Pinus culminicola

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сосна потоська
Pinus culminicola.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Вид: P. culminicola
Біноміальна назва
Pinus culminicola
(Andresen et Beaman 1961)
Pinus culminicola range map 2.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pinus culminicola
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pinus culminicola
EOL logo.svg EOL: 126889
IPNI: 196965-2
IUCN logo.svg МСОП: 32631
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 71629

Pinus culminicola (Сосна потоська) — вид роду сосна родини соснових.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Країни поширення: Мексика (Коауїла, Нуево-Леон). Висотний діапазон: 3000-3700 м над рівнем моря. Ґрунти в основному скелясті й вапняні. На відкритих ділянках, де вид найбільш поширений, перш за все, росте у формі криволісся, чим ця сосна дуже схожа на інші гірські карликові сосни: Pinus mugo в Європі й Pinus pumila в Північно-Східній Азії. Живе в прохолодних, вологих субальпійських кліматичних умовах. В достатку знаходиться тільки на горі Серро-Потосі (3713 м).

Опис[ред. | ред. код]

Гілка з голками і бруньками

Чагарник 1-5 м у висоту і до 15-25 см в діаметрі, багатостовбурний або з дуже низькими гілками, з низькою, густою, округлою кроною. Часто утворює великі килимки до кількох метрів товщиною і десятків метрів завдовжки. Кора на молодих стеблах гладка і сіра. Гілки короткі, товсті, жорсткі, зазвичай сплутаними з сусідніми деревцями. Голки зазвичай ростуть по п'ять, дуже рідко по чотири або шість. Вони вигнуті, жорсткі, від 3 до 5 см в довжину і від 0,9 до 1,3 міліметрів завширшки й від темно-зеленого з синьо-зеленого кольору. Голки залишаються два-три роки на дереві. Вегетативні бруньки широко яйцевидні, 6-10 мм в довжину, на бічних гіллях менше, злегка смолисті, світло-коричневі. Пилкові шишки овально-довгасті, коли зрілі 5-8 мм довжиною, жовтуваті, переходячи до жовтувато-коричневого. Насіннєві шишки одиночні або парні, сидячі або на товстих, коротких ніжках. Незрілі шишки майже кулясті, смолисті, пурпурно-коричневі. Зрілі шишки майже кулясті, коли закриті, 3-4 см в довжину. Відкриті шишки до 4-6 см діаметром. Насіння темно-оранжево-коричневе розміром 5-7 × 4-5 мм, з рудиментарними 0,5-1 мм крилами.

Найвище дерево 5 м заввишки, знаходиться на позначці 3400-3450 м на Серро-Потосі; рослини поблизу коротші, в основному 1-1,5 м заввишки.

Використання[ред. | ред. код]

Цей вид не використовується комерційно, хоча локально може бути використаний на дрова.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Пожежі є основною загрозою. Цей вид вразливий до вогню під час тривалих посушливих періодів. Цей вид має дуже вузьку екологічну нішу і може бути вразливим до потенційних наслідків зміни клімату. Вид присутній в кількох охоронних територіях.

Посилання[ред. | ред. код]