Білий Анатолій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білий Анатолій Олександрович
Дата народження 1 серпня 1972(1972-08-01) (51 рік)
Місце народження Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Професія актор
Нагороди
Заслужений артист Росії майстер спорту СРСР
IMDb ID 0069783
anatoliybeliy.ru
CMNS: Білий Анатолій Олександрович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білий.

Анатолій Олександрович Білий (справжнє прізвище — Вайсман; нар. 1 серпня 1972, Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, Українська РСР) — російський актор театру, кіно, озвучування та дубляжу, сценарист і продюсер. Заслужений артист Російської Федерації (2006).

Виступив проти військового вторгнення Росії в Україну. В липні 2022 року звільнився з Московського Художнього театру і виїхав з Росії[2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Анатолій Білий народився у Брацлаві 1 серпня 1972 року. Закінчивши в 1989 році школу, вступив до Куйбишевського авіаційного інституту ім. С. П. Корольова (нині Самарський державний аерокосмічний університет імені академіка С. П. Корольова), де навчався за фахом «електронно-обчислювальні машини, системи, комплекси та мережі». Паралельно з навчанням в інституті захоплювався грою на гітарі, брав участь в КВК, грав у народному молодіжному театрі.

Беручи активну участь в народному молодіжному театрі, зрозумів, що спеціальність, на яку він вчиться, — «не його». Таким чином, Анатолій Білий вирішив поїхати до Москви і там вступив до театрального училища ім. М. С. Щепкіна (майстерня Миколи Афоніна), яке закінчив у 1995 році. Згодом проходив строкову військову службу в Театрі Російської армії.

З 1998 року — актор Московського академічного музичного театру ім. К. С. Станіславського, з 2003 року — актор Московського Художнього театру ім. А. П. Чехова.

25 вересня 2015 року А. Білий відкривав театралізовані онлайн-читання творів А. П. Чехова «Чехов живий».

Анатолій з дитинства захоплюється спортом. Він — майстер спорту з акробатики і має навички з фехтування.

Родина[ред. | ред. код]

  • Перша дружина (1995—2006): Марина Голуб — актриса і телеведуча. Шлюб бездітний.
  • Друга дружина (з 2006): Інесса Москвичова — дизайнер; у неї є від першого шлюбу дочка Катерина (нар.1998). Шлюб з А. Білим зареєстровано 1 червня 2013 року.
    • Діти від другого шлюбу: син — Максим (нар. 19.06.2007), дочка — Вікторія (нар. 29.06.2010).

Творчість[ред. | ред. код]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські роботи[ред. | ред. код]

