Очікує на перевірку

Левада (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левада
Холодногірсько-Заводська лінія
Загальні дані
Типколонна трипрогінна мілкого закладення
Проєктна назваХарків-Левада
Стара назваПроспект Гагаріна (до 26 липня 2024)
Платформи
Кількість1
Типострівна
Формапряма
Довжина102 м
Ширина10 м
Будівництво
Дата відкриття23 серпня 1975
Архітектор(и)Співачук, Павло Чечельницький
Інженер(и)-конструктор(и)Бочікашвілі, Котов
Транспорт
Виходи довул. Вернадського
Наземний транспортА 5е, 11е, 14, 68е, 79е, 89е, 115е, 119е, 123е, 128е, 147е, 218е, 244е, 246е, 279е, 304е, 305е
Тр 3, 5, 6, 49
Залізнична станція Харків-Левада
Інше
Стільниковий зв'язокКиївстар
Мапа
Холодногірсько-Заводська лінія
Залютине
оборотні тупики
Холодна гора
Вокзальна +зал
Центральний ринок
р. Лопань
Майдан Конституції
з'їзд до другої лінії
р. Харків
Левада +зал
ССГ до третьої лінії
Спортивна
Заводська +зал
Турбоатом
ТЧ-1 «Немишлянське»
Палац Спорту
Армійська
Імені О.С. Масельського
Тракторний завод +зал
Індустріальна
оборотні тупики
Східна
Роганська
Південна

«Левада» — 5-та станція Холодногірсько-Заводської лінії Харківського метрополітену між станціями «Майдан Конституції» та «Спортивна». Відкрита 23 серпня 1975 року.

Назва

[ред. | ред. код]

Проєктна назва станції — «Харків-Левада», за назвою розташованої біля місця майбутньої залізничної станції Харків-Левада. Саме під цією назвою вона фігурувала на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міської ради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро»[1]. Було підготовлене відповідне назві станції оформлення з елементами українського народного мистецтва та оригінальними розписами. На колійних стінах станції мали красуватися мозаїки із зображенням українських польових трав й квітів, але це не сподобалося партійному керівництву Харківської області (зокрема секретарю з ідеології Миколі Сіроштану), тому перед відкриттям станції її архітектурне оформлення було знищене, а замість нього з'явилася досить стандартне оздоблення колійних стін.

Станція була однією з найперших восьми станцій, які були введені в експлуатацію 21 серпня 1975 року, проте вже під назвою «Проспект Гагаріна»[2].

Незважаючи на первісну назву, станція не була розташована на проспекті Гагаріна (нині Аерокосмічному), оскільки в 2004 році пробивка колишнього проспекту Гагаріна між Мовчанівським провулком та вулицею Гамарника (сучасний — провулок Подільський) була названа вулицею Вернадського[3], а сам проспект починається від майдану Героїв Небесної Сотні (колишній — майдан Руднєва), звідки прямує до автостанції «Левада», а потім до Міжнародного аеропорту «Харків» й далі до межі міста[4].

Сучасна назва з 26 липня 2024 року.[5]

Технічна характеристика

[ред. | ред. код]

Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.

Колійний розвиток

[ред. | ред. код]

На схід від станції з обох колій є з'їзд на ССГ, що веде до станції «Метробудівників» Олексіївської лінії Харківського метрополітену, внаслідок чого при необхідності станція може використовуватися як оборотна.

Розташування

[ред. | ред. код]

Станція розташована в центрі міста, на вулиці Вернадського, поруч з Аерокосмічним проспектом, від якого і отримала первісну назву. Безіменна дорога, під якою розташована станція, вважалася частиною проспекту, проте, у 2004 році ця дорога отримала назву вулиця Вернадського. Таким чином виявилося, що станція «Проспект Гагаріна» розташована осторонь від однойменного проспекту.

Поїзд на станції «Левада»

Пасажиропотік на станції досить великий. Один з її виходів веде до приміського залізничного вокзалу Харків-Левада. Поруч знаходиться Центральний міжміський автовокзал, звідки прямують міжміські автобуси, що сполучають Харків з багатьма містами України та зарубіжжям. Поблизу станції метро розташовані зупинки тролейбусів та автобусів, які підвозять до станції жителів південних околиць міста.

Оздоблення

[ред. | ред. код]

Три її прогони спираються на прямокутні колони, які разом з ребрами плит стелі задають ритміку простору. В обробці станційного залу переважає білий колір мармуру колон і колійних стін. У облицювання колійних стін включені прямокутні поверхні з плит темно-сірого граніту, на яких литими алюмінієвими літерами набрано назва станції. Світильники розміщені окремими групами між ребрами плит стелі. Підлога станційного залу вистелений плитами світло-сірого і чорного граніту.

З вестибюлів, оброблених світло-рожевим мармуром газган, вниз ведуть широкі сходи. Над ними встановлені два великих вітражі з литого кольорового скла, які розкривають тему архітектурного оздоблення станції — тріумф радянської людини в космосі.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Виходи зі станції ведуть до центрального автовокзалу Харкова, до приміського залізничного вокзалу Харків-Левада. Пересадка тролейбусні маршрути № 3, 5, 6, 49 та міські й приміські автобуси.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леонід Ісаєв. Нарикінці тунелю-світло / Літ. запис. О. В. Коваленко — Х.: Вид «Прапор», 2000. — С.13. — 288 с.
  2. Леонід Ісаєв. Наприкінці тунелю-світло / Літ. запис О. В. Коваленко. — Х.: Вид «Прапор», 2000. — С. 26. — 288 с.
  3. Вулиця Вернадського. Харків транспортний. Процитовано 27 лютого 2016. (рос.)
  4. Аерокосмічний проспект. Харків транспортний. Процитовано 27 лютого 2016. (рос.)
  5. Розпорядження голови ХОДА від 26 липня 2024 року № 513 В «Про перейменування об'єктів топонімії міста Харкова» (PDF).

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]