Диплодок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Diplodocus longus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диплодок
Час існування: пізня юра (кімеридж), 154–152 млн р. т.
▼
Змонтований скелет D. carnegii («Діппі») у природознавчому музеї Карнегі; вважається одним з найвідоміших скелетів динозавра у світі[1][a][2][b]
Змонтований скелет D. carnegii («Діппі») у природознавчому музеї Карнегі; вважається одним з найвідоміших скелетів динозавра у світі[1][a][2][b]
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Завропсиди (Sauropsida)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: † Завроподоподібні (Sauropodomorpha)
Інфраряд: † Завроподи (Sauropoda)
Родина: † Диплодокові (Diplodocidae)
Рід: † Диплодок (Diplodocus)
Marsh, 1878
Типовий вид
† Diplodocus longus
(nomen dubium)
Marsh, 1878
Види
  • † D. carnegii
    Hatcher, 1901
  • † D. hallorum
    (Gillette, 1991) (спершу Seismosaurus)
Синоніми
* Seismosaurus Gillette, 1991
Посилання
Вікісховище: Diplodocus
Віківиди: Diplodocus
Fossilworks: 38669

Диплодо́к (Diplodocus) — рід диплодокових завроподів, ряду ящеротазових, які жили у пізньому юрському періоді, 154—152 млн років тому. Його скам'янілості вперше були виявлені у 1877 році Семюелем Уіллістоном у верхньоюрських відкладах Північної Америки.

Родова назва Dipodocus, що була запропонована Отніелем Чарльзом Маршем у 1878 році, є неолатинським терміном та походить з давногрецької означає «двоосновний» (грец. διπλόος — «подвійний» та грец. δοκός — «колода», «дишло», «основа»)[3][4], що є посиланням на його двобічні шеврони хвоста.

Диплодоки є одними з найпоширеніших скам'янілостей динозаврів, знайдених у середніх та верхніх шарах формації Моррісон, наприкінці кімериджського періоду[5]. Формація Моррісон фіксує середовище і час, в якому домінували гігантські завроподові динозаври, такі як апатозавр, барозавр, брахіозавр, бронтозавр і камаразавр[6]. Їхні великі розміри могли бути стримуючим фактором для хижих алозаврів і цератозаврів — їхні рештки були винайдені в тих же шарах, що дозволяє припустити, що вони співіснували з диплодоками.

Диплодок — один з найбільш легко впізнаваних динозаврів, з його типовою завроподовою формою, довгою шиєю і хвостом та чотирма міцними ногами. Впродовж багатьох років це був найдовший з відомих динозаврів.

Опис

[ред. | ред. код]
Скелет Diplodocus carnegi у Природознавчому музеї Берліна

З-поміж найвідоміших завроподів, диплодоки були дуже великими, довгошиїми, чотириногими тваринами з довгими, схожими на батоги, хвостами. Їхні передні кінцівки були трохи коротші за задні, що зумовлювало їхню переважно горизонтальну стійку. Будову скелета цих довгошиїх і довгохвостих тварин, що спиралися на чотири міцні ноги, порівнюють з будовою консольних мостів[7]. Власне, D. carnegii на сьогодні є одним з найдовших динозаврів, відомих за повним скелетом[7], загальною довжиною 24—26 метрів[8][9]. Сучасні оцінки маси D. carnegii, як правило, знаходяться в діапазоні 12—14,8 тонни[8][10][9].

Розміри Diplodocus carnegii (помаранчевий) і D. hallorum (зелений) у порівнянні з людиною

Diplodocus hallorum, відомий за частковими рештками, був ще більшим і, за оцінками, мав би масу чотирьох слонів[11]. Вперше описаний у 1991 році, першовідкривач Девід Гіллетт підрахував, що його довжина становила 33 м. Ці підрахунки були зроблені на основі ізометричного масштабування з D. carnegii. Однак пізніше він заявив, що це малоймовірно, і оцінив його довжину в 39—45 метрів, припускаючи, що деякі особини могли мати довжину до 52 метрів[12] і важити від 80 до 100 тонн, що робило його найдовшим з відомих динозаврів (за винятком тих, що відомі за дуже поганими рештками, таких як амфіцелія або мараапунізавр). Пізніше оціночна довжина була переглянута та зменшена до 30,5—35 м, а потім до 29—33,5 м[13][14][15][9][8], оскільки Гіллетт спочатку сплутав хребці 12-19 з хребцями 20-27. Оцінки ваги, засновані на переглянутій довжині, сягають 38 тонн[13], хоча зовсім недавно, за даними Грегорі С. Пола, 29-метровий D. hallorum важив би 23 тонни[8]. Пізніше, у 2024 році, дослідження показало, що маса 33-метрового D. hallorum становила б лише 21 тонну, хоча дослідження припустило, що це лише середній розмір дорослої особини, а не максимальний можливий розмір тіла виду[16].

