Амто-мусанські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амто-мусанські мови
амто-мусіанські, амто-мусан, амто-мусіан
Поширені: Папуа Нова Гвінея
Класифікація: Папуаські
 Амто-мусанські мови
Групи:

амто
мусан
Кількість носіїв: 520 (2007)

Провінція Сандаун.

А́мто-муса́нські мови (також мови Амто-Мусан, мови Амто-Мусіан, амто-мусіанські мови) — мови амто і сіави (мусан, муса), що утворюють надсім'ю (сток) на рівні філи, найбільшої одиниці класифікації папуаських мов. Є ізольованими мовами, їхня спорідненість з яким-небудь іншим мовним генетичним об'єднанням поки не доведена[1][2]. Мови порівняно близькі одна до одної, але мовці не розуміють один одного. Число носіїв — близько 520 осіб (2007)[3][4].

Ареал і чисельність

[ред. | ред. код]

Ареал амто-мусанських мов займає область між ареалами мов стоку Квомтарі, філи Сепік-Раму і сім'ї Лефт-Мей[5]. Ці мови поширені серед жителів чотирьох селищ у центральній частині провінції Сандаун Папуа Нової Гвінеї. На мові амто розмовляють у селищах Амто, Аму та Хабійон — в округах Аманаб і Роккі Пік дистрикту Ванімо-Грін Рівер[en] — на південь від річки Верхній Сепік у напрямку річки Лефт-Мей та верхів'їв річки Самайя. На мові сіави говорять тільки в одному селищі, розташованому між селами Амто і Ама. Ареал мови сіави розташований на північний схід від ареалу мови амто. З півночі і заходу до них примикає область поширення мови абау філи Сепік-Раму, зі сходу — область поширення мов ітері і бо[en] сім'ї Лефті-Мей.

На мові амто говорить близько 300 осіб (2006), мовою сіаві — близько 220 осіб (2007).

Соціолінгвістичні відомості

[ред. | ред. код]

Амто-мусанські мови належать до категорії вразливих, але не перебувають під загрозою зникнення. Хоча кількість їхніх носіїв і є порівняно невеликою, але ці мови використовують усі покоління папуасів амто та сіаві, включно з молодшим поколінням. Для мовців амто-мусанських мов характерні різною мірою знання або розуміння мов сусідів — носії амто можуть говорити на сіаві, а носії сіаві — на амто. Крім цього, носії амто та сіаві на різному рівні володіють мовою ток-пісін. Для мови сіаві створена писемність, заснована на латинському алфавіті.

Лінгвістична характеристика

[ред. | ред. код]

Порядок слів — SOV. Тональність відсутня. Лексичні збіги в амто-мусанських мовах становлять 29%. Обидві мови мають 7% лексичних збігів із мовами арайскої сім'ї та 3% — з ізольованою мовою одіай.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Верба Н. К. Папуасские языки //Лингвистический энциклопедический словарь / Главный редактор В. Н. Ярцева. —М.: Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2.
  2. Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig, ред. (2016). Amto-Musan. Ethnologue: Languages of the World (19th Ed.). Dallas: SIL International. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 11 березня 2018.(Перевірено 20 листопада 2016)
  3. Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig, ред. (2016). Amto. A language of Papua New Guinea. Ethnologue: Languages of the World (19th Ed.). Dallas: SIL International. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.(Перевірено 20 листопада 2016)
  4. Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig, ред. (2016). Musan. A language of Papua New Guinea. Ethnologue: Languages of the World (19th Ed.). Dallas: SIL International. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 11 березня 2018.(Перевірено 20 листопада 2016)
  5. Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig, ред. (2016). Papua New Guinea, Map 5. Ethnologue: Languages of the World (19th Ed.) (англ.). Dallas: SIL International. Архів оригіналу за 11 березня 2018.(Перевірено 20 листопада 2016)(Проверено 20 ноября 2016)