Очікує на перевірку

Вітторіо Медзоджорно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітторіо Медзоджорно
Vittorio Mezzogiorno
Вітторіо Медзоджорно у 1979 році
Дата народження6 грудня 1941(1941-12-06) або 16 грудня 1941(1941-12-16)[1]
Місце народженняЧеркола, Кампанія, Італія
Дата смерті7 січня 1994(1994-01-07)[2][3][…] (52 роки)
Місце смертіМілан, Італія
ГромадянствоІталія Італія
Професіяактор
Роки активності1959 — 1993
ДітиДжованна Медзоджорно
IMDbID 0583857
Нагороди та премії
Срібна стрічка (1979, 1981)
Золотий глобус (1979), Премія Пазінетті (1991)
Вітторіо Медзоджорно у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медзоджорно.

Вітто́ріо Медзоджо́рно (також Меццоджо́рно (італ. Vittorio Mezzogiorno; 16 грудня 1941(19411216), Черкола, Королівство Італія — 7 січня 1994, Мілан) — італійський кіноактор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вітторіо Медзоджорно народився 16 грудня 1941 року в муніципалітеті Черкола біля Неаполя і був наймолодшим з семи дітей. У 18 років поступив до університету, де один рік вивчав медицину, потім перейшов до вивчення юриспруденції. У університетський період дебютував на театральній сцені, беручи участь в постановках Беккета і Йонеско.

Після двох театральних сезонів (1966—1967, 1967—1968), проведених разом з театральною трупою Едуардо Де Філіппо[5], а також після отримання університетського диплома, Медзоджорно вирішує, що буде актором. Переїхавши до Риму, ще деякий час він грав у театрі: працював у трупі з братами Джуффре і Лауреттою Мазьєро, потім з Джанні Сантуччо, Джанріко Тедескі і Маріо Скача, співпрацював з Флавіо Буччі, Стефано Сатто-Флорес, Крістіано Ченсі та Ізабеллою Дел Б'янко.

На екрані Вітторіо Медзоджороно дебютував у 22 роки. У 1960-1980-х роках він зіграв головні та другорядні ролі в чотирьох десятках фільмів. За фільм «Іграшка» (Il Giocattolo) (реж. Джуліано Монтальдо, 1979) він був нагороджений «Срібною стрічкою» Італійського національного синдикату кіножурналістів в номінації «Найкращий актор другого плану».

Перш ніж постійно працювати в Італії, Медзоджороно переїхав до Франції, де в 1983 році зіграв з Жераром Депардьє і Настасією Кінскі у фільмі «Місяць у стічній канаві» (La lune dans le caniveau). Визнання прийшло до нього після виходу в 1983-му гомосексуальної драми Патріса Шеро «Поранена людина» (L'homme blesse), де її герой Жан Лерман у виконанні Медзоджорно помирав від рук молодого коханця.

У 1980-х Вітторіо Медзоджороно знімався багато. Яскравими й такими, що запам'ятовуються, були його роботи у фільмах «Три брати» (Tre fratelli, 1981, реж. Франческо Розі, «Срібна стрічка» в номінації «За найкращу чоловічу роль»), «Під примусом» (Contrainte par corps, 1987, реж. Серж Леруа), серіалах «Махабхарата» (The Mahabharata, 1989, реж. Пітер Брук), «Французька революція» (La revolution francaise, 1989, реж. Робер Енріко і Річард Т. Еффрон), де він зіграв Жана-Поля Марата. Ці і багато інших кіноролей зробили Вітторіо Медзоджорно одним з найвизнаніших європейських акторів.

У 1990 році Медзоджорно повернувся до Італії, в Мілан, де став новою зіркою телесеріалу «Спрут» (5-а і 6-а частини), зігравши роль Давиде Ліката, що замінив комісара Каттані[6].

Загалом Медзоджороно за час своєї акторської кар'єри зіграв ролі у понад 60-ти кіно- і телефільмах в Італії, Франції, Німеччині, Іспанії, Швейцарії, Великій Британії, продовжуючи грати на театральних підмостках.

