Очікує на перевірку

Вінні-Пух (книга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінні-Пух
англ. Winnie-the-Pooh
Жанрдитяча повість
АвторАлан Александер Мілн
Моваанглійська
Опубліковано14 жовтня 1926
Країна Велика Британія
ВидавництвоMethuen Publishingd
ІлюстраторErnest Howard Shepardd
ЦиклПригоди Вінні-Пуха
Наступний твірThe House at Pooh Cornerd
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Вінні-Пух» (англ. Winnie-the-Pooh) — дитяча повість Алана Мілна, вперше опублікована в 1926 році. Ілюстратором першого видання виступив відомий художник Ернест Шепард[1]. Перша з двох повістей про пригоди Вінні-Пуха та його друзів (друга — «Дім на Пуховому узліссі[en]», вийшла 1928 року). За книгою було знято кілька художніх фільмів, повнометражних мультфільмів, мультсеріалів, зроблено низку відеоігор.

Передісторія та публікація

[ред. | ред. код]
Головні герої «Вінні-Пуха» — справжні іграшки Крістофера Робіна.

У 1924 році світ побачив збірку віршів "Коли ми були зовсім маленькі[en] (автор — Алан Мілн, ілюстрації — Ернест Шепард). Головним героєм кількох віршів був плюшевий ведмедик, створений за образом іграшки сина Шепарда[1]. Після цього художник порадив Мілну написати про іграшки його сина Крістофера Робіна Мілна[1], так незабаром з'явився Вінні-Пух. Книга побачила світ 14 жовтня 1926 року[1].

Зміст

[ред. | ред. код]
Ілюстрація Ернеста Шепарда до першого розділу першого видання «Вінні-Пуха» (1926).

Деякі розділи книги не є абсолютно оригінальними творами, а перероблені Мілном зі своїх ранніх оповідань, свого часу опублікованих в журналах Punch, St. Nicholas[en] , Vanity Fair[en] та інших. Наприклад, перший розділ — це перероблення оповідання «Неправильні бджоли», опублікованого ним у газеті London Evening News[en] у грудні 1925 року. Деякі дослідники звинувачують Мілна (це стосується цього найпершого розділу) в плагіаті: Росс Кілпатрік у своїй роботі 1998 року заявив, що сюжет цього розділу дуже схожий на сюжет оповідання «Бджолине дерево Плюшевого ведмежа» (збірка «Малюки в лісі»), написаного канадським письменником Чарльзом Джорджем Дугласом Робертсом в 1912 році.

Розділи книги можна читати окремо: «Вінні-Пух», можна сказати, є не повістю, а збіркою оповідань. Виняток — взаємопов'язані глави 9 та 10.

В оригіналі книга складається з десяти розділів, у перекладі Леоніда Солонька їх кількість збільшилася до двадцяти (він також переклав «Дім на Пуховому узліссі[en]» та помістив обидві книги під однією обкладинкою).

Назва кожної глави коротко свідчить про що у ній йтиметься.

  1. Пригода перша, у якій ми знайомимося з Вінні-Пухом та не тими бджолами[2]
    In Which We Are Introduced to Winnie the Pooh and Some Bees and the Stories Begin
  2. Пригода друга, у якій Вінні-Пух пішов у гості, а потрапив у безвихідь
    In Which Pooh Goes Visiting and Gets into a Tight Place
  3. Пригода третя, у якій Пух та Паць пішли на лови і ледь-ледь не зловили Бабая
    In Which Pooh and Piglet Go Hunting and Nearly Catch a Woozle
  4. Пригода четверта, у якій Іа-Іа губить хвіст, а Пух його знаходить
    In Which Eeyore Loses a Tail and Pooh Finds One
  5. Пригода п'ята, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамом
    In Which Piglet Meets a Heffalump
  6. Пригода шоста, у якій Іа-Іа на день свого народження одержує два подарунки
    In Which Eeyore has a Birthday and Gets Two Presents
  7. Пригода сьома, у якій Кенга та Крихітка Ру з'являються в лісі, а Пацеві нежданно-негадано намилюють шию
    In Which Kanga and Baby Roo Come to the Forest and Piglet has a Bath
  8. Пригода восьма, у якій Крістофер Робін веде «ех-спотикацію» до Північного Полюсу
    In Which Christopher Robin Leads an Expotition to the North Pole
  9. Пригода дев'ята, у якій Паць із усіх усюд оточений водою
    In Which Piglet is Entirely Surrounded by Water
  10. Пригода десята, у якій Крістофер Робін влаштовує свято на честь Вінні-Пуха Пригода одинадцята, у якій на Пуховій Галявці ставлять хатку Пригода дванадцята, у якій до Лісу приходить Тигра і снідає Пригода тринадцята, у якій всі йдуть на розшуки і Паць знову зустрічає Слонопотама Пригода чотирнадцята, у якій з'ясовується, що Тигри не лазять по деревах Пригода п'ятнадцята, у якій Кролик має клопітний день і ми дізнаємося, що Крістофер Робін робить уранці Пригода шістнадцята, у якій Вінні-Пух вигадує нову гру і до неї прилучається Іа-Іа Пригода сімнадцята, у якій приструнчують Тигру Пригода вісімнадцята, у якій Паць стає героєм
    In Which Christopher Robin Gives Pooh a Party and We Say Goodbye
  11. Пригода дев'ятнадцята, у якій Іа-Іа знаходить совушник і Сова переїздить на нову квартиру Пригода двадцята, й остання, в якій ми залишаємо Крістофера Робіна та Вінні-Пуха в Зачарованому Місці In Which Christopher Robin Gives Pooh a Party and We Say Goodbye

