Sd.Kfz.135/1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sd.Kfz.135/1
15 cm s.FH.13/1 (Sf) auf Geschützwagen Lorraine-Schlepper (f) (Sd.Kfz.135/1)
15 cm s.FH.13/1 (Sf) auf Geschützwagen Lorraine-Schlepper (f) (Sd.Kfz.135/1)
Тип САУ
Походження Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні 1942-1945
Оператори Третій Рейх Третій Рейх
Історія виробництва
Розроблено 1942
Виготовлена
кількість
всього 107:
12(з le.FH.18/40)
94 (з s.FH.13/1)
1 (з s.FH.396(r))
Характеристики
Вага 8,49 т
Довжина 4350 мм
Довжина корпусу 5310 мм
Ширина 1880 мм
Висота 2000 мм
Екіпаж 4

Броня катана броня низької та середньої твердості
9-12 мм
Головне
озброєння
105-мм le.FH.18/40
150-мм s.FH.13/1
122-мм s.FH.396(r)
Двигун Delahaye 103 TT
70 к.с.
Питома потужність 8,24 к.с./т
Підвіска зблокована по два на напівеліптичних листових ресорах
Операційна
дальність
по шосе: 135 км
Швидкість по шосе: 34 км/год

15 cm s.FH.13/1 (Sf) auf Geschützwagen Lorraine-Schlepper (f) — німецька самохідна артилерійська установка (САУ) класу самохідних гаубиць періоду Другої Світової війни, легка по масі. За відомчим рубрикатором міністерства озброєнь нацистської Німеччини самохідка позначалася як Sd.Kfz.135/1.

Історія створення[ред. | ред. код]

Ця бойова машина була створена в 1942 році на базі колишніх французьких бронетранспортерів «Lorraine», захоплених Вермахтом у 1940 році. Також як ходова частина для подібних за конструкцією і призначенням САУ під тою самою назвою застосовувалися й шасі трофейних легких танків «Гочкіс» H 35 і H 39, а також «Рено» R 35. Стимулом для появи цієї САУ стала потреба Вермахту у підвищенні мобільності важкої польової артилерії.

Переробкою трофейних БТР в САУ займалася фірма «Альфред Беккер» в м. Крефельд влітку 1942 року. Гарматна установка розміщувалась в кормовій частині машини в нерухомій броньованої рубці, відкритій зверху і ззаду.

Озброєння[ред. | ред. код]

Більшість (94 із 107) Sd.Kfz.135/1 озброювалися 150-мм важкою гаубицею s.FH.13/1. 12 перероблених в САУ БТР «Lorraine» як основне озброєння мали адаптовану для установки на самохідну базу 105-мм легку гаубицю le.FH.18/40, а одна навіть була оснащена 122-мм гаубицею зр. 1938 р. (М-30), що маркувалася на німецькій службі як 12,2 cm s.FH.396(r).

Бойове застосування[ред. | ред. код]

В музеї Ель-Аламейн (без рубки бойового відділення)

Самохідні гаубиці на базі БТР «Lorraine» з 150-мм гаубицею воювали в Північній Африці у складі 21-ї танкової дивізії, але в основному використовувалися для навчальних цілей у Франції.

З початком висадки союзників у Нормандії в червні 1944 року вони стали активно застосовуватися в боях на західноєвропейському театрі військових дій.

Одна вціліла САУ цього типу експонується в музеї Абердинського випробувального полігону Армії США.

Література[ред. | ред. код]

  • Шмельов В. П. Бронетехніка Німеччини 1934–1945 рр..: Ілюстрований довідник. — М: ТОВ «Видавництво АСТ», 2003. — 271 с. ISBN 5-17-016501-3

Посилання[ред. | ред. код]