Координати: 48°40′ пн. ш. 28°52′ сх. д. / 48.667° пн. ш. 28.867° сх. д. / 48.667; 28.867

Палац Потоцьких (Тульчин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Потоцьких
Центральний корпус ансамблю
48°40′ пн. ш. 28°52′ сх. д. / 48.667° пн. ш. 28.867° сх. д. / 48.667; 28.867
Статусневідомий
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України
Країна Україна
РозташуванняТульчин
Тип будівліпалац
Архітектурний стильранній класицизм
Автор проєктуАрхітектор Жозеф Лакруа (також здійснював і будівництво), можливо, за участю архітектора Лятура і художника Йогана Баптиста Лампі
ЗасновникСтаніслав Щенсний Потоцький
Будівництво1781 — 1785
Станреставрація
Палац Потоцьких (Тульчин). Карта розташування: Україна
Палац Потоцьких (Тульчин)
Палац Потоцьких (Тульчин) (Україна)
Мапа
CMNS: Палац Потоцьких у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Палац Потоцьких.

Палац Потоцьких — пам'ятка архітектури у Тульчині в стилі класицизм 2-ї половини 18 століття. Під час Української революції 1917—1921 в палаці діяла лічниця вояків УГА, хворих на тиф[1].

Історія, палацовий ансамбль

[ред. | ред. код]
Й. Лампі. «Граф Потоцький з дітьми», Лувр, Париж
Й. Лампі. «Лятур»

Палац почали будувати 1782 року за проектом французького архітектора Лакруа на замовлення представників родини Потоцьких. Спочатку Потоцькі проживали у так званому Старому палаці, побудованому 1757 р. Після переїзду на Правобережну Україну вони власне і розбудували свою резиденцію в Тульчині. Після Другого Поділу Речі Посполитої у 1793 році граф Станіслав Щенсний Потоцький, тодішній власник маєтку, перейшов на службу до російської імператриці Катерини ІІ і отримав ранг генерала-аншефа. Перехід на бік російської імператриці був зрадою щодо Польщі, але дозволяв зберегти всі маєтки магната в Україні.

Власник садиби, Станіслав Щенсний (в історіографії його ім'я також передається як Станіслав Фелікс Потоцький, Станіслав Фелікс Щенсний Потоцький, Фелікс Потоцький, Щенсний Потоцький тощо) був одним з найбагатших людей краю і мав 165 000 кріпаків (дослідження різних часів дають зміни у кількості залежного населення. В історіографії зустрічається і цифра, що Потоцькому належало 130 249 «ревізьких душ»).

У часи володарювання та господарювання Потоцьких це був розвинений ансамбль декількох споруд. Садиба магната мала:

  • Палац і два бічні флігелі,
  • картинну галерею,
  • бібліотеку (17.000 томів),
  • невелику друкарню,
  • манеж,
  • турецькі лазні,
  • стайні (зруйновані),
  • оранжерею,
  • декілька службових приміщень,
  • садибний театр; мав репертуар, що складався з 5—7 опер та 2—3 концертів, а трупа налічувала до 200 акторів. Найближчий подібний аналог був лише в садибі Сапег — Ружани (нині Білорусь, суцільна руїна).
  • Парк на 10 гектарів з назвою «Хороше» (садівник англієць Міллер). У пейзажному парку, закладеному у 1780-ті роки, переважали сосни та італійські тополі. Була і своя мережа каналів і ставків. Галявини парку прикрашали альтанки, фонтани, скульптура.

Кількома підземними спорудами, тунелями палац Потоцьких з'єднувався з іншими об'єктами Тульчина. Підземелля залишилися з середньовіччя і використовувалися для схову від нападників, зокрема турків, а також графом Потоцьким у своїх цілях.

Старий палац

[ред. | ред. код]

Старий палац — головне приміщення ансамблю, на 2 поверхи. Фасад палацу на парадний двір (курдонер) має відкриту лоджію в 10 колон іонійського ордеру. Будівля мала сполучення з бічними флігелями через заокруглені галереї, одна з яких (ліворуч) зруйнована до підмурків. Великий за розмірами ансамбль за поземним планом нагадував літеру П, відкриту на місто. Трохи краще збережений Флігель праворуч має наскрізну арку (подібна у флігеля ліворуч закладена.) Наскрізні арки прикрашені трикутними фронтонами, в тимпанах яких горельєфи з військовими атрибутами.

Первісне розпланування в палаці — анфіладою. Склепіння — пласкі. Палац мав стінописи доби класицизму (не збережені).

Раніше палац містяни полюбляли називати Тульчинським Версалем. В цьому місці проводили світські прийоми та масштабні бали.[[2]]

Сучасність

[ред. | ред. код]
Палац Потоцьких — Панорамний знімок всього комплексу під час реставрації (2020)

З 1975 р., за СРСР, офіційно оголошено про початок реставрації, яка так й не була завершена.

З 1984 р. у палаці розміщується Тульчинське училище культури, з факультетами підготовки:

  • Народна художня творчість;
  • Інформаційна, бібліотечна та архівна справа;
  • Хореографія.

2008 р. у палаці проходив міжрегіональний фестиваль народної творчості, образотворчого і гончарного мистецтва та хорових співів, присвячений М. Леонтовичу

З 2017 р. у палаці почали проводити фестиваль «OperaFest»

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Ворота (2020)
    Ворота (2020)
  • Головний корпус та правий флігель (2013)
    Головний корпус та правий флігель (2013)
  • Головний корпус (2017)
    Головний корпус (2017)
  • Правий флігель (2013)
    Правий флігель (2013)
  • Лівий флігель (2013)
    Лівий флігель (2013)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Островерха М. Гомін з далека. — Ню Йорк, 1953. — С. 93.
  2. ↑ Замки та палаци Вінниччини. vinnytsia-future.com.ua (укр.). Процитовано 25 січня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палац_Потоцьких_(Тульчин)&oldid=41819273