Помер Вітторіо Медзоджорно 7 січня 1994 року в Мілані від раку у віці 52 років.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1963 с Луїза Сан-Феліче Luisa Sanfelice офіційний Сан-Катальдо
1965 с Воскресіння Resurrezione слуга
1972 ф Справа Пішотти Il Caso Pisciotta Беретта, агент
1973 ф Негода Non ho tempo
1973 тф Хлопець Il Picciotto слідчий-судья
1974 ф Несамовитий Орландо Orlando furioso корсар
1974 ф Спокійний і тихий Дон Sotto il placido Don Вадим
1975 с Гіркий випадок баронеси Ді Каріні L'amaro caso della baronessa di Carini Енцо Сантеліа
1975 ф Чечилія La Cecilia Луїджі
1976 ф Полонянка La orca поліцейський
1976 ф Лише б не дізналися всі навколо! Basta che non si sappia in giro!... Лупо (епізод «Верхній»)
1978 ф Поліція і поразка La Polizia è sconfitta Валлі
1979 тф День дзеркал Il Giorno dei cristalli Мішель Пайта
1979 с Мартін Іден Martin Eden Cheeseface
1979 ф Іграшка Il Giocattolo Сауро
1980 ф Дезидерія: Внутрішній світ Desideria: La vita interiore Ерострато
1980 ф Кафе-експрес Cafe-express Аміранто, кишеньковий злодій
1980 ф Ціна перемоги Speed Cross Нікола
1981 ф Падіння бунтівних ангелів La caduta degli angeli ribelli Вітторіо
1981 ф Три брати Tre fratelli Рокко Джурана, учитель /
молодий Донато
1981 ф Автокатастрофа Car Crash Нік
1981 ф Я не зроблю харакірі E noi non faremo Karakiri Маттео
1983 ф Будинок з жовтим килимом La Casa del tappeto giallo Антоніо
1983 ф Місяць у стічній канаві La Lune dans le caniveau Ньютон Ченнінг
1983 ф Поранена людина L'Homme blessé Жан Лерман
1984 ф ...і життя триває ...e la vita continua Саверіо Бетоккі
1984 ф Вершники бурі Les Cavaliers de l'orage Горіан
1984 ф Хвойда La Garce Макс
1985 с Муссоліні і я Mussolini and I Алессандро Паволіні
1987 ф Вогні Fuegos Грінго
1989 с Махабхарата The Mahabharata Арджуна
1989 тф Французька революція La Révolution française Жан-Поль Марат
1990 ф Спрут 5: Суть проблеми La Piovra 5 — Il cuore del problema Давиде Ліката
1991 ф Крик каменя Cerro Torre: Schrei aus Stein Рочча
1991 ф Засудження La Condanna Лоренцо Коладжані
1992 ф Голем, дух вигнання Golem, l'esprit de l'exil Магарал
1992 ф Мертвий сезон Zwischensaison дядько Поль
1992 ф Спрут 6: Остання таємниця La Piovra 6: L'ultimo segreto Давиде Ліката
1993 ф Полювання на мух Caccia alle mosche

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Вітторіо Медзоджорно[7]
Рік Категорія Фільм Результат
Золотий глобус (Італія)
1979 Найкращий новий актор Іграшка Перемога
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1979 Премія «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плану Іграшка Номінація
1981 Премія «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль Три брати Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1991 Премія Пазінетті Крик каменю Перемога
Золота хлопавка Перемога

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1969 році зустрів Сесілію Саккі — вони грали разом у виставі «Жінки Арістофана» в Грецькому театрі Седжеста на Сицилії. 14 жовтня 1972 року вони одружилися[5]. 9 листопада 1974 року народилася донька Джованна Медзоджорно, що стала відомою акторкою. Також у Медзоджорно є донька від коханки, що послужило причиною розлучення з С. Саккі.

У 2004 році Джованна Медзоджорно заснувала в рідному місті батька пам'ятну стипендію для молодих акторів, названу Premio Vittorio Mezzogiorno.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #173805949 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б MEZZOGIORNO, Vittorio [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] treccani.it
  6. ↑ Mezzogiorno, eroe senza confini [Архівовано 2 листопада 2015 у Wayback Machine.] corriere.it
  7. ↑ Нагороди та номінації Вітторіо Медзоджорно на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітторіо_Медзоджорно&oldid=41224535