Орєшек

Орєшек
Загальний вигляд фортеці
59°57′14″ пн. ш. 31°02′18″ сх. д.
Статус	Музей
Статус спадщини	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Росія
Розташування	Оріховий острів у верховині Неви, Ленінградська область
Будівник	Новгородська республіка
Площа	7,3 га
Засновник	Новгородська республіка
Засновано	1323
Перша згадка	1323
Будівництво	1323 —
Стан	частково зруйновано
Сайт	spbmuseum.ru/themuseum/museum_complex/oreshek_fortress/
Орєшек (Росія)
Орєшек у Вікісховищі

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №540-005540-005 (англ.)

Фортеця Орє́шек (рос. Орешек, дореф. Орѣшекъ; у давніх літописах городъ Орѣховъ; швед. Nöteborg — Нотебург) — давня новгородська фортеця на Оріховому острові у витоку річки Нева, навпроти міста Шліссельбург у Ленінградській області. Заснована в 1323 році, з 1612-го до 1702-го належала шведам.

Раніше фортеця була з'єднана зі Шліссельбургом поромною переправою, зараз на маршрутах фортеця — Шліссельбург і фортеця — Селище імені Морозова туристів перевозять приватники на катерах, ходять часто й регулярно.

Історія

У складі Землі Новгородської (1323—1468)

Камінь, встановлений у фортеці на пам'ять про Оріхівський мир

Фортеця Орєшек (буквально «Горішок») отримала своє ім'я від назви Оріхового острова, на якому її заснував у 1323-му князь Юрій Данилович, онук Олександра Невського. У тому ж році на острові було укладено перший договір новгородців зі шведами — Оріхівський мир. Новгородський літопис говорить про це так:

У рік 6831 (1323 від Р.Х.) ходили Новгородці з князем Юрієм Даниловичем у Неву й поставили місто на верховині Неви на Оріховому острові; туди ж приїхали посли великі від Шведського короля та уклали мир вічний з князем і з Новим го́родом по старому миту… Оригінальний текст (ст.-слов.) Въ лѣто 6831 (1323 от Р. Х.) ходиша Новгородци съ княземъ Юрієм Даниловичемъ в Неву и поставиша городъ на усть Невы на Орѣховомъ острову; ту же пріехавше послы великы от Свейского короля и докончаша миръ вѣчный с княземъ и с Новымъ городомъ по старои пошлинѣ…

У 1333 році місто й фортеця передані в отчину литовському князю Наримунту, який ставить сюди свого сина Олександра (Оріхівський князь Олександр Нарімунтович). При цьому Орешек стає столицею удільного Оріхівського князівства. Нарімунт жив здебільшого в Литві, й у 1338-му він не з'явився на заклик Новгорода захистити його від шведів і відкликав свого сина Олександра. Пізніше в Орєшку був узятий шведами в полон новгородський боярин-дипломат Козьма Твердиславич. У 1349 році, відбивши фортецю у шведів, тут посаджений воєвода Яків Хотов. У 1352-му побудовані кам'яні стіни. 1384-го син Наримунта Патрикій Наримунтович (родоначальник князів Патрикеєвих) був запрошений у Новгород і прийнятий з великими почестями й отримав місто Оріхів, Корельський городок (Корелу), а також Луське.

У складі Московського князівства (1468—1612)

У XV ст., після підпорядкування Новгородської землі Московському князівству, фортецю було повністю перебудовано. Пізніше аж до 1612 року місто-фортеця Орєшек була центром Оріховецького повіту у Водській п'ятині Новгородської землі. Під час російсько-шведських війн неодноразово були здійснені напади з боку Швеції. Одним із таких нападів був штурм Орєшка в 1582 році, провал якого призвів до укладення миру в Лівонській війні.

Внутрішній вид фортеці. Руйнування спричинені головним чином боями під час Другої світової війни

У складі Швеції (1612—1702)

У вересні 1611 року запрошені в Московське царство шведські війська під проводом Якоба Делагарді обложили фортецю, і в травні 1612-го взяли її змором. З 1300 захисників фортеці в живих залишилося близько 100 осіб, але, вмираючи від голоду, вони так і не здалися. Шведи назвали фортецю — Нотебург (Оріхове місто). Згідно з легендою, захисники фортеці замурували в стіну ікону Казанської Божої Матері в надії на те, що вона допоможе повернути росіянам їхню землю.

Штурм фортеці Нотебург 11 жовтня 1702. Коцебу, 1846-й

У складі Росії (з 1702)

У ході Північної війни московське військо під командуванням Бориса Шереметьєва 11 жовтня 1702 року обложило фортецю та здобуло перемогу. В облозі особисто брав участь Петро I на посаді бомбардир-капітана.

