Медика
Село
 Координати 49°48′15″ пн. ш. 22°55′55″ сх. д. / 49.80416666669477621° пн. ш. 22.93194444447177816° сх. д.Координати: 49°48′15″ пн. ш. 22°55′55″ сх. д. / 49.80416666669477621° пн. ш. 22.93194444447177816° сх. д.
|
Медика (пол. Medyka) — село в Польщі, адміністративний центр гміни Медика Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства, поблизу кордону з Україною.
Географія[ред. | ред. код]
Село Медика розташоване за 13 км від Перемишля та за 72 км від столиці Підкарпатського воєводства Ряшева, в історичному регіоні Надсяння. Поблизу села є міжнародний автомобільний пункт пропуску через сучасний державний кордон Медика — Шегині. Населення — 2664 особи (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
У часи входження до Речі Посполитої належало до Перемишльського повіту Руського воєводства[2][3]. Є згадки про медицького войського[3]. У 1460 році селяни з Медики скаржились на перемиського старосту Якуба Конецпольського, який обтяжував їх новими роботами понад прийнятої тоді одноденної панщини на тиждень[4][5].
У першій половині ХІХ століття Медика була "Tusculum"ом для галицьких вчених та митців.
Дідич містечка граф Ґвальберт Павліковський (пом. 1852) у першій половині ХІХ століття зібрав значну колекцію, зокрема, бібліотеку, яку у 1849 році перевезли на постійне місце зберігання до Львова (в кляшторі домініканців) після того, як двір дідичів зайняли російські окупанти, що прямували до Угорщини. З кляштору збірку перемістили до спеціально зведеного павільйону на вулиці 3-го Травня. Збірка стала однією з важливих частин зборів інституту Оссолінських у Львові після її передачі у 1922 році внуком Яном Ґвальбертом Павліковським[6].
Містечко було полем боїв Української галицької армії й Війська Польського у 1918 році.
Станом на 1 січня 1939 року в селі, разом із Халупками Мединецькими, проживало 3320 мешканців, з них 1760 українців-грекокатоликів, 300 українців-римокатоликів, 900 поляків, 200 польських колоністів міжвоєнного періоду, 160 євреїв[7].
У 1939 році поселення увійшло до складу УРСР, до новоутвореної Дрогобицької області. Містечко було районним центром Медицького (Медиківського) району. У 1948 році цей район було ліквідовано, 9 сільських рад, що залишилися у складі України, увійшли до Мостиського району Львівської області, а села Медика, Селиська та Яксманичі приєднано до Польщі.
У 1975—1998 роках, в ході адміністративного поділу, село перебувало у складі Перемишльського воєводства.
3 ночі 31 серпня на 1 вересня 2023 року, з 21:20-5:30 село контролювалось добровольчим батальйоном "Wolna Polska"В рамках рейду на честь 84-ліття прориву польського кордону
Церква Преображення Господнього[ред. | ред. код]
Парафіяльна церква Преображення Господнього збудована з дерева, ймовірно на місці більш давньої, у 1800 році, була реконструйована у 1923 році. Покровителями (коляторами) храму у 1809—1939 роках були Павликовські. Після виселення українського населення церква була зруйнована[8].
Будівля мала дводільну структуру плану. Коло порталу західного входу, був невеликий ґанок. Покрита споруда була двосхилим дахом, завершеним невеликим, кулястим куполом (сигнатурою). До складу церковного комплексу також входила дерев'яна дзвіниця, дерев'яні ворота і дерев'яна огорожа, покрита дахом з горизонтально розташованих дощок. Залишилось зображення церкви на рисунку 1836 року, ще до її реконструкції 1923 року[8]. Згодом було зведено муровану дзвіницю із складною конфігурацією прорізів та двосхилим дахом.
Костел Петра і Павла[ред. | ред. код]
Споруда зведена у 1604 році із розташування вівтаря на південь. У 1850 році був розбудований та прикрашений зсередини. У 1880 році вежа була відділена від загального об'єму будівлі та перенесена на кілька метрів далі де виконує функцію дзвіниці. Покритий бляхою, з якої також виконана невелика сигнатура. Після побудови нового костелу перестав використовуватись[9].
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1320 | 276 | 936 | 108 |
| Жінки | 1344 | 286 | 823 | 235 |
| Разом | 2664 | 562 | 1759 | 343 |
Транспорт[ред. | ред. код]
З Перемишля до Медики є можливість дістатися:
- приміським поїздом сполученням Ряшів — Медика (курсує тричі на добу, вартість проїзду — 1,90 злотих);
- міським автобусом № 9, згідно графіку руху (перший рейс о 04:06, останній о 21:25, вартість проїзду — 2 злотих);
- автобусом від автовокзалу по заповненню пасажирами (у будні, з 07:30 до 17:30 в робочі дні, вартість проїзду 3 злотих).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Костел Петра і Павла (1607)
- Синагога
Відомі особистості[ред. | ред. код]
- Куліш Віктор Васильович — український учений-фізик; доктор фізико-математичних наук, професор.
- отець Лозинський Йосиф — парох містечка з 1836 року.[11]
- Тадеуш Павліковський — польський режисер і театральний діяч.
- Ян Павліковський — польський природоохоронець, уродженець містечка.
- Владислав II Ягайло — король, перебував тут[12].
- Іван Каливошка — поручник Української галицької армії (похований у Медиці).
Медицькі старости[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку станом на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Нью-Йорк : Книгоспілка, 1955. — Т. IV: XIV-XVI віки — відновини полїтичні. — С. 497.
- ↑ а б Михайловський В. М. Руське воєводство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 396. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ Михайло Грушевський Історія України-Руси. — Т. V. — С. 179
- ↑ Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — 243 s. — S. 236. ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8 (пол.)
- ↑ Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 222 (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 01.01.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 56, 121
- ↑ а б Fraczek A. Kopia na placu. Skarby Podkarpackie #6(31) 2011 -S.17 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2017. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ Paszek Р. Kościół w Medyce pw. św. Piotra i Pawła / TuHistoria.pl. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 155. — (Львівська сотня).
- ↑ Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., № 5 (482) за вересень-жовтень 2009. — С. 173. — ISSN 0130-5247
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська галицька армія — До 40-річчя її участі у визвольних змаганнях, том III — Вінніпеґ, 1966. — С. 217.
- Medyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 236—240. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Медика
- Медика [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
