Крістіан Дяконеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістіан Дяконеску
рум. Cristian Diaconescu
Крістіан Дяконеску
Крістіан Дяконеску
Прапор
Прапор
Міністр юстиції Румунії
10 березня — 28 грудня 2004
Спадкоємець: Моніка Маковей
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Румунії
22 грудня 2008 — 1 жовтня 2009
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Румунії
24 січня — 7 травня 2012
Попередник: Теодор Баконскі
Спадкоємець: Андрей Марга
 
Народження: 2 липня 1959(1959-07-02) (64 роки)
Бухарест
Країна: Румунія Румунія
Релігія: Румунська Православна Церква
Освіта: Бухарестський університет
Партія: Соціал-демократична партія (Румунія) (2009) і People's Movement Partyd (2022)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Крістіан Дяконеску (рум. Cristian Diaconescu; *2 липня 1959, Бухарест) — румунський політик, дипломат, юрист. Колишній віце-президент сенату, був міністром юстиції в уряді Адріана Настасе10 березня по 28 грудня 2004) і міністром закордонних справ в уряді Еміля Бока (2008—2009). З 24 січня 2012 був призначений міністром закордонних справ в уряді Бока. Колишній міністр закордонних справ в уряді Міхая Резвана Унгуряну.

Був радником президента Траяна Бесеску з травня 2012 до 30 квітня 2014.

Навчання[ред. | ред. код]

В 1983 закінчив юридичний факультет Бухарестського університету. У тому ж році був призначений суддею сільськогосподарського районного суду; 19841990 був суддею 4-го окружного суду Бухареста. У 2007 Дяконеску захистив докторську дисертацію в галузі права міжнародної торгівлі в Академії економічних досліджень.

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

У період з 1990 - 2000 займав різні посади в Міністерстві закордонних справ в тому числі:

  • Координатор відділу політико-військового співробітництва МЗС ОБСЄ;
  • Дипломат Постійного представництва Румунії при міжнародних організаціях у Відні, заступник глави місії з політико-військової безпеки ОБСЄ;
  • Директор структур ОБСЄ та субрегіонального співробітництва з Міністерством закордонних справ;

У 2000, приймаючи до уваги його досвід в міжнародних переговорах, МЗС довірило Дяконеску важливу міжнародну місію, призначивши його заступником генерального секретаря Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Паралельно своїй професійній кар'єрі, Дяконеску займався викладацькою і науковою діяльностю як один із засновників Фонду Jamestown Foundation. У 2007 Дяконеску отримав науковий ступінь в області права.

З 2002 член СДП, в цьому ж році разом з іншими депутатами соціал-демократичної партії, заснував UNPR і був обраний його почесним президентом з моменту створення, пізніше був висунутий як кандидат на пост президента Румунії.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Був міністром в урядах:

Міністр юстиції[ред. | ред. код]

У березні 2004 Дяконеску був призначений міністром юстиції з метою проведення переговорів в процесі приєднання Румунії до Європейського Союзу.

Дяконеску займав пост віце-президента з прав людини і голови оборони громадського порядку і національної безпеки Сенату і заступника голови Сенату.

Кандидатура на місцевих виборах 2008[ред. | ред. код]

На місцевих виборах у квітні 2008 був кандидатом від СДП на пост мера Бухареста. Він зайняв третє місце в першому турі з 12,33 % голосів. Його обійшли Сорін Опреску (30,12 %), який був обраний мером в другому турі, і Василе Блага (29,56 %).

Міністр закордонних справ[ред. | ред. код]

З грудня 2008 займав посаду міністра закордонних справ в першому уряді на чолі з Емілем Бок, восени 2009 пішов з уряду, у відповідь на звільнення міністра внутрішніх справ Дена Ніка.

UNPR[ред. | ред. код]

Дяконеску разом зі своїм колишнім колегою по партії Габріелем Опря заснували нову політичну партію лівого спрямування під назвою Національний союз за прогрес Румунії і вже на першому з'їзді 30 квітня 2010 Дяконеску був обраний почесним президентом нової партії.

З лютого 2011 є одним з чотирьох заступників Голови Сенату. Рік по тому, в січні 2012 був призначений міністром закордонних справ в уряді Еміля Бока, а потім (після відставки Бока) залишився на цій посаді, щоб продовжити свою роботу в уряді на чолі з Міхаєм Резван Унгуряну.

Фонд народного руху[ред. | ред. код]

Дяконеску був одним з ініціаторів створення Фонду народного руху. 7 червня 2014 на позачерговому з'їзді партії, Дяконеску був обраний кандидатом на пост президента. 11 червня 2014 був обраний президентом Фонду народного руху.

Джерела[ред. | ред. код]