Касько Віталій Вікторович
| Віталій Касько | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| квітень 2007 — грудень 2010 | |||
| |||
| 16 травня 2014 — 16 лютого 2016 | |||
| |||
| з 5 вересня 2019 | |||
| Народження: |
29 червня 1976 (47 років) Львів, тепер Україна | ||
| Національність: | українець | ||
| Країна: |
 СРСР→ Україна | ||
| Освіта: | Львівський державний університет ім. І. Я. Франка | ||
| Партія: | позапартійний | ||
| Нагороди: |  | ||
|
| |||
.png)
.svg)
Віталій Вікторович Касько (нар. 29 червня 1976, Львів) — український правник, заступник Генерального прокурора України у 2014—2016 роках (державний радник юстиції 3 класу), адвокат. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 25 червня 2019)[1]. Перший заступник Генерального прокурора з 5 вересня 2019 року[2].
Вільно володіє англійською мовою. Є автором та співавтором багатьох публікацій з проблематики повернення злочинних активів, взаємної правової допомоги у кримінальних справах, протидії катуванню та іншим формам жорстокого поводження, торгівлі людьми, захисту свідків тощо.
Життєпис[ред. | ред. код]
Віталій Вікторович Касько народився 29 червня 1976 року у Львові. Після закінчення середньої школи продовжив навчання у Львівському університеті ім. Франка, який закінчив з відзнакою 1998 року.
Адвокатська та прокурорська кар'єра[ред. | ред. код]
Свою кар'єру Віталій Вікторович розпочав в органах прокуратури України 1998 року на посаді слідчого Львівської транспортної прокуратури. У червні наступного, 1999, року до квітня 2002 року обіймав посади старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство прокуратури Львівської області.
З квітня 2002 року по жовтень 2005 року працював у центральному апараті Генеральної прокуратури України старшим прокурором відділів екстрадиції та доручень, правової допомоги, міжнародного співробітництва, договірно-правового відділу міжнародно-правового управління.
З 2004 року Касько працював консультантом Ради Європи та інших міжнародних організацій у сфері кримінальної юстиції та захисту прав людини, зокрема з питань застосування Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і практики Європейського суду з прав людини.
У жовтні 2005 року залишив органи прокуратури й зайнявся приватною адвокатською практикою.
Після повернення в органи прокуратури з квітня 2007 року по грудень 2010 року очолював міжнародно-правове управління Генеральної прокуратури України.
У грудні 2010 року повернувся до власної адвокатської практики. З жовтня 2013 року — партнер і керівник департаменту кримінального права Адвокатського об'єднання «Арцінгер».
Заступник генерального прокурора[ред. | ред. код]
Наказом Генерального прокурора України від травня 2014 року Каська Віталія Вікторовича було призначено заступником Генерального прокурора України[3].
З вересня 2015 року Касько — член виконавчого комітету Міжнародної асоціації прокурорів.[4]
У рамках Антикорупційної стратегії на 2014—2017 роки та у зв'язку з необхідністю виконання другої фази Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, розпорядженням Президента України Петра Порошенка від 26 березня 2015 року була створена міжвідомча робоча група з координації повернення в Україну коштів, одержаних злочинним шляхом колишніми високопосадовцями України. Очолив її саме Віталій Касько.[5] До роботи міжвідомчої групи були залучені фахівці Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, представників громадянського суспільства (зокрема, Реанімаційного пакету реформ). Результатом їх діяльності став законопроект, внесений до парламенту Кабінетом Міністрів 4 вересня 2015 року «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».[6]
15 лютого 2016 року заступник Генерального прокурора України Віталій Касько подав у відставку[7]. У той же день Генеральна прокуратура України задовольнила заяву заступника Генерального прокурора України Віталія Каська про відставку[8]. 16 лютого 2016 року Віталій Касько здав службове посвідчення працівника прокуратури та отримав на руки трудову книжку[9].
10 квітня 2016 року Генеральна прокуратура України повідомила про підозру Віталію Каську в шахрайстві щодо отримання службових квартир[10].
13 квітня 2016 року Віталій Касько повідомив про те, що Генеральна прокуратура України вручила йому клопотання про взяття під варту[11]. 14 квітня Печерський районний суд Києва відмовився заарештувати Віталія Каська та обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк досудового розслідування до 10 червня[12].
23 травня 2016 року Апеляційний суд Києва зняв арешт з квартири Віталія Каська[13].
Війський прокурор сил АТО Костянтин Кулик[14] закинув йому, що за час роботи на посаді заступника генпрокурора (два роки) в Україну не повернули жодної копійки зарубіжних активів Курченка—Януковича; також ствердив, що «Арцингер» до Євромайдану співпрацював з юристами Курченка.[15]
5 вересня 2019-го Касько призначений першим заступником генпрокурора Руслана Рябошапки[16].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений юрист України (28 листопада 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[17]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 25 червня 2019 року № 453/2019 «Питання Національної ради з питань антикорупційної політики»
- ↑ Каська призначили першим заступником генпрокурора [Архівовано 6 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (6 вересня 2019)
- ↑ Олег Махніцький представив колективу нового заступника Генерального прокурора України. Генеральна прокуратура України. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 17 травня 2016.
- ↑ Касько Виталий Викторович. file.liga.net (рос.). 16-02-2016. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.
- ↑ Розпорядження Президента України«Про міжвідомчу робочу групу з координації повернення в Україну коштів, одержаних злочинним шляхом колишніми високопосадовцями України» від 26.03.2015 № 296/2015-рп. Офіційний сайт Верховної Ради України. 26-03-2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
- ↑ Проект Закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 04.09.2015 №3040. Офіційний сайт Верховної Ради України. 04-09-2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 22 квітня 2016.
- ↑ Заступник генпрокурора Касько подав у відставку. ukranews.com. Українські новини. 15 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2016.
- ↑ Шокін звільнив Касько. ukranews.com. Українські новини. 15 лютого 2016. Архів оригіналу за 17 лютого 2016.
- ↑ Каську заблокували доступ до реєстру і повернули трудову. ukranews.com. Українські новини. 16 лютого 2016. Архів оригіналу за 17 лютого 2016.
- ↑ ГПУ повідомила екс-заступнику генпрокурора Каську про підозру в шахрайстві. ukranews.com. Українські новини. 10 квітня 2016. Архів оригіналу за 21 квітня 2016.
- ↑ Касько отримав клопотання про взяття під варту. ukranews.com. Українські новини. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 21 квітня 2016.
- ↑ Суд відмовився заарештовувати екс-заступника генпрокурора Каська. ukranews.com. Українські новини. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2016.
- ↑ Суд у Києві зняв арешт із квартири Каська. ukranews.com. Українські новини. 23 травня 2016. Архів оригіналу за 24 травня 2016.
- ↑ Матіос розповів, хто очолив військову прокуратуру сил АТО. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ «Холодницький — „на гачку“. Він вимагав 200 тисяч доларів хабара». Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ Рябошапка призначив своїм першим заступником Каська. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 28 листопада 2019 року № 868/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 28-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
Посилання[ред. | ред. код]
- Касько Виталий Викторович. file.liga.net (рос.). 16-02-2016. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.