Влодзімєж Штаєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Влодзімєж Штаєр
Народження15 липня 1892(1892-07-15)[1]
Монреаль, Квебек, Канада
Смерть15 вересня 1957(1957-09-15)[1] (65 років)
Гданськ, Польська Народна Республіка
ПохованняГдиня
Країна Республіка Польща
Званняконтрадмірал
Війни / битвиПерша світова війна
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Медаль Незалежності золотий хрест Заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі срібний хрест ордена Virtuti Militari офіцер ордена Корони Італії Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

Володимир Володимирович Штаєр, або Влодзімєж Штаєр (15 липня 1892, Монреаль — 15 вересня 1957, Гданськ) — офіцер Російського імператорського флоту, пізніше польський контр-адмірал, головнокомандувач ВМС Польщі з 1947 до 1950 року. Також автор ряду книг, опублікованих під псевдонімом Брунон Дзіміч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Володимир Штаєр народився в родині етнічних поляків Влодзімежа Штаєра і Текли Вітольд-Александрович в м. Монреаль (Канада). Незабаром після його народження родина переїхала у Санкт-Петербург. У 1913 році закінчив морський кадетський корпус і курс морської артилерії. У тому ж році був призначений на крейсер «Аскольд» артилерійським офіцером. Брав участь в Першій Світовій війні, спочатку в Середземному морі, був поранений в 1917 р., продовжив військову службу в Фінляндії і Мурманську .

У 1919 році вступив на службу до польського флоту і отримав призначення в річковий військовий порт Модлин, де був помічником командира. У 1920 р. він створив III морський батальйон, на чолі якого вирушив на радянсько-польську війну. У 19201921 рр. служив заступником директора з навчальної роботи у військово-морському училищі, потім був призначений командиром канонерського човна МРП «Генерал Галлер». У 1924 р. прийняв командування канонеркою МРП «Комендант Пілсудський», через два роки був призначений командиром міноносця МРП «Мазур». Пройшов стажування в Школі артилерійських офіцерів в Тулоні. У 1926 р звільнився зі служби, але вже в 1927 р. був призначений на посаду начальника управління артилерії і озброєння при штабі ВМФ. Потім він став командиром навчального корабля (колишнього бронепалубного крейсера) «Балтика», потім прийняв командування Шкільної флотилією. У 1933—1935 р. командував флотилією протиторпедних есмінців. У 19351936 рр. служив начальником навчального центру фахівців флоту (Centrum Wyszkolenia Specjalistów Floty), і потім призначений капітаном порту Гдиня. В цей час він очолює комісію з прийому тральщиків і кораблів ORP Grom, ORP Gryf і ORP Błyskawica.

З 1937 року він командує укріпленим районом Гель. Під час німецької агресії проти Польщі керував обороною півострова Гель. 1 жовтня 1939 року він брав участь в брифінгу для головкому флоту Юзефа Унруга, на якому було прийнято рішення про капітуляцію. Взятий в полон, він перебував у наступних таборах: Oflag XB в Нінбург-на-Везері, Oflag XVIIC в Шпітталь-ан-дер-Драу, Oflag IIC в Вольденберге і Oflag XC в Любеку. Був звільнений в 1945 році.

Після закінчення бойових дій він повернувся на батьківщину і був прийнятий на службу в ВМФ. Він був призначений командиром порту Гдиня. У 1946 р. він очолював військово-морську місію в Москві і підписав угоду, за якою СРСР передав Польщі 23 корабля. Потім він командує морської зоною в Щеціні з бази Свіноуйсьце. У 1947 р. призначений головнокомандуючим польським флотом. У 1949 р. він запропонував зосередити військово-морські сили в Гдині, оскільки постачання і ремонт в Свіноуйсьце зіткнулося з серйозними труднощами. Він запросив радянських радників і продовжив військову службу на флоті до 5 років.

Підйом сталінізму в Польщі поклав край його кар'єрі. У 1950 р. він не дозволив службам безпеки заарештувати капітан-лейтенанта Збігнєва Венгляржа, командира МРП «Блискавіца». З цієї причини він був звільнений негайно і отримав лише невелику пенсію за віком. Вимушений шукати інший дохід, він працював в банку PKO спочатку в Гдині, а потім в м. Остроленка. Під час відлиги 1956 року одержав квартиру в Гданську (район Вжещ).

Одночасно з кар'єрою морського офіцера в 1930-х роках він зайнявся морської літературою. Спочатку він писав під псевдонімом Брунон Дзіміч, а з 1947 р. підписував свої твори своїм справжнім ім'ям.

Влодзімеж Штайер помер 15 вересня 1957 р. у військово-морському госпіталі в Гданську . Біл похований з військовими почестями на цвинтарі Захисників узбережжя в Редлово.

Звання

[ред. | ред. код]
Мічман 1913 (Російська імперія)
Лейтенант (Російська імперія)
Капітан-лейтенант 1917 (Російська імперія)
Капітан-лейтенант 1919 (Польща)
Командор-подпоручнік 1921 (Польща)
Командор-поручник 1932 (Польща)
Командор 1938 (Польща)
Контрадмірал 1946 (Польща)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Samotny krążownik» (1934)
  • «Skaza marynarska» (1937)
  • «Eskadra niescalona» (1939)
  • «Przygody mata Moreli» (1947)
  • «Samotny półwysep» (1957)

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На честь Влодзімежа Штаєра названі:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Julian Czerwiński, Małgorzata Czerwińska, Maria Babnis, Alfons Jankowski, Jan Sawicki. "Kadry Morskie Rzeczypospolitej. Vol. II. Polska Marynarka Wojenna. I partie. Korpus oficerów 1918—1947. — Gdynia : Wyższa Szkoła Morska, 1996. — ISBN 83-86703-50-4. (пол.)
  • Henryk Nakielski. «Jako i my odpuszczamy.» Rozdział — Wiatr historii. — Varsovia : Iskry, 1989. — ISBN 83-207-1250-5. (пол.)
  • Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943—1990. — Toruń : MS, 2010. — T. III. — S. 526—530. (пол.)