Площа Генерала Григоренка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Площа Генерала Григоренка
Львів
Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Петра Григоренка
Колишні назви
Пляц Єзуїцькі, Яггєлоньська (част.), пляц Смолькі, площа 17 Вересня, площа Смольки, Смолькіпляц, площа Смольки, площа Перемоги
радянського періоду (українською) площа 17 Вересня, площа Смольки, площа Перемоги
Загальні відомості
Координати 49°50′30″ пн. ш. 24°01′21″ сх. д. / 49.8416806° пн. ш. 24.0225250° сх. д. / 49.8416806; 24.0225250Координати: 49°50′30″ пн. ш. 24°01′21″ сх. д. / 49.8416806° пн. ш. 24.0225250° сх. д. / 49.8416806; 24.0225250
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Маршрутні таксі № 33[2]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1-А,2/4,3,5[3]
Пам'ятники Святому Юрію (Георгію) Змієборцю
Державні установи Львівське обласне управління МВС
Заклади культури Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Забудова історизм, сецесія
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Площа Генерала Григоренка на Вікісховищі

Пло́ща Генера́ла Григоре́нка — площа у Галицькому районі міста Львова. Розташована на перетині вулиць: Гнатюка, Костюшка, Листопадового чину, Гребінки та Менцинського.

Історія та назва[ред. | ред. код]

Найдавніша назва — пляц Єзуїцькі.

Забудова[ред. | ред. код]

Площа Францішека Смольки на початку ХХ століття

В забудові площі Генерала Григоренка присутні історизм, сецесія.[6] Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення.

№ 1. — за Польщі тут містився ресторан Ґляйхера, нині цієї адреси не існує.[7]

№ 1-А. — чотириповерховий житловий будинок, споруджений у 1890 році у стилі пізнього історизму. Він є одним з перших будинок, що почав формувати тогочасну площу Смольки. В основному зберіг первісні форми, але портали першого поверху у 1938 році були перебудовані за проектом архітектора Зиґмунта Шмукера.[8] За Польщі на першому поверсі будинку містився магазин кухонного посуду Брумера, нині тут піцерія «Наполетано» та крамниця офісної техніки.[7] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 662-М.[3]

№ 3. — п'ятиповерхова будівля споруджена у 19091911 роках за проектом архітектора Альфреда Захаревича у стилі неокласицизму для акціонерного кооперативного банку.[9] Спорудженню передував конкурс, на якому першу премію здобув спільний проект Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського, однак до реалізації прийнято проект Альфреда Захаревича, котрий здобув друге місце. На першому поверсі у 1911 році відкрито кав'ярню «Варшава», що діяла до другої світової війни. Сецесійний інтер'єр кав'ярні спроектований архітектором Альфредом Захаревичем, скульптором Зигмунтом Курчинським[pl] та живописцем Феліксом Вигживальським[pl].[10][11] Під час німецької окупації Львова, від серпня 1941 року в будинку містилися Дирекція Кримінальної поліції та інші поліційні органи, а невдовзі переїхала в окреме приміщення на площі Галицькій, 15.[12] Нині тут міститься львівське обласне управління міністерства внутрішніх справ України. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1657-М.[3]

№ 4. — житловий будинок інженера Яна Строменґера, збудований 1907 року за проектом Тадеуша Обмінського на розі з теперішньою вулицею Менцинського. Раніше на першому поверсі розташовувався Торговий дім, а решту поверхів займали помешкання. Будинок — один з найкращих зразків орнаментальної сецесії у Львові.[13] Попередній будинок, що стояв на цьому місці, збудований 1840 року в стилі класицизму за проектом архітектора Вільгельма Шміда на замовлення Петра Міколяша.[14] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 765-М.[3]

