Народна республіканська грецька ліга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Народна республіканська грецька ліга
Дата створення / заснування 1941
Зображення
Участь у військовому конфлікті Друга світова війна
Генеральний секретар Komninos Pyromagloud
Країна  Греція
Час/дата припинення існування 1944
CMNS: Народна республіканська грецька ліга у Вікісховищі

Народна республіканська грецька ліга (грец. Εθνικός Δημοκρατικός Ελληνικός Σύνδεσμος) (скорочено ЕДЕС (грец. ΕΔΕΣ) — одна з найбільших армій Руху Опору в Греції під час німецької окупації в період Другої світової війни. Ще під час війни ЕДЕС вступила в суперечку з комуністичним Національно-визвольним фронтом Греції, що до 1946 році переросло у громадянську війну, в якій ЕДЕС здобула перемогу.

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Народна республіканська грецька ліга заснована 9 вересня 1941 року колишнім офіцером грецької армії Наполеоном Зервасом. Вона була республіканською організацією, антикомуністичною, і виступала проти повернення монархії в Грецію (див. Грецьке королівство).

Номінальним політичним головою організації був Ніколаос Пластірас, що перебував на той час у Франції. Друг і помічник Пластіраса Комнін Піромаглу вирішив, що ЕДЕС буде боротися проти окупантів і проти повернення екзильного короля Георга ІІ. Незабаром він прибув до Афін, де створили виконавчий комітет у складі 5 членів (Комнін Піромаглу був представником секретаря Ніколаоса Пластіраса).

Організації вдалося встановити зв'язок із британським штабом у Каїрі з метою отримання зброї і підтримки Великої Британії. Однак британці підтримували короля Георга, і ЕДЕС 1942 року переходить на про-монархічні позиції.

Початок збройного опору

[ред. | ред. код]

Національно-визвольний фронт Греції створює Народно-визвольна армія Греції і ЕДЕС намагається йти на контакт з комуністами, але переговори не мали успіху через вимоги комуністів злиття EAM та ЕДЕС і недовіру до британців[1]. Головною областю дій ЕДЕС стає історична область Епіру[2].

Проте незабаром ЕДЕС і ЕЛАС почали діяти спільно із SOE (організація Сполученого Королівства, що спеціалізувалась на шпигунстві і саботажі). Операція була успішною і підняла популярність опору, але і створила нові суперечки між ЕЛАС і ЕДЕС (Британія високо оцінила допомогу Зерваса і недооцінила комуністів).

Звинувачення у співпраці з окупантами

[ред. | ред. код]

ЕЛАС безпідставно звинуватила ЕДЕС у співпраці з німцями. Скоріше за все, це було зроблене для того, щоб мати підстави для війни з організацією, що не подобалася комуністам про-західною і про-монархічною орієнтацією. І ще, можливо, через те що один з лідерів ЕДЕС Стіліанос Ґонатос підтримував охоронні батальйони грецьких колабораціоністів і закликав молодих офіцерів вступати в них[3][4].

Перший конфлікт ЕЛАС і ЕДЕС

[ред. | ред. код]

1943 року ЕЛАС атакувало ЕДЕС. Через агресію комуністичних сил ЕДЕС пішла на перемир'я з Німеччиною і домовилися про спільні дії проти ЕЛАС.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Fleischer (1990), p. 238
  2. ↑ Fleischer (1990), p. 241
  3. ↑ Shrader, Charles R. (1999). The withered vine: logistics and the communist insurgency in Greece, 1945-1949. Greenwood Publishing Group. с. 38. ISBN 9780275965440. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 16 жовтня 2010.
  4. ↑ McNeill, William Hardy (1947). The Greek dilemma: war and aftermath. J.B. Lippincott Company. с. 87. Процитовано 16 жовтня 2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Народна_республіканська_грецька_ліга