Тритон гірський
| Тритон гірський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Ichthyosaura alpestris (Laurenti, 1768) | ||||||||||||||||||
 Ареал альпійського тритона | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
* Triturus alpestris (Laurenti, 1768)
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Тритон гірський або альпійський (Ichthyosaura alpestris) — єдиний вид тритонів роду Середній тритон, відомий своїм яскравим забарвленням.
Гірський тритон поширений на більшій частині території Центральної Європи — від Франції на заході до Румунії і українських Карпат на сході. Північна межа ареалу проходить по території Німеччини і південних областей Польщі. Рідше зустрічається на півночі Іспанії, півночі Італії, в Угорщині, Болгарії, Австрії, Данії, Греції. Вид не зустрічається в Португалії[2]. В Україні поширений номінативний підвид. У межах України живе в Карпатах. Північна межа проходить Львівською областю (Пустомитівський р-н), південна доходить до м. Чернівці. Межі західної та східної частин ареалу приблизно збігаються з початком передгір'я. Типові стації — заліснені схили і зволожені ділянки полонин, букові, мішані і хвойні ліси, заплави гірських річок, криволісся.
Вивчення альпійських тритонів у сезон розмноження (Карпатський регіон) показали, що їхня чисельність коливається від 1 до 80-100 особин на 100 м берегової лінії. За результатам обліків у період після закінчення шлюбного сезону з'ясовано, що цей показник тут зменшується та коливається від поодиноких особин до 10-15.
Дослідження у 50 різних біогеоценозах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей показали, що альпійський тритон (поряд із карпатським) трапляється у них майже у 70% випадків. Його середня щільність тут становить зазвичай 3-7 ос./м², чисельність самців (70%) перевищує чисельність самиць.
Обліки у Чернівецькій та Івано-Франківській областях свідчать про нижчу чисельність альпійського тритона у цьому регіоні: від 1,2 ос./м² площі водойм у районі масиву Скибівські Горгани у Карпатському національному парку до 1,6 ос./м² у низькогір'ях Покутсько-Буковинських Карпат національного парку «Вижнецький». Його середня чисельність порівняно з карпатським тритоном у регіоні дослідження істотно нижча — приблизно у 3,9-12,6 раза.
Тритони цього виду характеризуються доволі високою здатністю до освоєння нових водоймищ. Так, в одному з регіонів Німеччини, у трьох створених поруч з існуючими раніше водоймами (відстань від 300 до 1800 м) чисельність М. alpestris від 14 особин у 1995 р. зросла до 3326 особин у 2001 р., однак у 2002 та 2003 рр. коливалася відповідно від 1866 до 1656 тварин. Результати дослідження також дозволили дійти висновку про відсутність прямого зв'язку між успішним розмноженням та розмірами популяції.
Загальна довжина тіла гірського тритона, включаючи хвіст, складає в середньому близько 11 см. Хвіст небагато коротше або рівний довжині тіла з головою. Протягом водної (личинкової) фази життя шкіра тритона гладка, під час наземного способу життя — горбиста[3].
Гірські тритони (особливо самці) забарвлені яскраво — спина сіро-коричнева, іноді майже чорна, з фіолетовими і темно-синіми плямами з боків тіла і на лапах, вогнено-руде черевце. Невисокий спинний гребінь прикрашений темними і світлими плямами, що чергуються. Самки мають скромніше забарвлення.
Після зимівлі прокидається від сплячки навесні в квітні або травні і майже відразу приступає до розмноження, яке відбувається у воді. Самки відкладають до 300 ікринок величиною 2-3 мм, прикріплюючи їх до підводних частин рослин, часто ікринки розміщуються групами до 7 шт. Після закінчення ікрометання, яке відбувається з травня по червень, дорослі особини повертаються до наземного способу життя. Викльов личинок відбувається через 20-30 днів. Спочатку їх довжина становить всього близько 7 мм, у водоймищах вони живуть, поки не виростуть до 2 см. Після закінчення метаморфозу в липні або серпні молоді тритони покидають водоймища. Відомі випадки часткового неотенічного розвитку, коли протягом декількох років личинки альпійського тритона не покидали рідне водоймище, при цьому вони зростали до 7-8 см. У вересні тритони ховаються під каменями або деревами, що впали, де впадають у сплячку до наступної весни[4].