№ 5. Пасаж Грюнерів. — чотириповерховий житловий будинок на площі Григоренка, споруджений у 19121914 роках, на місці старішої триповерхової кам’янички Бонковських, за проектом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Максимільяна Бурстіна у стилі модернізованого бароко для Якуба Ґрюнера. У новій кам’яниці облаштували великі елітні помешкання, а на партері — просторі приміщення комерційного призначення та кінозал. Кам’яниця Ґрюнера стала частиною комплексу нового торгового пасажу[15], що сполучав з сусідньою вулицею Коллонтая (нині — Менцинського).[16]. Після першої світової та польсько-української воєн у кам’яниці Ґрюнера функціонував кінотеатр «Марисенька», для якого у 1928 році добудували фойє за проектом архітектора Тадеуша Врубеля. Для добудови використали територію внутрішнього подвір’я.[15] У 1938 році архітектор Зигмунт Шпербер виконав проект металевих решіток з есоподібним малюнком, які прикрашали портал та вітринні вікна першого поверху.[17] Того ж року архітектор Ян Зільбер виконав проект сцени для кінотеатру. 1941 року у приміщенні кінотеатру також діяв Державний театр мініатюр, а на часі німецької окупації — театр СС та поліції.[18] Після другої світової війни великі помешкання колишньої кам’яниці Ґрюнерів були переплановані. За радянських часів комерційні приміщення першого поверху займала агенція авіаційних сполучень державної авіакомпанії «Аерофлот»,[15] від 2019 року — ресторан «Піцца Челентано».[19] У 19441948 роках у будинку функціонував кінотеатр «Москва», перейменований 1948 року[18] на кінотеатр дитячих фільмів «Піонер» і під цією назвою функціонував до кінця 1980-х років. Нині в приміщенні довоєнного кінотеатру «Марисенька» та повоєнного «Піонера» міститься львівський академічний духовний театр «Воскресіння». Внутрішнє подвір'я цього будинку є спільним для будинку на вулиці Менцинського, 8,[20][21] де ЛМР пропонується облаштувати майданчик для службового паркування транспортних засобів.[22] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 767-М.[3]

Меморіали, пам'ятники[ред. | ред. код]

У 19131946 роках на майдані стояв пам'ятник Францішеку Смольці (скульптор Тадеуш Блотницький, архітектор Тадеуш Новаковський)[23], зруйнований радянською владою 1946 року. На його місці 1999 року встановлено пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю (скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектор О. Ярема).[24] Монумент височіє перед сучасною спорудою львівського обласного управління МВС та увічнює пам'ять про усіх працівників МВС, загиблих в боротьбі із злочинністю.[25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-поштамт
  2. Маршрути громадського транспорту м. Львова
  3. а б в г д Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  4. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 31
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 56
  6. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 91
  7. а б Генерала Григоренка пл.
  8. Харчук Х. Пл. Генерала Григоренка, 1а — житловий будинок
  9. Харчук Х. Пл. Генерала Григоренка, 3 — адміністративний будинок (колишній банк)
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 421, 448, 500
  11. Konkurs na dom Galicyjskiego banku związkowego // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 21.
  12. Мартиненко Т. Кримінальна поліція
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 471
  14. Rzeźba lwowska... — S. 26—27.
  15. а б в Жук І. Пл. Генерала Григоренка, 5 — Львівський академічний духовний театр «Воскресіння»
  16. Вулиці Львова, 2017, с. 306
  17. Львовский академический духовный театр «Воскресение» (рос.)
  18. а б Кучерський П., Лепак О. Пл. Генерала Григоренка, 5 — кінотеатр (не діє)
  19. Інформація про ресторан
  20. Архітектура Львова, 2008, с. 447
  21. Архітектура Львова, 2008, с. 488—489
  22. Пищула Г. На вул. Генерала Григоренка, 5 облаштують майданчик для службового паркування
  23. Архітектура Львова, 2008, с. 505
  24. Архітектура Львова, 2008, с. 674
  25. Пам'ятник Св. Юрію Змієборцю

Джерела[ред. | ред. код]