dirk Nolf, M. R. Clarke. Diet of Bulwer's Petrel (Bulweria bulwerii) in the Azores, NE Atlantic // Waterbirds. — 2011. — Т. 34, № 3. — С. 357–362. — DOI:.
- ↑ S. Waap, W. O. C. Symondson, J. P. Granadeiro, H. Alonso, C. Serra-Gonçalves, M. P. Dias & P. Catry. The diet of a nocturnal pelagic predator, the Bulwer’s petrel, across the lunar cycle // Scientific Reports. — 2017. — Вип. 1384.
- ↑ J.-L. Mougin, M.-C. Mougin. Maximum diving depths for feeding attained by Bulwer's petrels (Bulweria bulwerii) during the incubation period // Journal of Zoology. — 2000. — Т. 250, № 1. — С. 75–77. — DOI:.
- ↑ Hauber, Mark E. (1 серпня 2014). The Book of Eggs: A Life-Size Guide to the Eggs of Six Hundred of the World's Bird Species. Chicago: University of Chicago Press. с. 40. ISBN 978-0-226-05781-1.
- ↑ Hernández, Efraín; Martín, Aurelio; Nogales, Manuel. Distribution and status of Bulwer's Petrel (Bulweria bulwerii Jardine & Selby, 1828) in the Canary Islands. — Boletin do Museo Municipal de Funchal, 1990. — С. 5–16. — ISSN 0870-3876.
- ↑ Beneharo Rodríguez, Airam Rodríguez, Felipe Siverio, Juan M. Martínez, Enrique Sacramento & Yarci Acosta. Introduced predators and nest competitors shape distribution and breeding performance of seabirds: feral pigeons as a new threat // Biological Invasions. — 2022. — DOI:.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |