Мулік Василь Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мулік Василь Леонтійович
 Підполковник
Василь Мулік на церемонії вручення ордену Народний герой України у Маріуполі
Загальна інформація
Народження 30 серпня 1983(1983-08-30) (40 років)
Чехословаччина Чехословаччина
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ХНУПС ім. І. Кожедуба
Військова служба
Роки служби з 2004
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Армійська авіація
Формування
Війни / битви
Командування
Командир вертольота Мі-8
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Зовнішні відеофайли
 "Дякую вам, нікчеми, які втекли від призову", – народний герой України Василь Мулік на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 3 квітня 2017

Васи́ль Лео́нтійович Му́лік (нар. 30 серпня 1983(19830830)) — український військовий льотчик, підполковник Збройних сил України, командир вертольота Мі-8, учасник російсько-української війни та миротворчих операцій в Африці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1983 року в Чехословаччині, де на той час служив батько-вертолітник. Звідти батька перевели у Броди на Львівщину. В старших класах школи Василь вирішив йти по його стопах — в авіацію.

2004 року закінчив Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Направлений для подальшого проходження служби другим пілотом вертольоту у Броди, в 3-й полк армійської авіації, який 2012 року переформатований у 16-ту окрему бригаду армійської авіації Сухопутних військ, в/ч А2595. 2007 року вперше брав участь у миротворчій місії в Африці, по тому було ще кілька ротацій. З 2008 — командир вертольоту Мі-8.

З початком російської збройної агресії проти України з 15 березня 2014 виконує завдання на Сході України: Краматорськ, Слов'янськ, Амвросіївка, Старобешеве, Савур-могила, Іловайськ. Екіпаж вертольота Мі-8 — пілот Василь Мулік, другий пілот Андрій Абракітов і бортовий технік Сергій Кужелюк — виконував повітряне патрулювання, доставлення вантажів та особового складу, евакуацію поранених із зони проведення АТО. 5–6 годин нальоту за день тоді були нормою. 31 серпня 2014 екіпаж Муліка доставив поранених з «Іловайського котла», серед яких були шість важких, у польовий госпіталь в Розівку. Увечері знову вилетіли за пораненими, і в районі Волновахи потрапили під обстріл терористів з ПЗРК. Завдяки тому, що борттехнік вчасно помітив пуск ракети, пілоту майору Муліку вдалося вийти з-під удару, зробивши крен на 90 градусів і врятувавши життя екіпажа та гелікоптер.

У 2015 році батько Василя також почав літати в зону проведення антитерористичної операції, де неодноразово зустрічався із сином під час виконання бойових завдань.

2 квітня 2017 в Маріуполі, під час 22-ї церемонії нагородження орденом «Народний Герой України», військовий льотчик майор Мулік високо оцінив українських військовиків, які воюють на землі, а також із сарказмом висловився про тих чоловіків, які йшли на всілякі хитрощі, щоб втекти від призову. Ця промова викликала резонанс у суспільстві.

Разом з дружиною виховує доньку.

У липні 2021 року у видавництві «Білка» вийшла його книга «Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки» про участь у війні на сході України та у миротворчих місіях ООН.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Президента України
  2. У Маріуполі відбулась церемонія нагородження орденом «Народний герой України». Фото // Народна армія, 3 квітня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]