  • 1996 — Королі російського розшуку (телесеріал)
  • 1999 — Мама — сутенер
  • 2001 — Ідеальна пара (телесеріал)
  • 2001 — Звичайні дні — Ларік
  • 2001 — Хазяїн імперії (телесеріал) — Олег
  • 2002 — Бригада — помічник Ігоря Введенського
  • 2002 — Щоденник вбивці — Ілля
  • 2003 — Спас під березами — бізнесмен Лисий
  • 2003 — Смак вбивства
  • 2003 — Наречена поштою / Mail Order Bride (Італія-США-РФ) — танцівник
  • 2003 — Злодії та проститутки. Приз — політ у космос — охоронець Васі Сталіна
  • 2004 — Мана (телесеріал) — слідчий Соболь
  • 2005 — Талісман кохання (телесеріал) — Олександр Уваров
  • 2005 — Той, що примножує печаль (телесеріал) — Олександр Серебровський
  • 2006 — Вовкодав з роду Сірих Псів — Вінітар
  • 2006 — Кінофестиваль (фільм) — Пашка Жук
  • 2006 — Жесть (фільм) — Олександр
  • 2006 — Сьомий день (фільм) — Микола
  • 2007 — Давай пограємо — лікар Аполон Карлович
  • 2007 — На шляху до серця (телесеріал) — Олексій Ковальов, кардіохірург
  • 2007 — Ніколи не забуду тебе — Володимир Волін
  • 2007 — Параграф 78 — Спам
  • 2007 — Ярік (фільм) — Борис
  • 2008 — Господа офицеры: Спасти императора (рос.) — комісар Бейтікс
  • 2008 — Застава Жиліна — Терейкін, старший лейтенант, начальник застави
  • 2008 — Помста: Зворотній бік кохання — Андрій Житков
  • 2008 — Ніхто, крім нас — однокурсник Євгенія Левашова
  • 2008 — Парі (фільм) — Ігор
  • 2008 — Найкраща (телесеріал) — Андрій Сорін
  • 2008 — Північний вітер (телесеріал) — Всеволод Гринько
  • 2008 — Тихе сімейне життя — Гліб
  • 2008 — Бережи мене, дощ — Євгеній Стєклов
  • 2008 — Ехо з минулого (фільм) — Віктор Жуков
  • 2009 — Брати Карамазови (телесеріал) — Іван Карамазов
  • 2009 — Одна сім'я (телесеріал) — Жуков, директор дитячого будинку
  • 2009 — Бажання (фільм) — Віктор, архітектор
  • 2009 — Слідами Фенікса (телесеріал) — Олексій
  • 2009 — Фонограма пристрасті — Косбуцький
  • 2010 — Багряний колір снігопаду — Костянтин Герстель
  • 2010 — Зона турбулентності
  • 2010 — У стилі Jazz — актор
  • 2010 — Сорок третій номер — Андрій Голота
  • 2010 — Приватний розшук полковника у відставці — Денис Конишев
  • 2010 — Хто я? (фільм) — слідчий
  • 2011 — Фурцева (телесеріал) — Микита Всеволожський
  • 2011 — Про що ще говорять чоловіки — Валерій, співробітник ФСБ
  • 2011 — Пандора (телесеріал) — Андрій Вітяєв
  • 2011 — Долина троянд (фільм) — Нуно
  • 2012 — 1812: Уланська балада — Кікнадзе
  • 2012 — Серпень. Восьме — Олексій, радник президента
  • 2012 — Сталевий метелик — Григорій Ханін, опер
  • 2012 — Довгонога і ненаглядний — Микола Ердман
  • 2013 — Метро (фільм) — Влад Константинов
  • 2013 — Вангелія (телесеріал) — Олексій Незнамов, радянський розвідник, лікар-гіпнотизер
  • 2013 — Шлюб за заповітом 3. Танці на вугіллі — Ілля Ковальов
  • 2013 — Я тебе ніколи не забуду (телефільм) — Сергій, водій
  • 2013 — Обіймаючи небо — Іван Котов (дорослий)
  • 2013 — Марафон (фільм) — Станіслав, ватерполіст
  • 2013 — Міські шпіони (телесеріал) — Андрій Шпагін
  • 2014 — Шагал — Малевич — Казимир Малевич
  • 2014 — Купрін (телесеріал) — чоловік Віри
  • 2015 — А зорі тут тихі… (фільм) — товариш «Третій», майор
  • 2015 — Орлова та Александров — Григорій Александров
  • 2015 — Бармен (фільм) — бармен
  • 2015 — Війна статей — Костянтин
  • 2015 — Сніг і попіл — Зіновій Борисович Вельямінов, полковник
  • 2015 — Спадкоємці (фільм) — Герман Борисович Звонаревський, політолог
  • 2015 — Терміново вийду заміж (фільм) — Микола
  • 2015 — SOS, Дід Мороз, або Все здійсниться! — Микола Андрійович Орлов, директор «Авторадіо»
  • 2016 — Чисте мистецтво — слідчий
  • 2016 — Заплющ очі — батько Фоки
  • 2016 — Стіна (телесеріал) — король Сигизмунд III
  • 2016 — Метелик (фільм) — Серж
  • 2016 — Я кохати тебе буду, можна? — Вадим
  • 2017 — Вибухова хвиля (фільм) — Денис Брунов
  • 2017 — Оптимісти — Черних
  • 2017 — Дім порцеляни (телесеріал) — Валерій Лужин, генерал КГБ
  • 2017 — Переплутані — Борис Морозов
  • 2017 — Садове кільце (телесеріал) — Андрій
  • 2017 — Портрет другої дружини (телесеріал) — Юрій Ратников
  • 2018 — День до — батько Мишка і Насті
  • 2018 — Ворона (телесеріал) — майор Сергій Кабанов, слідчий
  • 2019 — Вокально-кримінальный ансамбль — Аркадій Семенович Золотаревський, співак, зірка радянської естради
  • 2019 — Колл-центр (телесеріал) — Ігор Маркович Зуєв, підполковник ФСБ, біологічний батько Каті
  • 2021  — КАРАнтин — Фелікс

Озвучування та дубляж[ред. | ред. код]

Нагороди та призи[ред. | ред. код]

  • 2001 — Театральна премія «Комсомольської правди» за роль Штольца в спектаклі «Обломоff».
  • 2002 — Лауреат театральної премії «Чайка» у номінації «Деякі люблять гарячіше» за роль у виставі «Відверті полароїдні знімки», спільно з Євгеном Писарєвим.
  • 2003 — Лауреат театральної премії «Чайка» у номінаціях «Маска Зорро» за кращу чоловічу роль і «Синхронне плавання», спільно зі своїми партнерами по спектаклю за спектакль «Полонені духи».
  • 2006 — «Заслужений артист Російської Федерації».
  • 2007 — Лауреат театральної премії «Чайка» у номінаціях «Маска Зорро» (краща драматична роль) і «Синхронне плавання», спільно зі своїми партнерами по спектаклю за спектакль «Людина-подушка».
  • 2008 — Лауреат премії Благодійного фонду Олега Табакова разом з іншими творцями вистави «Людина-подушка» МХТ ім. А. П. Чехова, режисер Кирило Серебренніков, художник Микола Симонов, акторський ансамбль: Анатолій Білий, Олексій Кравченко, Сергій Сосновський, Юрій Чурсін) «За здатність відкривати нові можливості акторського мистецтва в пізнанні химерних вигинів людської психіки».

Псевдонім[ред. | ред. код]

Псевдонім «Білий» — це переклад прізвища з німецької на російську мову. Нерідко в титрах вказується під прізвищем Вайсман[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ Анатолий Белый уволился из МХТ и уехал из страны
  3. ↑ Анатолий Белый против вторжения России в Украину
  4. ↑ Анатолий Белый получил письмо с благодарностью от Стивена Спилберга [Анатолій Білий отримав листа з подякою від Стівена Спілберга]. Detali.
  5. ↑ Стивен Спилберг высоко оценил талант Анатолия Белого* [Стівен Спілберг високо оцінив талант Анатолія Білого*]. Spletnik.
  6. ↑ БЕЛЫЙ Анатолий Александрович, фото, биография. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білий_Анатолій_Олександрович&oldid=41598634