Авдєєв Михайло Васильович
Михайло Васильович Авдєєв | |
---|---|
біл. Міхаіл Васільевіч Аўдзееў | |
Народження | 2 (15) вересня 1913 Haradzieckd, Chaussky Uyezdd, Могильовська губернія, Російська імперія |
Смерть | 22 червня 1979 (65 років) Москва, СРСР |
Поховання | Кунцевський цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Винищувальна авіація |
Освіта | Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського (1933) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1949) |
Роки служби | 1932—1964 |
Партія | ВКП(б) |
Звання | Генерал-майор авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна • Оборона Севастополя (1941—1942) |
Нагороди |
Михайло Васильович Авдєєв (біл. Міхаіл Васільевіч Аўдзееў; 2 (15) вересня 1913 — † 22 червня 1979) — радянський військовий льотчик 1-го класу, генерал-майор авіації (1957), Герой Радянського Союзу (1942).
Народився 2 (15 вересня) 1913 року в селі Городецку Могильовської губернії (нині Горецького району Могильовської області Білорусі) в родині селянина. Білорус. Жив і вчився в Ленінграді.
У Червоній Армії з липня 1932 року. Навчався у Ленінградській військово-теоретичній школі льотчиків, а потім закінчив Ворошиловградську військово-авіаційну школу пілотів.
З 1934 року у військово-повітряних силах військово-морського флоту СРСР. Служив пілотом в 24-й авіаційній ескадрильї. З квітня 1938 року служив в 1-й авіаційній ескадрильї ВПС Чорноморського флоту в Євпаторії, командував ланкою, з квітня 1940 року — начальник штабу ескадрильї. Член ВКП (б) з 1938 року. З серпня 1940 року служив в 32-му винищувальному авіаполку ВПС Чорноморського флоту, командир ланки, з лютого 1941 року — заступник командира ескадрильї.
Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював всю війну в 8-му винищувальному авіаполку, який у квітні 1942 року одним з перших у ВПС отримав гвардійський прапор і став іменуватися 6-м гвардійським винищувальним авіаційним полком. Воював заступником командира ескадрильї, з січня 1942 року командував ескадрильєю.
До червня 1942 року здійснив понад 300 бойових вильотів, в 63 повітряних боях збив дев'ять літаків противника, завдав значної шкоди його військам сміливими штурмовими ударами.
В червні 1942 року в небі над Севастополем гвардії капітан Михайло Авдєєв здійснив самий складний за всю Другу світову війну авіаційний маневр. Тікаючи від переслідування двох німецьких винищувачів, він повів літак нижче рівня дахів будинків і пролетів таким чином по кільком вулицям міста, після чого розвернувся над Приморським бульваром, обігнув Костянтинівську казематовану батарею і зміг втекти від переслідувачів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 червня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітану Авдєєву Михайлу Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 858)[1].
З липня 1942 року Михайло Авдєєв заступник командира полку, з березня 1943 року — на посаді помічника командира полку з льотної підготовки та повітряному бою. З квітня 1943 по листопад 1944 року командував 6-м гвардійським Севастопольським двічі Червонопрапорним винищувальним авіаційним полком ВПС Чорноморського флоту. Брав участь в обороні Одеси, Севастополя, Кавказу, в боях за Новоросійськ і при звільненні Таманського півострова, в Кримській, Одеській, Яссько-Кишинівській наступальних операціях. Всього за роки війни М. В. Авдєєв здійснив понад 500 бойових вильотів, провів понад 90 повітряних боїв, збив 12 літаків противника особисто і 6 в групі.
Після війни продовжував службу у ВПС. У 1945 році закінчив академічні курси офіцерського складу ВПС і ППО при Військово-морській академії імені К. Е. Ворошилова. Літав на багатьох типах реактивних літаків.
- у травні 1945 — березні 1947 року — командир 6-ї винищувальної авіаційної дивізії ВПС Північного флоту;
- у квітні 1949 — квітні 1950 року — командир 92-ї змішаної авіаційної дивізії;
- у квітні 1950 — травні 1951 року — командир 601-ї штурмової авіаційної дивізії ВПС 4-го ВМФ (Балтійське море);
- у травні 1951 — листопаді 1953 року — заступник начальника з льотної підготовки Вищих офіцерських льотно-тактичних курсів авіації ВМС;
- у листопаді 1953 — березні 1956 року — помічник начальника управління ВПС 8-го ВМФ;
- у березні 1956 — вересні 1958 року — командир 9-го винищувального авіаційного корпусу ВПС Балтійського флоту;
- у вересні—листопаді 1958 року — 1-й заступник командувача 42-й повітряною армією Бакинського округу ППО;
- у листопаді 1958 — квітні 1960 року — заступник начальника авіації Бакинського округу ППО;
- у липні 1960 — серпні 1961 року — начальник авіації 8-ї окремої армії ППО;
- у грудні 1961 — березні 1964 року — заступник командувача ВПС Північно-Кавказького військового округу — начальник відділу бойової підготовки та вищих навчальних закладів.
З березня 1964 року Михайло Авдеев в запасі. Жив у Москві. У 1967 році видав мемуари під назвою «У самого Чорного моря». Вони оповідають про героїчну службу радянських льотчиків в період війни, починаючи з оборони Одеси і Севастополя, і закінчуючи звільненням країн Східної Європи. Мемуари вийшли в трьох частинах[2].
Помер 22 червня 1979 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві (ділянка 9-3).
Нагороджений орденом Леніна (1942), шістьма орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1943, 1944, 1954, 1956), орденом Суворова 3-го ступеня (1944), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1946), двома орденами Червоної Зірки (1949, ????), медалями, іноземної нагородою — орденом «Морський хрест» (США, 1943).
Прізвище Михайла Авдєєва золотом викарбуване на Меморіалі на честь героїв другої оборони Севастополя в Севастополі.
В Качинському гарнізоні, на аеродромі якого базувався полк Авдєєва, навпрои Будинку офіцерів на Алеї Героїв встановлене погруддя Михайла Авдєєва[3].
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-морского флота» от 14 июня 1942 года [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 30 июня (№ 24 (183)). — С. 1.
- ↑ Электронная библиотека RoyalLib.ru [Архівовано 30 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 1 (рос.)
- Герои Советского Союза — могилевчане. Минск, 1965
- Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Лурье В. М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946—1960. — М., 2007.
- Народились 15 вересня
- Народились 1913
- Уродженці Могильовської губернії
- Померли 22 червня
- Померли 1979
- Померли в Москві
- Поховані на Кунцевському кладовищі
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени КПРС
- Генерал-майори авіації (СРСР)
- Кавалери Військово-морського хреста (США)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова III ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Севастополя»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Радянські льотчики Другої світової війни
- Учасники другої оборони Севастополя
- Герої Радянського Союзу — білоруси
- Мемуаристи
- Персоналії:Санкт-Петербург