Патрикій Наримунтович
| Патрикей Наримунтович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1383 — 1386 | ||
| Попередник: | Дмитро Донський | |
| Наступник: | Лугвеній Ольгердович | |
| 1397 — бл. 1399 | ||
| Попередник: | Костянтин Іванович Білозерський | |
| Наступник: | Лугвеній Ольгердович | |
| Народження: | бл. 1340 | |
| Смерть: | 1408 | |
| Рід: | Гедиміновичі | |
| Батько: | Наримунт | |
| Мати: | (Marija)d[1] | |
| Діти: | Федір, Юрій, Олександр | |
Патрикій (Давид) Наримунтович (?—1397[2]/1408) — князь новгородський (1383—1386, 1398—1399) і стародубський(?) (1399—1408). Син князя полоцького і пінського Наримунта Гедиміновича. Родоначальник низки княжих родів.
Біографія[ред. | ред. код]
Вперше згадується в литовсько-польському мирному договору 1352 року[3]. У 1358 році поставив підпис на литовсько-мазовецькій угоді.
У 1383—1386 і з 1398 року Патрикій був князем в Новгороді, куди прибув на запрошення боярської ради і був прийнятий з великими почестями. Від новгородців у спадок отримав міста Орєхов та Корелу, а також село Лужське.
У 1384 році Патрикій розширив новгородські володіння вздовж Ревельської дороги на захід, за що отримав в управління все південне узбережжя Фінської затоки до річки Нарви. Для захисту новгородських земель він побудував фортецю Ям (сучасний Кінгісепп) в пониззі Луги.
У 1386 році Дмитрій Донський зібрався в похід на Новгород через розбій місцевих ушкуйників на торгових шляхах, який відбувався не без впливу Патрикія та інших литовських князів. Тоді новгородські жителі, ймовірно, на вимогу Дмитра, 1388 року забрали у Патрикія Ладогу і Руссу та передали їх іншому литовському князю — Лугвенію Ольгердовичу.
На початку XV ст. почав князювати у Стародубі. У 1408 року Патрикій разом з низкою литовських князів на чолі із Свидригайлом виїхав на службу до великого князя московського, Василія I. Та вже наступного року Свидригайло зі своїми прихильниками вертається у Литву, пограбувавши по дорозі місто Серпухов. У 1409 р. їх бере в полон Вітовт, який був розлючений зрадою родичів, і на місці стратив двох князів — ймовірно Патрикія та його сина Олександра[4]. На думку деяких науковців, дана звістка відноситься не до Патрикія Наримунтовича, а до стародубського князя Патрикія Давидовича, Рюриковича за походженням[5].
Сім'я і діти[ред. | ред. код]
Сини:
- Федір Патрикійович — князь Стародубський, загинув у битві на річці Ворсклі, родоначальник Хованських.
- Юрій Патрикійович — московський боярин, предок кнзів Булгакових, Хованських, Щенятіних та Голіциних
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Tęgowski J., Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów, Poznań — Wrocław 1999, s. 28.
- ↑ Докладніше: Війна за Галицько-Волинську спадщину
- ↑ Вихованець В. Загадковий акт Казимира Ягелончика (в Троках, від 7-го індикта) / Василь Вихованець // Острозький краєзнавчий зібрник. (Вип. 5). 2012. — С. 18.
- ↑ Tęgowski J., Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów, Poznań — Wrocław 1999, s. 29.
Література[ред. | ред. код]
- Войтович Л. 4.5. Гедиміновичі. Євнутовичі. Мстиславські Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Белы А. Нарымонтавічы // Вялікае Княства Літоўскае. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя П.Броўкі, 2005. — 788 с.: іл. — С. 350—351. (белор.)
- Tęgowski J., Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów, Poznań — Wrocław 1999, s. 28—29.
