Очікує на перевірку

Корецький-Сатановський Арсеній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Корецький.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сатановський.
Арсеній Корецький-Сатановський
Основні відомості
Народженняневідомо
Сатанів
Країна: Гетьманщина
Альма-матер:Києво-Могилянська колегія
Конфесія:Київська митрополія
Смерть:невідомо
Антонієво-Сійський монастир
Праці й досягнення
Рід діяльності:перекладач
Основні інтереси:теологія
Титул:ієромонах

Арсе́ній Коре́цький-Сатано́вський (кінець XVI або початок XVII століття, Сатанів — після 1653 р., Антонієво-Сійський монастир) — український православний просвітитель, богослов, текстолог, лексикограф, православний монах; один із піонерів української культурної місії в Московії XVII століття. Автор революційної праці «Лексикон словено-латинський» — церковнослов'янсько-латинського словника, який заклав основу реформ Московської Православної Церкви. Перекладач класичних латиномовних творів.

Замордований у північних колоніях Московії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився на межі XVI та XVII століття на Поділлі, у містечку Сатанів (тепер Городоцького району Хмельницької області).

Закінчивши Київський Колегіум Петра Могили висвячений у ієромонахи Києво-Братського монастиря.

У розпал Української революції Богдана Хмельницького, 1649 р. виїхав до Московії, де працював над виправлянням православних церковно-богословських книг. Перша місія його була разом з Дамаскином Птицьким «для довідки Біблії грецькою на слов'янську мову» (рос. для справки Библии греческие на славянскую речь)[1]. Мешкав спочатку (1649—1650 рр.) на дворі Великого Посольського приказу, далі — в Андріївському монастирі[ru] (де Воробйові гори), потім — в Чудівському монастирі[1].

У Арсенія помер батько, йому було необхідно визволити з кримського полону свою матір та двох сестер, а також побачитися з рідним братом[1] (1650—1651 рр.). Щоби московський цар його відпустив для вирішення сімейних справ ієромонах Арсеній написав чолобитну, де він вказав, що «не володіє грецькою мовою»:

зде аз, уже мало потребный к исправлению библии, понеже аз призван по сугубой твоего царского пресветлого величества грамоте, уже инии старцы рассмотряют и труждаются, аз бо по гречески не умею.

— РДАДА, архів МЗС РФ

Після відвідування Дудинського монастиря[ru] виїхав з Московії.

Друга його місія була разом з Єпіфанієм Славінецьким (від 1651 р.)[1], він став піонером української культурної місії в Московії XVII століття. Робив переклади Біблії й риторського вчення з грецької мови на тодішню російську мову. Під час другої місії мешкав в Спасо-Преображенській пустині (біля Москви), а потім — в Богоявленському монастирі[2].

Переклав з латинської мови: рос. «Оград царици, или поученія нікоего учителя имянем Мефрета, собрано от 220 творцов греческих і латинских», також частину космографії Блеу: «Позорище всея вселенныя, или Атлас новий».

У Московії завершив укладання «рос. Лексикон словено-латинський» (1650), мабуть, розпочате ще в Речі Посполитій. «Лексикон словено-латинський» — церковнослов'янсько-латинський словник, посібник для навчання й перекладів.

Корецький-Сатановський склав реєстр словника і зробив переклад, а Єпіфаній Славинецький брав участь у доповненні й редагуванні перекладної частини. Праця залишилася в рукопису. У словнику близько 7500 тисяч статей. Церковнослов'янський реєстр його базується на матеріалі словника Памви Беринди. Частину генетично загальнослов'янських вокабул взято з польсько-латинського словника Г. Кнапського (м. Краків, 1621 р.). До реєстру введено також українські слова з живого мовлення (наприклад, «голота», «штани»). Праця — цінне джерело для вивчення історії української мови. Вона відіграла помітну роль в історії української і зарубіжної лексикографії[3].

У 1653 р. відсторонений від наукової діяльності, фактично заарештований та засланий у Антонієво-Сійський монастир[ru][1] на комі-карельському кордоні (теперішня Архангельська область).

Ставлення в сучасній Московії

[ред. | ред. код]

Роль постаті Сатановського в культурній історії Московії всіляко применшується в консервативних колах Росії. Зокрема, наголошується на тому, що Сатановський не володів грецькою мовою (хоча викладання грецької мови поряд з латиною входило в навчальну програму Києво-Могилянської колегії, де він навчався) і не брав участі в нових редакціях московських перекладів Біблії. Мета кампанії — спростувати винятковий вплив Київської Церкви та України на модернізацію Московії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Арсений Сатановский. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 440. — ISBN 5-89572-008-0.(рос.)
  2. ↑ Арсений Сатановский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. I. — С. 156. (рос. дореф.)
  3. ↑ Лексикони латинський Є. Славинецького. Лексикон словено-латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підгот. до вид. В.В. Німчук. — Київ: 1973. — 540 с. – (Пам'ятки української мови — XVII ст. Серія науковоï літератури).

Джерела

[ред. | ред. код]
П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога або теологиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корецький-Сатановський_Арсеній&oldid=39467897