Вільгельм Шмід
| Вільгельм Шмідт | |
|---|---|
| Народження | 15 травня 1812 |
| Смерть | 25 березня 1872 (59 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | класицизм |
 Вільгельм Шмід у Вікісховищі | |
Вільгельм Шмід (Шмідт[1]; нім. Wilhelm Schmid, 15 травня 1812, Винники — 25 березня 1872, Львів) — архітектор. Народився у Винниках.[2] Від 1835 року працював у Львові. Ад'юнкт будівельного департаменту Галицького намісництва.[3] Проєктував житлові та адміністративні будинки у стилі пізнього класицизму з елементами бідермаєру та історизму. Працював на залізниці. Помер у Львові[4] 25 березня 1872 року. Похований на Личаківському цвинтарі.[5]
- Житловий будинок на нинішній вулиці Руставелі, 28 (не збережений)[6].
- Продовжив будівництво котеджів на Софіївці після Флоріана Ондерки і Йогана Зальцмана (не збереглись)[7].
- Дім Владислава Єльського на вулиці Міцкевича (нині Листопадового чину), 28 (1835—1838). Посередині колонного портика існувала фігура Матері Божої авторства Йогана Шімзера чи Павла Евтельє, нині втрачена[8].
- Дім Вензля Худетца на площі Міцкевича, 9 у Львові (1839, не збережений)[9].
- Нереалізований проєкт нового будинку школи при монастирі бенедиктинок у Львові. Датований 1839 роком. Мав постати при південному пряслі монастирського муру[10].
- Переобладнання штабу Генеральної військової комендатури на готель «Англійський» у 1840 році. Існував на місці нинішнього Етнографічного музею, що на проспекті Свободи, 15. Фасад було прикрашено рельєфами, що було рідкістю для архітектури пізнього класицизму у Львові після 1835 року[11]
- Дім Петра Міколаша на площі Смольки (нині площа Генерала Григоренка), 4 (1840). Не збережений, на його місці колишня прибуткова кам'яниця початку XX століття[8].
- Дім військової прокуратури на нинішній площі Соборній, 6 у Львові (1839—1840, співавтор Флоріан Ондерка)[12].
- Перебудова палацу Орловського на вулиці Пекарській, 13. Збереглись два проєкти 1854 і 1855 років[13].
- Перебудова палацу Замойських на вулиці Зеленій, 24 (1848—1852, рельєфи ймовірно Павла Евтельє)[14].
- Перебудова житлового будинку на вулиці Краківській, 17 у Львові (1852)[15].
- Перебудова споруди Оссолінеуму у Львові, після Йогана Зальцмана (1840—1850 роки). Тепер вулиця Стефаника[16].
- Керівництво відбудовою львівської ратуші у 1849—1851 роках. Проект Йогана Зальцмана[17].
- Будинок на нинішньому проспекті Шевченка, 22 (1852)[18].
- Реконструкція кам'яниці на нинішній вулиці Винниченка, 10 у Львові (1856)[19].
- Перебудова синагоги «Осе Тов» вулиці бічній Сикстуській (нині Банківська) у 1857 році. Будівля набула рис неороманського стилю[20].
- Проєкт Народного дому у Львові 1851—1864, будівництво вів Сильвестр Гавришкевич[21].
- Реконструкція будинку на вулиці Галицькій, 16 (1868)[22].
-
Колишній дім військової прокуратури -
Народний дім -
Дім на проспекті Шевченка, 22 -
Дім на Листопадового чину, 28
.jpg)
.jpg)
- ↑ Проект Україна. Австрійська Галичина / упоряд. та передм. М. Р. Литвина. — Х. : ЛА «Час читати», 2016. — іл. — С. 365, 367. — ISBN 978-617-7176-08-3.
- ↑ Mańkowski T. Początki nowożytnego Lwowa w architekturze. — Kraków : Wydawnictwo UJ, 1923. — S. 10.
- ↑ Lityński M. Gmach Skarbkowski na tle architektury lwowskiej w pierwszej połowie XIX wieku. — Lwów, 1921. — S. 62.
- ↑ Kronika // Gazeta Lwowska. — 10 kwietnia 1872. — № 83. — S. 458.
- ↑ Надгробок Вільгельма Шміда на Личаківському цвинтарі
- ↑ Mańkowski T. Początki… — S. 43.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені та призабуті // Галицька брама. — 2001. — № 11-12 (83—84). — С. 6.
- ↑ а б Rzeźba Lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku / Biriulow J.. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 26, 27. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Бірюльов Ю. О. Ще про площу Міцкевича. Факти, відомості, припущення // Галицька брама. — 1997. — № 9 (33). — С. 12.
- ↑ Бойко О. Г., Слободян В. М. З історії латинських монастирів Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2006. — Вип. 16. — С. 42.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Два століття головної вулиці Львова // Галицька брама. — 1998. — № 2 (38). — С. 7; Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 221. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Biriulow J. Rzeźba… — S. 27.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 188, 189; Mańkowski T. Początki… — S. 43.
- ↑ Стеців Т. Вілла на бастіоні (ґенеза кам'яниці Орловського-Боґдановіча-Мєрніка) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2009. — № 19. — С. 167—169.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 57.
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 170. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 189.
- ↑ Jaworski F. Ratusz lwowski. — Lwów: Wydawnictwo Towarzystwa miłośników przeszłości Lwowa, 1907. — S. 90—91, 93. (пол.)
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów : Centrum Europy, 2003. — S. 81. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Винниченка, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
- ↑ Гельстон Й. Синагоги Львова // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34—35). — С. 7; Архітектура Львова… — С. 301.
- ↑ Вуйцик В. С. Народний дім у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 164.
- ↑ Вуйцик В. С. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — № 10. — С. 55.
.jpg){kind=link}
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |