Rolls-Royce Silver Ghost

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rolls-Royce 40/50 hp
Rolls-Royce Silver Ghost at Centenary.jpg
Виробник Велика Британія Велика Британія
Rolls-Royce Limited
МанчестерДербіСпрингфілд
Також називається Silver Ghost
Роки виробництва 1906-1924
Попередник(и) Rolls-Royce 30 hp
Наступник(и) Rolls-Royce Phantom I
Компонування передньомоторний, задньопривідний
Двигун(и) 6-циліндровий, рядний, водяного охолодження,
7036 см³,
48,7-75 к.с. (35,8-55 кВт)
Коробка передач 3+1 • 4+1
Колісна база 3404–3658 мм
Довжина 4572–4877 мм
Ширина 1422 мм
Висота 2250 мм
Вага 1223–1540 кг
Найвища швидкість 135 км/год

Rolls-Royce 40/50HP Silver Ghost (укр. Срібний дух) — модель люкс-класу британської компанії Rolls-Royce Limited 1906–1924 років. Завдяки досконалій конструкції та високій якості збирання вважається одним з найкращих авто в історії світового автомобілебудування.

Нову модель з потужнішим мотором компанія Rolls-Royce почала розробляти у 1905/06 роках. Її презентували у березні 1907 і загалом продали 7874 екземплярів даної моделі.

Конструкція[ред. | ред. код]

Модель виготовлялась під позначенням Rolls-Royce 40/50. На автомашинах Rolls-Royce 40/50 встановлювали 6-циліндровий мотор потужністю 48 к.с. (35 кВт) при 1200 об/хв. (1906), яку довели до 75 к.с. (55 кВт). Початкову 3-ступінчасту ручну коробку передач замінили 4-ступінчастою (1913). З 1914 електричне освітлення встановлювали на авто за побажанням покупця, а з 1919 воно вже стало стандартним. У час світової війни на базі Rolls-Royce 40/50 виготовляли панцирник Rolls-Royce Armoured Car. Цей морально застарілий панцирник брав участь у початковій фазі Другої світової війни.


6 лютого 1911 на горловині радіатора встановили першу фігурку «Дух екстазу» (англ. Spirit of Ecstasy)[1]. З 1923 їх стали встановлювати на усіх автомашинах.

Після перемоги у змаганнях 1913/14 була виготовлена модель Rolls-Royce Alpine Eagle (укр. Альпійський орел) зі збільшеними задніми рессорами. Його мотор отримав більший об'єм через зменшення ходу поршня з 121 мм до 120 мм і меншу потужність 55 к.с. (40 кВт) замість 65 к.с. (48 кВт).

На 1914 Rolls-Royce 40/50 був одним з найбільш технічно досконалих автомобілів світу. Під час світової війни конструкція не розвивалась і до середини 1920-х років він поступався моделям конкурентів. На заміну моделі Rolls-Royce Silver Ghost прийшла модельна серія Rolls-Royce Phantom.

Назва[ред. | ред. код]

Керуючий і комерційний директор компанії Rolls-Royce Клод Джонсон[2] для реклами моделі 40/50 1907 наказав посріблити важливі металеві деталі і помалювати алюмінієвою фарбою відкритий кузов типу Roi-des-Belges
Roi-des-Belges (англ.), який виконала спеціалізована фабрика Barker & Co[3]. Кузов на дванадцятому шасі 40/50 за номером АХ 201 (№ 60551) назвали «Срібний дух» для підкреслення його тихого ходу, а посріблену табличку з назвою помістили на панелі приладів. Для випробування надійності цей автомобіль з журналістами відправили у подорож на 15.000 миль (24.000 км), для чого він 27 разів проїхав з Лондону до Глазго. Після проходження 7000 миль вартість обслуговування склала лише 2 фунти 2 шилінги 7 пенсів (2,13 фунтів) Випробовування пройшли настільки успішно з одночасним висвітленням у пресі, що усій серії автомобілів присвоїли назву «Срібний дух».

Rolls-Royce Silver Ghost під час випробувань. 1907

Після випробувань авто з шасі «AX 201» продали 1908 серу Даніелю Генбуро, котрий використав його декілька разів для переїзду з Гемпширу до вілли делла Перголла в Італії. Компанія Rolls-Royce викупила 1948 автомобіль у власника і використовувала для рекламних компаній по всьому світі. При відновленні 1989 новий кузов виготовила лондонська компанія Gordon Coachbuilders Luton e P&A Wood. Зараз автомашина «AX 201» належить компанії Bentley Motors Ltd і вважається найдорожчим автомобілем у світі через страхову вартість у 35.000.000 доларів.

Автомобіль був сфотографований в найдрібніших елементах 1984 і на його основі компанія «Franklin Mint»[4] випускає модель авто.

Кузови Rolls-Royce Silver Ghost[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • David Culshaw, Peter Horrobin: The Complete Catalogue of British Cars 1895–1975. New edition. Veloce Publishing plc., Dorchester 1997, ISBN 1-874105-93-6 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]