Wurfrahmen 40

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
German rocket fire against Polish positions during the Warsaw Uprising

Wurfrahmen 40
Пуск реактивного снаряда з Wurfrahmen 40 в ході подавлення варшавського повстання
Загальні дані
класифікація РСЗВ
компонувальна схема РСЗВ розміщена під кутом у напрямних по три одиниці на бортах БТР Sd.Kfz.251/1
Виробництво та застосування
країна-виробник Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Королівство Угорщина
Основні параметри
довжина, мм 5980 мм;
ширина, мм 2100 мм;
висота, мм 1750 мм;
кліренс, мм 320 мм;
Броня
тип броні Лоб корпусу (верх) —
  лоб корпусу (верх), мм/град. 10-15 мм;
  борт корпусу (верх), мм/град. 8-14,5 мм
  борт корпусу (низ), мм/град. 8-14,5 мм;
  корма корпусу, мм/град. 6 мм;
  дах корпусу, мм/град. 6 мм;
  днище, мм/град. 6 мм;
Озброєння
кулемети Кулемети — 2 × MG-34 або MG-42 калібру 7,92 мм;
додаткове озброєння 6× осколково-фугасних ракет калібру 280 або 300 мм
або 6х запалювальних ракет калібру 320 мм;
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна 6-циліндровий рядний карбюраторний Maybach HL 42 TUKRM рідинного охолодження;
потужність двигуна, к.с. (кВт) 100 к. с.;
пальне бензин
колісна формула напівгусеничний;
швидкість по шосе, км/год. 53 км/год;
запас ходу по шосе, км 300 км;
подоланний рів, м 2 м;
подоланний брід, м 0,5 м.

Версія schweres Wurfgeraet 40 (Holz) — важка РСЗВ часів Другої світової війни, розроблена для механізованих частин Вермахту, яку можна кріпити на напівгусеничні машини бронетранспортери.


Склад та облаштування[ред. | ред. код]

Найпоширенішою модифікацією був напівгусеничний бронетранспортер Sd.Kfz.251/1 з встановленими на бортах шістьма метальними апаратами[1] для стрільби 280-і 320-мм реактивними мінами.

Назва подібної артилерійської системи — Mittlerer Schutzen-panzerwagen mit Wuhrfrahmen або Wurfrahmen 40. На кожному борту корпусу бронетранспортера було розміщено по три контейнери з реактивними снарядами.

Наведення у вертикальній площині здійснювалося зміною кута нахилу напрямних, у горизонтальному — поворотом всієї установки.

Пуск снарядів проводився за допомогою електричного дистанційного запалу з кабіни установки. Як правило, вогонь вівся залпами з чергуванням у кожному осколково-фугасних снарядів і запалювальних снарядів. В жаргоні німецьких солдатів ця установка отримала назви Stuka zu Fuß (тобто «піший Ju 87») і Heulende Kuh («корова, що мукає»)[2]

Bundesarchiv Bild 101I-216-0417-09, Russland, schwerer Wurfrahmen an Schützenpanzer

Також в невеликих кількостях для виробництва таких самохідних реактивних мінометів використовувалися трофейні французькі танкетки Рено UE (озброювалися чотирма ракетами, при цьому напрямні розташовувалися по бортах попарно або на кормі) і танки Hotchkiss H35 (озброювалися чотирма ракетами по дві ракети побортно).

Аналогічним чином німці обладнали деяку кількість захоплених американських бронетранспортерів M3

Боєприпаси[ред. | ред. код]

28см / 32 см ракети — могли зберігатися і транспортуватися в своїх тарних ящиках. Безпосередньо ці ж ящики могли виконувати роль метального устаткування. Себто, після під'єднання кабелів вмикання детонатора пуску вогонь міг вестися безпосередньо з цих ящиків.

Ящики були відкриті, являли собою дерев'яні рами (у деяких випадках — металеві замість дерева). Були обладнані маленькими навісними ніжками для перенесення їх та для забезпечення невеликих коректувань по висоті перед стрільбою.

Пульт управління, підключений до ракети з кабіни БТР за допомогою кабелю, використовувався для стрільби.

Озброєння[ред. | ред. код]

280-мм ракети містили в собі вибухової речовини в обсязі, як 50 кілограмів у тротиловому еквіваленті. 320-мм ракети містили 38 літрів запальної рідини, виготовленої із суміші бензину і дизельного палива (40 кг т.зв. Flammöl). Боєкомплект перевозився в передній частині кузова БТР.

Дальність стрільби фугасним снарядом (Sprenggranate) з пересувної пускової установкою — 1,9 тис. м, а запальними снарядами (Flammgranate) становила 2,2 тис. м.

Для повного залпу необхідно 10 секунд. У більшості випадків боєкомплект складається з п'яти 280-мм ракет і одного 320 мм снаряду або по три одиниці обох видів.

На бронетранспортери Sd.Kfz.251 / 1 як допоміжна зброя встановлювалося до двох 7,92-міліметрових кулеметів MG-34 чи MG 42. Боєкомплект становив 2010 патронів. Бойова вага БТР у варіанті самохідної установки — до 9140 кілограм. Розрахунок подібного бронетранспортера складався з 7 осіб.

Стрільба цими снарядами могла вестися з Wurfgerät 40 і 41, з Nebelwerfer 41, Schwerer Wurfrahmen 40 на напівгусеничному SPW Sd.Kfz. 251 чи Schwerer Wurfrahmen на Infanterieschlepper UE.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. По три метальних устаткування з кожного борту
  2. При стрільбі установка створювала відповідний протяжний звук