Координати: 45°48′55″ пн. ш. 34°37′00″ сх. д. / 45.815277777778° пн. ш. 34.616666666667° сх. д. / 45.815277777778; 34.616666666667
Очікує на перевірку

Акчора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акчора


Координати 45°48′55″ пн. ш. 34°37′00″ сх. д. / 45.815277777778° пн. ш. 34.616666666667° сх. д. / 45.815277777778; 34.616666666667

Країна  Україна
Адмінодиниця Джанкойський район (1921—2023)
Часовий пояс UTC+2
OSM ↑1754553 ·R (Джанкойський район (1921—2023))
Акчора. Карта розташування: Україна
Акчора
Акчора
Акчора (Україна)
Мапа

Акчора (після 1945 року Василівка; крим.: Aqçora, Ак'чора) — ліквідоване село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташовувалося на північному сході району, на Сиваському півострові Тюп-Тархан, приблизно за півкілометра на південний схід від сучасного села Чайкіне[1].

Динаміка чисельності населення

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Ідентифікувати село серед найчастіше сильно перекручених[8] назв Таманського кадилика в Камеральному Описі Криму… 1784 поки не вдалося. Після анексії Кримського ханства Росією (8) 19 квітня 1783 року[9], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[10]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Перекопського повіту Новоросійської губернії[11]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[12], Акчора було включене до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються зі свідченням у якій волості скільки числом дворів і душ … від 21 жовтня 1805 в селі Акчора вважалося 10 дворів, 53 кримських татарина, 5 ясирів і 10 циган[2]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Ак чора позначено з 12 дворами[13]. Після реформи волосного поділу 1829 Акчора, відповідно до «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829», залишилася в складі Тузакчинської волості[14]. На карті 1836 в селі 19 дворів[15]. Потім, мабуть, в результаті еміграції кримських татар, село помітно спорожніло і на карті 1842 село записане як Акчера і позначено умовним знаком «мале село» (це означає, що в ньому налічувалося менше 5 дворів)[16].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Акчора — власницьке татарське село з 12 дворами і 44 жителями при колодязях[3]. На карті 1865—1876 років у селі Акчора відзначено 10 дворів[17]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», що включила результати Х ревізії 1887, записана Ак-Чора з 28 дворами і 138 жителями[4].

Після земської реформи 1890 проку віднесли до Ак-Шеїхської волості. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в Акчері вважався 171 житель у 15 дворах[5]. На 1914 в селищі діяло татарське міністерське училище[18]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік , у селі Акчора (татарська) Ак-Шеїхської волості Перекопського повіту вважалося 65 дворів з татарським населенням у кількості 255 осіб приписних жителів[6].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту (перетвореного з Перекопського) був створений Джанкойський район[19]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[20] і село включили до його складу. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Акчора (татарське), центрі Акчоринського (татарського) (згодом Тюп-Акчоринського) сільради Джанкойського району, нараховувався 41 двір, з них 40 селянських, числилося 186 осіб. За національністю обраховано: 183 кримських татарини, 3 росіян, діяла татарська школа[7].

В 1944, після очищення Криму від нацистів, за Постановою ДКО СРСР № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[21]. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову ДКО СРСР № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[22], і у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[23]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Тюп-Акчора був перейменований на Василівку, а Тюп-Акчорінська сільрада — на Василівську[24]. З 25 червня 1946 року селище у складі Кримської області РРФСР[25], а 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[26]. Час включення до Зарічненської сільради з доступних джерел не з'ясовано: на 15 червня 1960 року село вже значилося у її складі . Ліквідоване до 1968 року (згідно з довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968 року» — у період з 1954 по 1968 роки).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 20 травня 2019.
  2. ↑ а б Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 107.
  3. ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 75. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
  4. ↑ а б Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  5. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  6. ↑ а б Часть 2. Выпуск 4. Список населенных пунктов. Перекопский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 8.
  7. ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 16, 17.
  8. ↑ Henryk Jankowski. A Historical-Etymological Dictionary of Pre-Russian Habitation Names of the Crimea. — Leiden — Boston, : Brill Academic Pub, 2006. — 1298 с. — ISBN 9004154337.
  9. ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
  10. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  11. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  12. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  13. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
  14. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 136.
  15. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  16. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  17. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-b. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  18. ↑ Памятная книжка Таврической губернии на 1914 год / Г. Н. Часовников. — Таврический Губернский Статистический комитет. — Симферополь : Таврическая Губернская Типография, 1914. — С. 286.
  19. ↑ История Джанкойского района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  20. ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  21. ↑ Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44. «О крымских татарах»
  22. ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма».
  23. ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (10 листопада). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
  24. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населённых пунктов Крымской области»
  25. ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
  26. ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акчора&oldid=37522223