Правда, що вельми жорсткий цей горіх був, проте ж, слава Богу, щасливо розгризений… Артилерія наша дуже чудово справу свою виправила.

— писав тоді Петро I думному дяку Андрію Вініусу. На честь цієї події відлили медаль із написом: «Був у неприятеля 90 років». Тоді ж фортецю перейменовано на Шліссельбург — «Ключ-місто».

В'язниця

«Нова в'язниця»

З початку XVIII ст. фортецю стали використовувати як політичну в'язницю. Першим знаменитим в'язнем фортеці стала сестра Петра I Марія Олексіївна (1718—1721), а в 1725 році тут було ув'язнено Євдокію Лопухіну, його першу дружину. У фортеці утримувався й у 1764 році був убитий під час спроби звільнення імператор Іван VI.

У 1798 році за проєктом архітектора Патона було збудовано «Секретний дім», в'язнями якого в 1826-му стали багато декабристів (Іван Пущин, Вільгельм Кюхельбекер, брати Бестужеви та інші).

З 1907 року Орєшек слугував центральною каторжною в'язницею (каторжним централом). Розпочалася реконструкція старих і спорудження нових корпусів. До 1911 року було закінчено 4-й корпус — найбільшу будівлю фортеці, де було влаштовано 21 загальну та 27 одиночних камер. У фортеці утримувалося багато знаменитих політичних злочинців (особливо народників та есерів) і терористів. Тут було страчено Олександра Ульянова (брата Леніна), що вчинив замах на Олександра III.

Відомі в'язні

Авель (Васильєв) Бакунін Михайло Олександрович Бестужев Михайло Олександрович Бестужев Микола Олександрович Бірон Ернст Йоганн Богданович Юрій Миколайович

Волкенштейн Людмила Олександрівна Голіцин Дмитро Михайлович Долгоруков Василь Володимирович Жук Юстин Петрович Імператор Іоанн Антонович Корбелецкій Федір Іванович

Кюхельбекер Вільгельм Карлович Лопухіна Євдокія Федорівна Мінаков Єгор Іванович Морозов Микола Олександрович (революціонер) Новиков Микола Іванович Карл Піпер

Пущин Іван Іванович Рокоссовський Костянтин Костянтинович Романова Марія Олексіївна Ростов Наум Мойсейович Ульянов Олександр Ілліч Фігнер Віра Миколаївна Людвікас Янавічюс

Друга світова війна

Фортеця дуже сильно постраждала в ході Другої світової війни. У 1941—1943 рр. протягом 500 днів невеликий гарнізон із бійців 1-ї дивізії військ НКВС і моряків 409-ї морської батареї Балтійського флоту обороняв фортецю від німецьких військ, яким не вдалося переправитися на правий берег Неви, замкнути кільцеблокади Ленінграда та перерізати дорогу життя. На території фортеці міститься братська могила, у якій поховані 24 радянських воїни, загиблих при обороні. Героїчним захисникам фортеці присвячений меморіальний комплекс, відкритий 9 травня 1985 року.

Клятва захисників фортеці

• Ми, бійці фортеці Горішок, клянемося захищати її до останнього.
• Ніхто з нас за будь-яких обставин не залишить її.
• Звільняються з острова: на час — хворі й поранені, назавжди — загиблі.
• Стоятимемо тут до кінця.

Архітектура

6 серпня 2010 року дерев'яний намет Головіної вежі фортеці повністю згорів від пожежі, що виникла після прямого влучання блискавки.

Галерея

• 
  Фортеця Орешек — вигляд із лівого берега Неви
• 
  Вид із фортечної стіни на Ладозьке озеро
• 
  Вид із фортечної стіни
• 
  Церква, зруйнована в роки Другої світової війни

Див. також

• 8982 Орєшек — астероїд, названий на честь фортеці.

Джерела

• А. Н. Кирпичников, В. М. Сапко. Фортеця «Горішок» [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

• Шліссельбурзька фортеця // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фортеця Орешек

• Фортеця «Горішок» на сайті «Музеї України» [Архівовано 16 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Віртуальний тур по Фортеці Горішок [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Фортеця «Горішок» на сайті «Малі міста Росії» [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Інформаційний портал Шліссельбурга [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Опис фортеці [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Лев Лур'є. «Шліссельбург» (відео, ТРК «Петербург — П'ятий канал»)
• Фотографії Шліссельбурзької фортеці [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]