Палеобіологія

[ред. | ред. код]

Розмноження та ріст

[ред. | ред. код]
Відновлення вузьконосого дитинчати (на основі зразка «Ендрю» CMC VP14128), що годується поряд з широконосими дорослими особинами.

Хоча немає жодних доказів гніздування диплодоків, були знайдені місця гніздування інших завроподів, таких як титанозавр салтазавр[17][18]. Місця гніздування титанозаврів вказують на те, що вони відкладали яйця колективно на великій території в численні неглибокі ями, кожна з яких була вкрита рослинністю. Диплодок, можливо, робив так само. У документальному фільмі «Прогулянки з динозаврами» зображено маму-диплодока, яка використовує яйцеклад для відкладання яєць, але це була чиста спекуляція з боку автора документального фільму[19]. У диплодоків та інших завроподів розмір кладок та самих яєць був напрочуд малим, як для таких великих тварин. Очевидно, це було пристосуванням для захисту від хижаків, оскільки великі яйця потребували б більшого часу для інкубації, а отже, наражалися б на більший ризик[20].

На основі гістологічних досліджень кісток на початку 2000-х років було зроблено припущення, що диплодоки та інші завроподи росли дуже швидко, досягаючи статевої зрілості у віці трохи більше десяти років і продовжуючи рости протягом усього життя[21][22][23]. Однак, за оцінками дослідження 2024 року, максимальний вік смерті голотипу D. hallorum складав близько 60 років, що більш ніж на 20 років старше найстарішого з відомих зразків завроподів. Згідно з дослідженням, «він нещодавно досягнув скелетної зрілості, напередодні смерті». Це робить його одним з найстаріших відомих зразків динозаврів. Дослідження також припускає, що D. hallorum, можливо, мав відносно повільний і більш тривалий темп росту, ніж D. carnegii, оскільки останній досягав зрілості у віці лише 24—34 років[16].

Примітки

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Хоча він і не зміг випередити Нью-Йоркський музей природознавства у 1905 році, Diplodocus carnegii є найвідомішим скелетом динозавра сьогодні, завдяки численним копіям, що зберігаються у музеях по всьому світу.»
  2. ↑ «“Діппі” був і залишається найвідвідуванішим та найвідомішим динозавром з коли-небудь знайдених.»

