Авґуст Вайсман

Авґуст Вайсман
нім. August Weismann
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Leopold August Weismann
Народився	17 січня 1834(1834-01-17)[…] Франкфурт-на-Майні, Вільне місто Франкфурт, Німецький союз
Помер	5 листопада 1914(1914-11-05)[…] (80 років) Фрайбург, Баден-Вюртемберг
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	біолог, зоолог, генетик, лікар, еволюціоніст, ботанік
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	біологія, медицина, зоологія, еволюційна біологія і генетика
Заклад	Фрайбурзький університет
Посада	таємний радник
Науковий керівник	Рудольф Лейкарт
Відомі учні	Adolf Fritzed
Аспіранти, докторанти	Марія Емілія Снетляге Richard Beckerd Alfred Kühnd
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Шведська королівська академія наук Гайдельберзька академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Австрійська академія наук Баварська академія наук Прусська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук
Нагороди	Медаль Котеніуса (1876) Медаль Дарвіна-Воллеса (1908) іноземний член Лондонського королівського товариства (30 червня 1910)
Авґуст Вайсман у Вікісховищі

Фрідріх Леопольд Авґуст Вайсман (нім. Friedrich Leopold August Weismann, 17 січня 1834, Франкфурт-на-Майні — 5 листопада 1914, Фрайбург) — німецький біолог. Ернст Майр назвав його другим за значенням еволюційним біологом 19-го століття після Чарльза Дарвіна.

Вайсман відстоював «теорію статевих клітин», згідно з якою у багатоклітинному організмі статеве розмноження відбувається за допомогою зародкової лінії — статевих клітин, таких як яйцеклітина та сперматозоїди. Інші клітини тіла — соматичні клітини — не функціонують як агенти спадковості. Ефект односторонній: клітини зародкової лінії виробляють соматичні клітини та інші клітини зародкової лінії, на клітини зародкової лінії не впливають ознаки, надбані соматичними клітинами протягом життя. Генетична інформація, таким чином, не передається від соми до зародкової лінії, правило, відоме як «бар'єр Вайсмана».

Ця ідея суперечила іншій популярній на той час ідеї, що відстоювала успадкування надбаних характеристик, запропонованій Жаном Батистом Ламарком, яку Чарльз Дарвін вважав надзвичайно правдоподібною для пояснення змін, на які діє природний відбір. Проте це була тільки ідея, яка вимагала експериментального доказу. Фактично, через те що це негативна ідея, повний доказ полягав би в усуненні всіх мислимих засобів, якими може відбуватися передача інформації від соми до зародкової лінії. Вайсман, який звичайно не знав всієї складності сучасної генетичної теорії, ніяким чином не міг забезпечити такий доказ. Інколи бар'єр Вайсмана невірно змішують із центральною догмою молекулярної біології. Проте остання стверджує, що інформація може передаватися лише від ДНК до ДНК і РНК, але не від РНК до ДНК, що, як зараз відомо, не завжди вірно.

Попри відсутність доказів на час висунення, ідея бар'єра Вайсмана центральна у теперішній загальноприйнятій теорії еволюції, точніше Синтетичній теорії еволюції. Згідно з цією теорією, зокрема, мінливість пов'язана зі змінами у клітинах зародкової лінії, як це і було запропоновано Вайсманом.

Ідеї Вайсмана передували відкриттям Ґреґора Менделя, і хоча Вайсман скептично ставився до його робіт, його молодші послідовники незабаром знайшли зв'язок між цими роботами.

У Радянському Союзі наприкінці 1940-х років послідовниками Т. Д. Лисенка ідеї Вайсмана було оголошено антинауковим і реакційними, що надовго зупинило розвиток радянської генетики.