Прийом та критика

[ред. | ред. код]

Вінні-Пух побачив світ 14 жовтня 1926 року. У Великій Британії її видало Methuen Publishing[en], у США — E. P. Dutton[en][1]. Перша сотня книг як першого так і другого видавництва були особисто підписані[en] Аланом. Книга була добре прийнята читачами і мала значний комерційний успіх, що розійшлися накладом в 150 000 примірників за два з половиною місяці (до кінця 1926 року)[1]. У майбутньому «Вінні-Пух» став найвідомішою книгою Мілна. До «Вінні-Пуху» він уже був досить відомим драматургом[1], проте успіх цієї книги набув таких широких масштабів, що інші твори Мілна зараз практично невідомі.

  • Джон Роу Таунсенд[en]: «„Вінні-Пух“ та „Будинок на Пуховому узліссі“ — це вражаючий британський успіх 1920-х років».
  • The Elementary English Review: «Книга містить чудове безглуздя і неймовірно забавні ілюстрації».
  • У 2003 році «Вінні-Пух» посів сьому рядок у списку «200 найкращих романів за версією Бі-бі-сі».
  • У 2012 році «Вінні-Пух» посів 26-й рядок у списку «100 найкращих дитячих повістей» за версією School Library Journal.

Аналіз

[ред. | ред. код]

Критичні оцінки книги сходяться на тому, що вона є «сільською Аркадією», відокремленою від реальних проблем і позбавленою цілеспрямованого підтексту.

Деякі фахівці відзначають відсутність позитивних жіночих персонажів: єдиний жіночий персонаж книги Кенга зображений як «погана мати».

У 1963 році есеїст і літературний критик Фредерик Крюс[en] опублікував книгу «Загадка Пуха[en]» — сатиру на літературну критику, що містить есе фальшивих авторів про Вінні-Пуха. Твір представлений як спроба розібратися в «одній з найбільших книг, будь-коли написаних», про значення якої «ніхто не може повністю погодитися». «Пухова плутанина» справила стримуючий вплив на будь-який змістовний аналіз «Вінні-Пуха», особливо протягом перших десяти років після публікації[3].

Хоча «Вінні-Пух» було опубліковано невдовзі після закінчення першої світової війни, дія книги відбувається в ізольованому світі, вільному від серйозних проблем, який вчена Пола Т. Конноллі описує як «значною мірою едемську», а пізніше як Аркадію, що різко контрастує зі світом, в якому була створена книга. Вона описує книгу як ностальгію за «сільським і невинним світом». Вінні-Пух побачив світ ближче до кінця епохи, коли написання фантастичних творів для дітей було дуже популярним, іноді званої Золотим віком дитячої літератури.

У своєму есе 1990 року письменниця-академік Елісон Лурі стверджує, що популярність «Вінні-Пуха», незважаючи на простоту, зумовлена його «універсальною привабливістю» для людей, які опинилися в «несприятливому соціальному становищі», і наводить дітей як один з очевидних прикладів цього. Вона стверджує, що влада та мудрий статус, які набуває Крістофер Робін, також подобаються дітям. Лурі проводить паралель між обстановкою, яка здається маленькою та позбавленою агресії, з більшістю заходів, пов'язаних з дослідженнями, та дитинством Мілна, яке він провів у маленькій заміській одностатевій школі. Крім того, сільський пейзаж без машин та доріг схожий на його дитяче життя в Ессексі та Кенті наприкінці XIX століття. Вона стверджує, що персонажі мають величезну привабливість, тому що вони взяті зі свого життя Мілна і містять спільні почуття і характери, що зустрічаються в дитинстві, такі як похмурість (Іа-Іа) та сором'язливість (П'ятачок)[3].

Керол Стренджер провела «феміністський» аналіз книги. Головна її претензія до твору полягає в тому, що Кенга, єдиний жіночий персонаж і мати Крихітки Ру, постійно зображується як погана мати, посилаючись на уривок, в якому Кенга помилково приймає Пацю за Крихітку Ру та погрожує покласти мило йому в рот, якщо він буде пручатися прийняттю холодної ванни. Це, за її словами, змушує читачок або ототожнювати себе з Кенгою і «викликати залежність, біль, вразливість і розчарування», які багато дітей відчувають до своїх батьків (вихователів), або ототожнювати себе з персонажами чоловічої статі та вважають Кенгу жорстокою. Вона також зазначає, що мати Крістофера Робіна згадується лише у посвяті.