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Merkl, Ulrich (25 листопада 2015). Dinomania: The Lost Art of Winsor McCay, The Secret Origins of King Kong, and the Urge to Destroy New York (англ.). Fantagraphics Books. ISBN 978-1-60699-840-3.
  2. ↑ Breithaupt, Brent H. (12 березня 2014). The discovery and loss of the “colossal” Brontosaurus giganteus from the fossil fields of Wyoming (USA) and the events that led to the discovery of Diplodocus carnegii: the first mounted dinosaur on the Iberian Peninsula. Процитовано 10 серпня 2024.
  3. ↑ Simpson, John A., ред. (1989). The Oxford English dictionary. Oxford: Clarendon Pr. ISBN 978-0-19-861186-8.
  4. ↑ diplodocus | Etymology of diplodocus by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 27 листопада 2023.
  5. ↑ Tschopp, Emanuel; Mateus, Octávio; Benson, Roger B.J. (7 квітня 2015). A specimen-level phylogenetic analysis and taxonomic revision of Diplodocidae (Dinosauria, Sauropoda). PeerJ (англ.). Т. 3. с. e857. doi:10.7717/peerj.857. ISSN 2167-8359. PMC 4393826. PMID 25870766. Процитовано 27 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  6. ↑ Turner, Christine E.; Peterson, Fred (2004-05). Reconstruction of the Upper Jurassic Morrison Formation extinct ecosystem—a synthesis. Sedimentary Geology (англ.). Т. 167, № 3-4. с. 309—355. doi:10.1016/j.sedgeo.2004.01.009. Процитовано 27 листопада 2023.
  7. ↑ а б Lambert, David (2000). The Ultimate Dinosaur Book (англ.). Dorling Kindersley Publishing. с. 192. ISBN 9780789476203.
  8. ↑ а б в г Paul, Gregory S. (2016). The Princeton Field Guide to Dinosaurs (англ.) (вид. друге). Princeton University Press. ISBN 978-0691167664.
  9. ↑ а б в Molina-Pérez, Rubén; Larramendi, Asier (29 вересня 2020). Dinosaur Facts and Figures: The Sauropods and Other Sauropodomorphs. Princeton University Press. doi:10.2307/j.ctvt7x71z. ISBN 978-0-691-20297-6.
  10. ↑ Foster, John R. (2003). Paleoecological Analysis of the Vertebrate Fauna of the Morrison Formation (Upper Jurassic), Rocky Mountain Region, USA (англ.). Т. 23. New Mexico Museum of Natural History and Science. с. 95.
  11. ↑ Holtz, Thomas R. Jr.; Rey, Luis V. (2011). Dinosaurs: the most complete, up-to-date encyclopedia for dinosaur lovers of all ages (Winter 2011 appendix). New York: Random House. ISBN 978-0-375-82419-7.
  12. ↑ Gillette, David D. (1994). Seismosaurus: The Earth Shaker (англ.) (вид. перше). Columbia University Press. с. 205. ISBN 9780231078740.
  13. ↑ а б Carpenter, Kenneth (2005). Biggest of the big: a critical re-evaluation of the mega-sauropod Amphicoelias fragillimus Cope, 1878. Paleontology and Geology of the Upper Jurassic Morrison Formation (англ.). New Mexico Museum of Natural History and Science. с. 131—138.
  14. ↑ Herne, Matthew Charles; Lucas, Spencer G. (2006). Seismosaurus hallorum: osteological reconstruction from the holotype (англ.). ISSN 1524-4156. Процитовано 10 серпня 2024.
  15. ↑ The biggest of the big. Dr. Scott Hartman's Skeletal Drawing.com (англ.). 14 червня 2013. Процитовано 10 серпня 2024.
  16. ↑ а б Woodruff, D. Cary; Curtice, Brian D.; Foster, John R. (8 липня 2024). Seis-ing up the Super-Morrison formation sauropods. Journal of Anatomy (англ.). doi:10.1111/joa.14108. ISSN 0021-8782. Процитовано 10 серпня 2024.
  17. ↑ Chiappe, Luis M.; Dingus, Lowell (2001). Walking on eggs: the astonishing discovery of thousands of dinosaur eggs in the badlands of Patagonia. New York: Scribner. ISBN 978-0-7432-1211-3.
  18. ↑ Grellet-Tinner, Gerald; Chiappe, Luis M; Coria, R (1 серпня 2004). Eggs of titanosaurid sauropods from the Upper Cretaceous of Auca Mahuevo (Argentina). Canadian Journal of Earth Sciences (англ.). Т. 41, № 8. с. 949—960. doi:10.1139/e04-049. ISSN 0008-4077. Процитовано 24 вересня 2024.
  19. ↑ Walking with Dinosaurs - Chronology: 152 million years ago. web.archive.org. 31 жовтня 2013. Процитовано 24 вересня 2024.
  20. ↑ Ruxton, Graeme D.; Birchard, Geoffrey F.; Deeming, D. Charles (2014). Incubation time as an important influence on egg production and distribution into clutches for sauropod dinosaurs. Paleobiology (англ.). Т. 40, № 3. с. 323—330. doi:10.1666/13028. ISSN 0094-8373. Процитовано 24 вересня 2024.
  21. ↑ Sander, P. Martin (2000). Longbone histology of the Tendaguru sauropods: implications for growth and biology. Paleobiology (англ.). Т. 26, № 3. с. 466—488. doi:10.1666/0094-8373(2000)026<0466:LHOTTS>2.0.CO;2. ISSN 0094-8373. Процитовано 24 вересня 2024.
  22. ↑ Sander, P (2004-09). Adaptive radiation in sauropod dinosaurs: bone histology indicates rapid evolution of giant body size through acceleration. Organisms Diversity & Evolution (англ.). Т. 4, № 3. с. 165—173. doi:10.1016/j.ode.2003.12.002. Процитовано 24 вересня 2024.
  23. ↑ Sander, P. Martin; Klein, Nicole (16 грудня 2005). Developmental Plasticity in the Life History of a Prosauropod Dinosaur. Science (англ.). Т. 310, № 5755. с. 1800—1802. doi:10.1126/science.1120125. ISSN 0036-8075. Процитовано 24 вересня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Диплодок&oldid=43737308