Очікує на перевірку

Жебріянська бухта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жебріянська бухта
Пляж села Приморське (колишнє Жебріяни)
45°29′39″ пн. ш. 29°41′2″ сх. д. / 45.49417° пн. ш. 29.68389° сх. д. / 45.49417; 29.68389
МореЧорне море
Прибережні країниУкраїна Україна
РегіонОдеська область
Середня глибина60% акваторії має глибину до 5 м
Максимальна глибина15 м
Вливаються
  • Дунай
    • Островио. Північний, о. Шабаш, о. Білгородський
    Міста та поселенняс. Приморське - 2 км
    м. Вилкове - 15 км
    ідентифікатори і посилання
    GeoNames9986782
    У проєкті OpenStreetMap ↑72634 ·R (Одеська область)
    Жебріянська бухта. Карта розташування: Україна
    Жебріянська бухта
    Жебріянська бухта
    Жебріянська бухта (Україна)
    Жебріянська бухта. Карта розташування: Одеська область
    Жебріянська бухта
    Жебріянська бухта
    Жебріянська бухта (Одеська область)
    Мапа
    Жебріянська бухта на картах charts.gov.ua wikimapia.org

    Жебріянська бухта — мілководна частина Чорного моря, розташована в північній частині Кілійської дельти Дунаю. Бухта утворена виступом вторинної Кілійської дельти і корінного берега Чорного моря. Характеризується високим ендемізмом[1] — там зосереджено 95 % усієї флори Дунайського біосферного заповідника[2].

    Гідрографія

    [ред. | ред. код]

    Бухта є мілководною — глибини плавно збільшуються від берегової лінії до 10—15 м на виході з бухти. 60 % її акваторії мають глибини до 5 метрів. Найменші площі займають глибини від 2 до 6 м, а площі з максимальними й мінімальними значеннями глибин займають й бухті найбільші площі. На 16,29 % території припадають глибини від 0 до 2 м. Саме в цьому інтервалі утворюються мілководдя, що формуються в осередках активного накопичення осадового матеріалу. 10,84 % території бухти має глибину 9—10 м і більше. Переважно це центральна частина Жебріянської бухти з її однорідними умовами мулонакопичення[3].

    На формування рельєфу дна Жебріянської бухти впливають здебільшого екзогенні фактори: гідрогенні, гравітаційні й біогенні. У цій бухті до гідрогенних факторів можна віднести передусім течії, які визначаються стоком води через рукави. Постійні вітрові вихрові течії в бухті мають вигляд замкнутих кругообігів, вихорів із циркуляцією проти годинникової стрілки, з повторюваністю в середньому 70 %. Ці течії впливають також і на розподіл осадового матеріалу. Вони переносять наноси з Очаківського, Шабашу, Північного, Білгородського рукавів, через проріз підхідного до порту Усть-Дунайськ судноплавного каналу і головним чином — у кутову частину бухти, де осадкові матеріали акумулюються[3].

    Гравітаційні процеси впливають на переміщення осадового матеріалу в бік ухилу поверхні дна бухти. Часто осадовий матеріал стікає в найглибшу частину бухти у вигляді суспензійних потоків[3].

    Рельєфоутворююча роль живих організмів (біогенні фактори) дуже різноманітна. Наприклад, за рахунок стулок, скелетів та інших покривних елементів організмів відбувається накопичення мінерального біогенного осадового матеріалу, який зазвичай заповнює нерівності та призводить до вирівнювання рельєфу в бухті[3].

    Походження

    [ред. | ред. код]

    Походження Жебріянської бухти пов'язують з розвитком Кілійської дельти Дунаю, оскільки вона утворена виступом вторинної Кілійської дельти і корінного берега[4]. Утворення бухти почалось з утворення дельти на рубежі XVII—XVIII століть в результаті прориву піщаного «грінду»[3]. Грінду (піщані пасма) можуть позначати положення зовнішнього морського краю дельти на різних етапах її розвитку. Вони направлені на південний захід і південь від пересипу лиману Сасик (Кундук) в сторону сучасного міста Вилкове. На рубежі XVIII—XIX століть основний стік Дунаю перемістився в Кілійський рукав, який почав швидко розгалужуватись, і Кілійська дельта активно почала розвиватись[4].

