Очікує на перевірку

Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Основна інформація
Дата народження7 (19) листопада 1859[1][2]
Місце народженняГатчина, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[3]
Дата смерті28 січня 1935(1935-01-28)[3][2][…] (75 років)
Місце смертіМосква, СРСР[3]
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоРосійська імперія і СРСР
Віросповіданняправославна церква
Професіїкомпозитор, диригент, музикознавець, музичний педагог
ОсвітаСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учніГлієр Рейнгольд Моріцевич, Feodor Koenemannd[5], Задерацький Всеволод Петрович, Зорич Стефанія Петрівна і Баланчивадзе Андрій Мелітонович
Жанриопера
Magnum opusCaucasian Sketches, Suite No. 1d
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
народний артист РРФСР
У шлюбі зЗарудна Варвара Михайлівна[6]
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов Михайло.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іпполітов.

Михайло Миха́йлович Іполит́тов-Іва́нов (справжнє прізвище — Іва́нов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський і радянський композитор, диригент, музикознавець, музичний педагог. Народний артист Республіки (1922). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (30.01.1934). Чоловік оперної співачки В. М. Зарудної.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакіївському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій у 1882 році закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова.

У 1882—1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища.

З 1893 року, на запрошення Чайковського, Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а у 1906—1922 рр. — її директор.

У 1899—1906 роки — диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова та Опери Зіміна, а з 1925 — Большого театру. Під його керівництвом вперше були виконані опери «Царська наречена», «Кощій Безсмертний» та ін.

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі[7].

Педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

Величезне значення мала його педагогічна діяльність. У Московській консерваторії Іполитов-Іванов викладав гармонію, інструментування, композицію, вів оперний клас. Серед його учнів — А. М. Баланчивадзе[8], С. Василенко, Р. Гліер, О. Гольденвейзер, Р. Мелікян, К. Закарян, К. Ігумнов, Теодор Бубек.

З 1906 року — директор консерваторії. Віддавав багато сил збереженню традицій Московської консерваторії у роки Першої світової війни і Жовтневої революції, прагнув зберегти її професорсько-викладацький склад, вишукував необхідні кошти та ін. У 1917 разом із дружиною організував Оперно-вокальну студію імені П. І. Чайковського (існувала до 1924 року). 2 жовтня 1922 року Рада консерваторії прийняла відставку Іполитова-Іванова з посади ректора.

Творчість

[ред. | ред. код]

У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був далеким від новацій. Переважну увагу приділяв жанру опери.

Список творів

[ред. | ред. код]
Михайло Михайлович Іпполітов-Іванов (з поштової картки, 1912 рік)

Опери

[ред. | ред. код]
  • «Рут», 1887.
  • «Азра», 1890.
  • «Ася», 1900.
  • «Зрада», 1910.
  • «Оле з Нордланд», 1916.

Оркестрові твори

[ред. | ред. код]
  • «Симфонія», 1907.
  • поема «Мцирі», 1924.
  • «Яр-Хмель», 1881. Увертюра.
  • «Кавказькі ескізи», 1894.
  • «Іверія», 1895.
  • «Музичні картинки Узбекистану», 1934.
  • «Каталонська сюїта», 1934.
  • «Ювілейний марш», 1931.

Твори для камерно-інструментальних ансамблів

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • «Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895.
  • «Вчення про акорди, їх побудова і дозвіл», 1897.
  • «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).

У листопаді 2019 року в Москві поруч з Державним музично-педагогічним інститутом відкрито перший пам'ятник М. Іпполітову-Іванову (автор — скульптор Айдин Зейналов).

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119186144 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Ипполитов-Иванов Михаил Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Г. Риман Кёнеман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 618.
  6. ↑ Г. Риман Зарудная // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1514.
  7. ↑ Могила М. М. Іпполітова-Іванова на Новодівичому кладовищі. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 15 квітня 2012.
  8. ↑ Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 2. Ангола — Барзас. 1970. 632 стр., илл.: 47 л. илл. и карт.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іпполітов-Іванов_Михайло_Михайлович&oldid=43076647