Переклади

[ред. | ред. код]

«Вінні-Пух» перекладено сімдесят двома мовами[4], включаючи такі як африкаанс, чеська, фінська та їдиш[1]. Латинський переклад 1958 року Winnie ille Pu став першою книгою іноземною (не англійською) мовою, що потрапила до Списку бестселерів за версією The New York Times (1960). У 1972 році Вінні-Пух був перекладений на есперанто під назвою Winnie-La-Pu.

Книга двічі перекладалася польською мовою, обидва переклади помітно відрізняються одна від одної. Ірена Тувим[pl] представила переклад у 1938 році під назвою Kubuś Puchatek. У цій версії перевага надавалася польській мові та культурі, а не прямому перекладу, і він був добре прийнятий читачами. Другий переклад зробила Моніка Адамчик-Гарбовська у 1986 році під назвою Fredzia Phi-Phi. Він був набагато ближчим до оригіналу, але читачі та літературознавці (у тому числі Роберт Стіллер та Станіслав Лем[5]) поставилися до цього перекладу вкрай скептично. Зокрема, побачивши нове ім'я головного персонажа, Fredzia Phi-Phi, читачі припустили, що Адамчик-Гарбовська змінила стать Пуха, використовуючи жіноче ім'я ; також їм не сподобалися «складні» нові імена персонажів[5].

В українському перекладі, зробленому в 2001 році Леонідом Солоньком за редакцією Івана Малковича, книга отримала назву «Вінні-Пух та його друзі», кількість розділів збільшилася з десяти до двдацяти.

«Вінні-Пух» — це початкова книга в додатку Apple Books.

Спадщина

[ред. | ред. код]
  • У Варшаві існує Вулиця Вінні-Пуха.
  • У 2018 році п'ять оригінальних ілюстрацій з книги були продані за 917 500 фунтів стерлінгів, включаючи карту Зачарованого лісу[en], яка була продана за 430 000 фунтів стерлінгів і встановила рекорд найдорожчої книжкової ілюстрації
Сиквели

Мілн і Шепард після «Вінні-Пуха» продовжили співпрацю: вони створили книги «Нам вже шість[en]» (1927) та «Дім на Пуховому пагорбі [en]» (1928)[1]. Перша була збіркою поезій про Вінні-Пуха; друга — повість у прозі, пряме продовження пригод Пуха та його друзів (у ній з'явився новий персонаж[en] — Тигра)[1]. Більше Мілн ніколи не написав жодної книги про Вінні-Пуха.

У 2009 році побачило світ перше після смерті Мілна офіційне продовження пригод Пуха — «Повернення до Зачарованого лісу» авторства Девіда Бенедиктуса[en]. Потрібно було близько десяти років, щоб узгодити вихід цієї книги зі спадкоємцями Мілна, правовласниками його творів. У 2016 році вийшло наступне офіційне продовження — «Вінні-Пух: Найкраще ведмежа у світі[en]». Це була збірка з чотирьох оповідань, написаних чотирма різними авторами, дія їх відбувається в чотири різні пори року[6].

Перехід у суспільні надбання

У Канаді «Вінні-Пух» перейшов у суспільне надбання в 2007 році. У США книга перейшла в суспільне надбання 1 січня 2022 року. Відповідно до законів Великої Британії, твір «Вінні-Пух» перейде у суспільні надбання 1 січня 2027 року, а його оригінальні ілюстрації — 1 січня 2047 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л A Short History of Winnie-the-Pooh(англ.) // Penguin Books // Архивировано из первоисточника 2 ноября 2015
  2. ↑ Здесь и далее — в переводе Бориса Заходера.
  3. ↑ а б Елісон Лурі. «Don’t Tell the Grown-ups: Subversive Children’s Literature» (1990) // изд. Little, Brown and Company // стр. 144—155 // ISBN 9780316537223
  4. ↑ Фил Хьюитт. Winnie-the-Pooh prequel celebrates Sussex locations(англ.) // sussexexpress.co.uk // 23 декабря 2021
  5. ↑ а б Aleksandra Misior-Mroczkowska. «The Fuss about the Pooh On Two Polish Translations of a Story about a Little Bear» [Архівовано 2022-10-20 у Wayback Machine.] (2016) // Styles of Communication // Бухарестський університет // Volume 8, # 1 // с. 28—36
  6. ↑ Egmont Reveals the Four Writers of the Next Winnie-the-Pooh Sequel: The Best Bear in aLL the World(англ.) // egmont.co.uk // 24 ноября 2015 // Архивировано из первоисточника 17 ноября 2016

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінні-Пух_(книга)&oldid=41790605