Гірський тритон віддає перевагу лісовій місцевості з доступом до води в горбистих або гірських районах. За винятком шлюбного сезону альпійський тритон веде наземний спосіб життя. Протягом дня він в ховається в підліску, а під час шлюбного сезону — у водоймищах.
Дорослі особини харчуються дощовими черв'яками, личинками комах, равликами і павуками, під час водної фази харчуються дрібними ракоподібними.
Диплоїдний набір складається з 24 двоплечих (2n = 24,NF = 48) хромосом. Вивчення поперечно-смугастого C-забарвлення хромосом показало, що для М. alpestris характерний розвиток інтерстиційних смуг на 4-й, 6-й парах та дистальної смуги на 13-й парі хромосом. Інші відміни стосуються статевих хромосом та особливостей мейозу. Цікаве припущення, що відміни в розподілі С-смуг при поперечно-смугастому забарвленні хромосом не можуть бути причиною генетичної ізоляції та видоутворення, а радше є його наслідком.
Порівняльне вивчення генетичної мінливості альпійського тритона у Східних Карпатах та в інших ділянках ареалу показало їх низьку гетерозиготність — 0,023 (для двох вибірок 0,027), хоча цей показник для альпійського тритона з Польщі становив 0,183,Югославії — 0,154, Піренеїв — 0,063, Балкан — 0,153, Татр — 0,183.
Вивчення рівня гетерозиготності альпійських тритонів з популяцій, що живуть на різних висотах на Іберійському п-ові не потвердило припущення, що гетерозиготність з підйомом у гори знижуватиметься внаслідок посилення ізоляції (хоча схожа тенденція раніше була встановлена для звичайного тритона).
Гірський тритон занесений до Червоної книги України і віднесений до II категорії (уразливі види)[5]. Основними причинами зменшення популяції гірських тритонів є забруднення лісів, пересихання, промерзання і забруднення водоймищ.
- ↑ Jan Willem Arntzen, Mathieu Denoël, Sergius Kuzmin, Vladimir Ishchenko, Pedro Beja, Franco Andreone, Robert Jehle, Per Nyström, Claude Miaud, Brandon Anthony, Benedikt Schmidt, Agnieszka Ogrodowczyk, Maria Ogielska, Jaime Bosch, Milan Vogrin, Miguel Tejedo (2009). Ichthyosaura alpestris: інформація на сайті МСОП (версія 2009) (англ.) 14 грудня 2008
- ↑ Опис і ареал розповсюдження [Архівовано 22 березня 2008 у Wayback Machine.](англ.) на сайті Global Amphibian Assessment [Архівовано 2011-04-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Опис виду Mesotriton alpestris(англ.) на сайті AmphibiaWeb
- ↑ Даревский І. З., Орлів Н. Л. Рідкісні і зникаючі тварини. Земноводні і такі, що плазують: Довідкова допомога // М.: Висш. шк., 1988. — з. 67-68. — ISBN 5-06-001429-0
- ↑ Опис виду [Архівовано 9 квітня 2005 у Wayback Machine.] на сайті Червоної книги України
Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ : Вид-во Раєвського, 2007. — 197 с.
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Тварини, описані 1768
- Pleurodelinae
- Земноводні Європи
- Земноводні України
- Земноводні Німеччини
- Земноводні Франції
- Земноводні Румунії
- Земноводні Польщі
- Земноводні Іспанії
- Земноводні Італії
- Земноводні Угорщини
- Земноводні Болгарії
- Земноводні Австрії
- Земноводні Данії
- Земноводні Греції
- Земноводні ЧКУ