Очікує на перевірку

Айманов Шакен Кенжетайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айманов Шакен Кенжетайович
каз. Шәкен Айманов
Шакен Айманов
у ролі Джабаева у фільмі «Джамбул», 1952
Ім'я при народженніШахкерім (каз. Шаһкерім)
Народився2 (15) лютого 1914
Баянаул
Помер23 грудня 1970(1970-12-23) (56 років)
Москва, СРСР
·збиття транспортним засобомd
ПохованняЦентральне кладовище Алматиd
Країна СРСР
Національністьказах
Діяльністьактор, кінорежисер, театральний режисер, сценарист
ЗакладКазахфільм
ЧленствоСК СРСР
Роки активності1938—1970
Жанрсоціалістичний реалізм
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1967 Орден Трудового Червоного Прапора — 1946 Орден «Знак Пошани»
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
 Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний артист СРСР— 1959 Сталінська премія — 1952 Лауреат Державної премії Казахської РСР— 1967 Лауреат Державної премії Казахської РСР— 1972
IMDbID 0015004

Шаке́н (Кенжета́йович) Айма́нов (каз. Шәкен Кенжетайұлы Айманов, справжнє ім'я — Шахкерім (каз. Шаһкерім),[1] 1914—1970) — казахський радянський актор, режисер театру і кіно, сценарист. Народний артист СРСР (1959).

Біографія

[ред. | ред. код]

Шакен Айманов народився 2 (15) лютого 1914 в Казахстані, в Баян-Аулі, Семипалатинської області, яка на той час входила до складу Російської імперії (нині — в Павлодарській області Казахстану) в сім'ї селянина-скотаря. Походить з роду Суюндиків.

У 1928 році закінчив середню школу. У 1931—1933 роках навчався в Казахському педагогічному технікумі в Семипалатинську[2].

У 1933 році на запрошення письменника Габіта Махмутовича Мусрепова приїхав до Алмати, де був прийнятий в трупу Казахського театру драми (нині Казахський державний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова), в 1947—1951 роках — головний режисер і художній керівник цього театру, де працював до 1953 року — пройшов шлях від молодого актора до головного режисера та художнього керівника[3]. За час роботи в театрі проявив акторську майстерність, якій була притаманна яскравість психологічної характеристики[4]. Зоряна роль Айманова — образ Отелло. На святкуванні 400-річчя Вільяма Шекспіра у Великій Британії він прочитав зі сцени монолог Отелло, і це була справжня подія — вперше великий Шекспір звучав на підмостках Британії казахською мовою[3].

З 1938 року знімався в кіно. З 1954 року — режисер кіностудії «Казахфільм»[4].

У фільмі «Безбородий обманщик» Айманов виступив як співавтор сценарію, режисер-постановник і виконавець головної ролі. Картина «Наш милий лікар» принесла йому всесоюзну славу. Айманов вперше використав у своєму фільмі елемент «камео». Сценарій картини «Ангел у тюбетейці» взято з життя. Його родичка Айнакуль-апа хотіла одружити свого молодшого сина і шукала наречену. На Першому московському міжнародному кінофестивалі[ru] в 1959 році було змагання з танців. Тоді вперше танцювали бугі-вугі. Айманов танцював з американської кінозіркою Елізабет Тейлор і отримав перше місце. У 1963 році на Московському міжнародному кінофестивалі[ru] згідно з негласною директивою мав перемогти радянський фільм. Журі розділилося. Вирішальний голос був відданий на користь італійця Федеріко Фелліні. Це був голос кінорежисера Айманова[3].

З 1963 року — перший секретар правління Спілки композиторів Казахської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради Казахської РСР четвертого і сьомого скликань.

На 56-му році життя Шакен Айманов загинув у дорожньо-транспортній пригоді — збитий машиною на вулиці Горького в Москві 23 грудня 1970[5]. Похований в Алмати на Центральному кладовищі.

Родина

[ред. | ред. код]

Театральна творчість

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 1945 — «Амангельди» Ш. Х. Хусаїнова
  • 1947 — «Дружба і любов» А. Абишева
  • 1948 — «Поєдинок» Х. Жумалиева і А. Сарсенбаєва
  • 1949 — «Таланти і шанувальники» А. Н. Островського
  • 1949 — «Абай» М. О. Ауезова і Л. С. Соболєва
  • 1951 — «Калиновий гай» О. Є. Корнійчука
  • 1958 — «Ахан-Сере і Актокти» («Трагедія поета») Р. Мусрепова
  • «Людина з рушницею» Н. Ф. Погодіна
  • «Закон честі» О. П. Штейна[ru]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 1960 — В одному районі (спільно з В. Саввіним)
  • 1961 — Пісня кличе (спільно з К. Сатибалдінмм і М. Ерзинкян)
  • 1964 — Безбородий обманщик (спільно з К. Варшавським)
  • 1968 — Ангел у тюбетейці (спільно з Я. Зискіндом)
  • 1969 — У підніжжя Найзатас (спільно з Т. Маткаримовим)

Художній керівник

[ред. | ред. код]
  • 1959 — Дорога життя
  • 1966 — Крила пісні

Озвучування

[ред. | ред. код]

Звання, нагороди, відзнаки

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Пам'ятник актору і режисеру Шакену Айманову
  • Творчості Айманова присвячений документальний фільм «Шакен Айманов» (1974).
  • В Алмати ім'ям Шакена Айманова названа вулиця і кіностудія «Казахфільм» (1984), на будинку, де жив режисер, встановлена меморіальна дошка.
  • На території кіностудії «Казахфільм», встановлений мармуровий бюст митця. При кіностудії створили музей-кабінет Айманова.
  • В даний час в місті Павлодар існує кінотеатр названий його ім'ям.
  • В Алмати з 2003 по 2014 рік проходив щорічний фестиваль ігрових і анімаційних фільмів «Зірки Шакена»[kk].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рекомендаційний бібліографічний покажчик / Національна бібліотека РК. «Voxpopuli.kz». Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  2. ↑ Жолдасбекұлы М., Салғараұлы Қ., Сейдімбек А. Айманов Шәкен // Елтұтқа. Ел тарихының әйгілі тұлғалары. — Астана : KÜL TEGIN, 2001. — С. 335-336. — 358 с. — ISBN 9965-441-26-X. (казах.)
  3. ↑ а б в 20 фактов о Шакене Айманове, которые вы не знали. Kazakh-tv.kz (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)
  4. ↑ а б Шәкен Кенжетайұлы Айманов // Қазақ әдебиеті. Энциклопедиялық анықтамалық. — Алмати : «Аруна Ltd.» ЖШС, 2010. — ISBN 9965-26-096-6. (казах.)
  5. ↑ Киноистории Шакена Айманова. «Voxpopuli.kz». Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017. (рос.)
  6. ↑ а б в К 100-летию Шакена Айманова: было у отца три сына. www.inform.kz. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)
  7. ↑ Внучка Шакена Айманова посетила родину своего знаменитого деда (рос.). www.inform.kz. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айманов_Шакен_Кенжетайович&oldid=43620247