    На перших етапах формування Кілійської дельти Жебріянської бухти не було, про що свідчать топографічні зйомки 1856 і 1871 років. Обриси Жебріянської бухти оформилися лише на початку 1880-х років після різкої активізації стоку Очаківського гирла. За станом на початок XXI ст. стік Дунаю в Жебріянську бухту здійснюється через два гирла — Білгородське й Північне, як правило, під час водопілля[3]. Питома вага інших дунайських гирл є несуттєвою.

    Береги

    [ред. | ред. код]

    Від південної дамби лиману Сасик і до затоки Бадик тягнуться широкі чисті пляжі, утворені піщаними пасмами. «На берегах Жебріянської бухти піщані пасма використовуються для рекреаційної діяльності, і разом з цим тут утворюються дуже широкі пляжі, високі кучугури, піщане дно»[5].

    При цьому кілька разів на рік може відбуватися поглиблення й обміління прибережної зони. Морський край протягом року на деяких ділянках зміщується більше ніж на 50 м. Коса Перебійна схильна до розмиву і зміщення в бік берега. У районі гирла рукава Північний берег складається переважно з черепашок, в нижніх шарах спостерігається подрібнена черепашка. Черепашка накидається морським прибоєм на мілководні ділянки затоки. Берег тут розмивається, про що свідчить велика кількість залишків травникових кореневищ на глибинах 40—60 см на відстані до 30 м від положення берегової лінії[6].

    Усть-Дунайський порт

    [ред. | ред. код]

    У південній частині бухти розташовано Усть-Дунайський морський торговельний порт. Морський підхідний канал до порту по території Жебріянської бухти мав ширину 80—100 м, глибину — 8 м. Проєктна глибина гавані — 13 м. Згодом вона значно зменшилась[7].

    Для забезпечення проходу ліхтерів на Дунай Жебріянська бухта була в 1979 з'єднана з гирлом Прорва штучним каналом довжиною 1,5 км із шириною суднового ходу 45 м і глибиною до 3,5 м.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Ендемізм — поширеність тваринних і рослинних організмів лише у певній географічній місцевості
    2. ↑ Україна переробляє план Дунайського заповідника. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2013.
    3. ↑ а б в г д е О.  В.  Лихоша. Общая характеристика рельефа дна Жебриянской бухты, Черное море [Архівовано 22 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
    4. ↑ а б Самойлов И. В. Устья рек — Москва: Географгиз, 1952 — 526 с. (рос.)
    5. ↑ С. С. Хромов, Л. В. Ліхоша. Значення піщаних хвиленакатних пасом в сучасному стані Кілійської дельти Дунаю // Вісник Одеського національного університету. — Том 8. Випуск 11. Екологія. 2003[недоступне посилання]
    6. ↑ А. И. Черой, О. А. Дьяков, Е. И. Жмудз, В. Ю. Приходько. Комплексные обследования морского края Килийской дельты Дуная в 2011—2012 гг. / Український гідрометеорологічний журнал — 2012, № 11 — c. 26[недоступне посилання з травня 2019]
    7. ↑ Усть-Дунайский морской торговый порт [Архівовано 4 вересня 2013 у Wayback Machine.]sifservice.com

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    • Воробьёва Л. В., Гаркавая Г. П., Нестерова Д. А. и др. Жебриянская бухта как модель экологических процессов в импактных зонах северо-западной части Чёрного моря // Исследования шельфовой зоны Азово-Черноморского бассейна. — Севастополь: МГИ НАН Украины, 1995 — С. 44-54
    Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жебріянська_бухта&oldid=40472939