Педро Пабло Рамірес
| Педро Пабло Рамірес (ісп. Pedro Pablo Ramírez | |
|---|---|
 (ісп. Pedro Pablo Ramírez | |
| Президент Аргентини (de facto) | |
| 7 червня 1943 — 25 лютого 1944 | |
| Віцепрезидент |
Саба Суегро (1943) Едельміро Фаррелл (1943—1944) |
| Попередник | Артуро Росон (de facto) |
| Наступник | Едельміро Фаррелл (de facto) |
| Народився |
30 січня 1885[1][2] Ла-Пас, Ентре-Ріос, Аргентина |
| Помер |
11 червня 1962[1] (77 років) Буенос-Айрес, Аргентина |
| Похований | цвинтар Ла-Чакарітаd |
| Відомий як | військовослужбовець, політик |
| Країна | Аргентина |
| Alma mater | Nation Military Colleged |
| Політична партія | незалежний політик |
| Професія | військовик |
| Нагороди |
 |
| Підпис |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пе́дро Па́бло Рамі́рес (ісп. Pedro Pablo Ramírez, нар.30 січня 1884 — пом.12 травня 1962) — аргентинський військовик, самопроголошений президент Аргентини у 1943—1944 роках.
Після завершення Аргентинського військового коледжу у 1904 році у званні молодшого лейтенанта Рамірес був призначений на посаду першого лейтенанта кавалерії у 1910 році. У 1911 році він вирушив до Німеччини для навчання у П'ятому гусарському полку кайзера Вільгельма. Він повернувся на батьківщину у 1913 році з дружиною-німкенею.[3] Він надавав допомогу Хосе Феліксу Урібуру під час перевороту, який усунув від влади Іполіто Ірігоєна у 1930 році. Після цього Рамірес вирушив до Рима, де спостерігав за армією Беніто Муссоліні до свого повернення в Аргентину у 1932 році.
Коли в Аргентині проходили вільні вибори, генерал Рамірес працював у тіні і планував повернення фашизму до влади. У 1942 році Раміреса було призначено на посаду міністра оборони в уряді президента Рамона Кастільйо, і він почав реорганізацію аргентинської армії. Проте Кастільйо звільнив Раміреса на засіданні кабінету 18 травня 1943 року. За два тижні, 4 червня 1943 року, Рамірес підтримав Артуро Росона в усуненні уряду Кастільйо, після чого був знову призначений на посаду військового міністра. Через три дні, 7 червня, Рамірес сприяв усуненню Росона з посту глави держави і намагався утримати нейтралітет Аргентини у Другій світовій війні. На той час Аргентина була затиснута між двома сторонами: Британією, яка наполягала на нейтралітеті країни, і США, які намагались втягнути Аргентину до війни на боці союзників. Попри це, Рамірес залишився нейтральним, через що США відмовили Аргентині у ленд-лізі. Нарешті Аргентина оголосила війну Німеччині та Японії, коли уряд очолив Едельміро Фаррелл.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Current Biography 1943, стор. 608—611
Джерела[ред. | ред. код]
- Mendelevich, Pablo (2010). El Final. Buenos Aires: Ediciones B. ISBN 978-987-627-166-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Падіння президента Раміреса
- Президентство Раміреса 1943—1944 [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.]
|
